2-409/11 Про розподіл майна подружжя - 26.01.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Дніпродзержинська державна архітектурно-будівельна інспекція, про розподіл майна подружжя,

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, прохає визнати за нею право власності на 1/+2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та виділити їй одну другу частину грошових внесків, які знаходяться на рахунках відповідача в ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на те, що з 1 березня 1986 р перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей.

В період зареєстрованого шлюбу в 1990 році придбали з відповідачем за спільні кошти житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за вищевказаною адресою, на присадибній ділянці площею 910 кв.м. Договір купівлі-продажу було оформлено на ім’я відповідача.

В 1992р вирішили з відповідачем побудувати на тій же земельній ділянці новий житловий будинок, а старий розібрати.

рішенням виконкому Верхівцевської міської ради від 15 січня 1992 р №14 на ім’я відповідача було надано дозвіл на будівництво нового будинку. Після оформлення відповідних документів в архітектурі району, вони за спільні кошти та спільною працею з відповідачем побудували новий житловий будинок, а також побудували гараж, баню, погріб, два сараї, газифікували та провели водогін і електропостачання будинку, зробили огорожу навколо двору, встановили дві хвіртки, двоє воріт, мощення навколо будинку.

По закінченню будівництва відповідач повинен був згідно з Положенням про будівельний паспорт на забудову садиби здати новобудову в експлуатацію комісії, однак цього дотепер не зробив.

У спірному будинку їх сім’я проживає з 1999року. Будинок повністю є придатним для проживання та відповідає своєму призначенню, що підтверджується даними технічного паспорту.

Крім того, в період зареєстрованого шлюбу вони заощаджували гроші зі своїх заробітних плат, які вносилися на рахунки відповідача, загальна сума яких їй невідома.

12 січня 2010року вони з відповідачем припинили шлюбні стосунки, а шлюб розірвали 6 серпня 2010року. Відповідач заперечує поділити між ними спірне майно, що змусило її звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, пояснила, що в 1996ркуплений старий будинок було знесено, на його місці побудовано гараж та господарчі споруди, а в 1999році будинок було збудовано, вони разом з неповнолітніми дітьми перейшли з квартири, в якій мешкали до побудови будинку, проживати в будинок. З вказаного часу жили в будинку всією сім’єю, в будинку було зроблено оздоблювальні внутрішні роботи, є опалення, водопровід, електро- та газопостачання. Але відповідач не хоче вводити будинок в експлуатацію, щоб його не ділити. Після припинення подружніх відносин відповідач перешкоджає їй в проживанні в будинку, вона змушена винаймати квартиру. Після рішення суду про вселення вона була вселена в спірний будинок, але відповідач змінив замки на дверях, тому вона знову позбавлена права на проживання в будинку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що старий будинок вони придбали за його особисті кошти 3500рублів, з яких 2500рублів є його дошлюбні кошти, а 1000 рублів премія, його особисті кошти.

Новий будинок він також будував за свої особисті кошти, оскільки 25% його заробітку становить премія, 30%- вислуга, та своїми руками. Позивачка не вкладала свої кошти та свою працю в будівництво будинку. Будинок вважається незакінченим об’єктом будівництва, оскільки не введений в експлуатацію, так як не відповідає будівельному паспорту, бо під час його будівництва він за своїм розсудом побудував внутрішні приміщення. Крім того, електропостачання в будинку тимчасове, а також водопостачання, відсутнє підведення до централізованої каналізації та інше, в результаті чого будинок в експлуатацію в нього, він упевнений, не приймуть.

Про розподіл грошових коштів також заперечує, посилаючись на те, що один грошовий вклад закрив в липні 2010року, другий у вересні 2010р, це його особисті кошти, а також два вклади, які знаходилися в ПАТ "Приватбанк", в гривнях, подарував донці.

Третя особа ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа- Дніпродзержинська державна архітектурно-будівельна інспекція свого представника в судове засідання не направила, причину чого суду не повідомила, висновку відносно відповідності спірного будинку будівельним нормам на вимогу суду не надала.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 березня 1986року по 6 серпня 2010року (а.с.31, 9). Неповнолітніх дітей не мають.

В період зареєстрованого шлюбу 10 листопада 1990року за договором купівлі-продажу на імя відповідача придбали жилий будинок з господарчими будівлями, розташований в м.Верхівцеве АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 910кв.м., на якій знаходилися згідно договору купівлі-продажу слідуючи будови: одноповерховий глинобитний жилий будинок, обкладений плиткою, загальною площею 22,4кв.м., сарай глинобитний, сарай глиновалькований, уборна, сарай глинобитний, сарай глинобитний, літня кухня строєва, водопровід, забор, колодязь, ворота, за 3500карбованців. (а.с12-13).

15 січня 1992року рішенням виконкому Верхівцевської міської ради №14 ОСОБА_2 було дозволено на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 будівництво нового жилого будинку, старий жилий будинок по закінченню будівництва нового - розібрати, будівлю 3-1 розібрати (а.с.17, 18).

Архітектурним відділом Верхньодніпровської райдержадміністрації в 1992році було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м.Верхівцеве (а.с.22-30).

В період 1992-1999 років було побудовано новий житловий будинок, але коли відповідач 12 серпня 2009 року звернувся до КП "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації" з замовленням про проведення технічної інвентаризації та підготовці свідоцтва про право власності на жилий будинок садибного типу, отримав рішення реєстратора від 21 червня 2010року про відмову з посиланням на те, що при обстеженні садиби техніком було виявлено самовільно збудовані будівлі:жилого будинку, гаражу, бані, двох сараїв, не виконано рішення Верхівцевської міської ради про знесення сараю і запропоновано звернутися до державної архітектурно-будівельної інспекції для одержання документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

До державної архітектурно-будівельної інспекції відповідач до цього часу не звернувся.

18 листопада 2010року КП "Верхньодніпровське БТІ"було виготовлено технічний паспорт на жилий будинок по АДРЕСА_1 в м.Верхівцеве, за яким на території розташовані жилий будинок, який має 3 жилих кімнати, жилою площею 49,4кв.м., загальною площею 85,1кв.м., навіс, гараж, баня, погріб, три сараї, убиральня, інші споруди та мощення (а.с14-15). Згідно характеристики будівель та споруд- жилий будинок має фундамент, стіни, дах, має електропостачання, газопостачання, водопровід та каналізацію (а.с.16).

Дійсна вартість будинку і споруд складає 529287грн (а.с.16).

Свідок ОСОБА_4, батько позивачки, суду пояснив, що на весіллі він подарував 3500руюлів, за які сторони купили старий будинок. Потім почали будувати новий, при будівництві якого він допомагав своєю працею, а також і грошима. З 1999року сторони вселилися в будинок, там поклеєні шпалери, на підлозі постелений лінолеум, є штори на вікнах, застелена підлога килимами, проведені в будинку газ, вода, є ванна кімната, туалет.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що спірний житловий будинок з господарчими спорудами був побудований в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому є об'єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, як подружжя.

Надана позивачем копія трудової книжки з відомостями про його заохїочення у вигляді премій, авторських винагород, розрахункові листи не є доказом того, що будинок побудований тільки за його особисті кошти.

Згідно до ст.60 СК України- майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 70 СК України- у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Шлюбний договір між сторонами не укладався, про іншу домовленість про поділ майна сторони суду на заявили.

Таким чином, сторони мають право кожен на ? частину житлового будинку з господарчими спорудами.

Враховуючи, що спірний будинок не введений в експлуатацію, але і не є самовільним будівництвом, суд вважає, що будинок підлягає розподілу як незавершений будівництвом.

Іншим шляхом захистити права позивачки на майно, набуте подружжям в період шлюбу, неможливо.

В частині позовних вимог про розподіл грошових вкладів на ім’я відповідача у Публічному акціонерному товаристві КБ "Приватбанк"в ході судового розгляду встановлено слідуюче.

За повідомленням ПАТ КБ "Приватбанк" на ім’я відповідача за період з 1 січня 2009р по 31 грудня 2010р було відкрито дев’ять рахунків:

- НОМЕР_1, остання операція по якому була здійснена 02 березня 2009 р по зняттю 20268грн., залишок становить 0.00грн., що свідчить про те, що даний вклад було відкрито та закрито під час сумісного проживання сторін і перебування в шлюбі, тому розподілу він не підлягає.

- НОМЕР_2 був відкритий 24 лютого 2010 р, після припинення сторонами подружніх стосунків і закритий 25 травня 2010року, знято 110000грн., залишок 0,00грн., тому розподілу він не підлягає;

- НОМЕР_3 відкритий 25 травня 2010 р, після припинення сумісного проживання сторін внесено 110000грн., закритий 22 липня 2010р, залишок 0.00грн., тому розподілу не підлягає;

- НОМЕР_4 внесено 22 вересня 2010 р 20248 грн., знято 23 вересня 2010р, після припинення шлюбних стосунків, залишок 0.00грн., розподілу не підлягає;

- НОМЕР_5 відкритий 19 вересня 2009р закритий 21 вересня 2009р, залишок 0.00грн., що мало місце в період шлюбу та сумісного проживання сторін, тому розподілу

не підлягає;

- НОМЕР_6 відкритий 30 січня 2009р, закритий 2 лютого 2009р, в період шлюбу та сумісного проживання, розподілу не підлягає;

- НОМЕР_7 відкритий 20 лютого 2009р - покладено 28876, знято 23 лютого 2009р 3876грн., залишок 25000грн., які було знято після припинення шлюбних відносин 24 лютого 323010р, тому вказана сума підлягає розподілу і на користь позивачки повинно бути стягнуто ? частину суми, що становить 12500грн.;

- НОМЕР_8 відкрито 23 лютого 2009року внесено 5000грн., 25 лютого 2009р 5000грн., 3 березня 2009р 20000грн., 12 травня 2009 р 10000 грн., 12 червня 2009р 5000грн., 20 липня 2009 р 7000 грн., 28 грудня 2009 р 10000 грн., всього 62000грн., тобто під час шлюбу та сумісного проживання сторін, які знято 24 лютого 2010р після припинення шлюбних відносин, тому сума 62000грн. підлягає розподілу між сторонами в рівних частках і на користь позивачки підлягає стягненню частина суми, що становить 31000грн.;

- НОМЕР_9 відкрито 24 лютого 2010р, після припинення шлюбних відносин, закрито 22 липня 2010р, залишок 0.00грн., тому розподілу не підлягає.

Таким чином підлягають розподілу грошові кошти з двох вкладів на ім’я відповідача - НОМЕР_7-25000 грн. і НОМЕР_8 –62000 грн., але оскільки ці грошові кошти було знято відповідачем після припинення шлюбних відносин, що свідчить про те, що він розпорядився ними одноособово, ? їх частина підлягає стягненню з нього на користь позивачки в сумі 12500 грн. + 31000 грн., всього 43500грн.

На ім’я третьої особи ОСОБА_3- було відкрито два рахунки: один 23 вересня 2010 р, другий 22 липня 2010р, але грошові кошти на вказаних рахунках не можуть бути предметом спору, оскільки позовні вимоги до ОСОБА_3 не заявлялися.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню з відповідача понесені нею судові витрати: 120грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2646,23грн.- судовий збір ( становить 1% вартості 1/2 частини будинку та споруд), а всього 2766грн.23коп.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину незавершеного будівництвом жилого будинку з господарчими спорудами, розташованими за адресою АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вартістю 264623грн.