Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Л. Р. Трофименко

при секретарі: Г.В.Тюшкевич

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідачів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 15.07.2009 р. о 07.00 год. водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на ньому з боку вул. Пухова в напрямку пр. Ленінського по вул. Одеській в Ленінському районі м. Донецька. Проїжджаючи ділянку дороги біля будинку №251 водій ОСОБА_5 здійснив на нього наїзд, коли він перетинав проїжджу частину вул. Одеської з права на ліво відносно руху автомобілю. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження. 03.08.2009 слідчий СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області, старший лейтенант міліції ОСОБА_6, розглянувши матеріали ЖРЗСП №3805 від 15.07.2009 року про дорожньо-транспортну пригоду, постановив у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. 286 КК України відмовити за відсутністю у його діях складу злочину. 24.09.2009 року прокуратурою Донецької області рішення про відмову у порушенні кримінальної справи скасовано. Матеріали справи були направлені начальнику СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області для проведення перевірки. На сьогоднішній день загальна сума матеріальної шкоди, завданої ДТП, складає 12 239,00 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_5 Окрім того, позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000,00 грн. вказану суму він також просив стягнути з ОСОБА_5 та судові витрати.

В процесі слухання справи позивач уточнив позовні вимоги та просив додатково стягнути з ОСОБА_5 4 114,00 грн. витрачені на поновлення здоров`я та додаткові судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням, ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала у повному обсязі та пояснила, що є матір`ю позивача. Зазначила, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди вона не було, про все їй відомо зі слів сина. Вказала, що 15.07.2009 р. о 07.00 год. на вул. Одеській біля будинку №251 його збила машина. Працівників міліції викликали, але їй не відомо, чи складався протокол та чи притягувався відповідач до адміністративної відповідальності. Зі слів лікарів ОСОБА_4 в момент ДТП був тверезим. Відповідач надав їм допомогу у розмірі 1500,00 грн., більше нічого не давав. Вважає, що матеріальна шкода повинна бути стягнена з ОСОБА_5, крім суми 1524,85 грн., оскільки чеки на суму 230,00 грн. та 1294,85 грн. у матеріалах позовної заяви були продубльовані. Суму у розмірі 3104,00 грн., яку вона отримала з продажу 400,00 доларів США вважає за необхідне стягнути з відповідача, оскільки вона її витратила на придбання медичних препаратів для сина, однак квитанцій у справі не має, бо вона сплачувала лікарям. Суми на придбання шампунів, прального порошку, зубної пасти та миючих засобів повинні бути стягнуті, оскільки вона їх купувала для лікарні, однак також не має документального підтвердження цього. Благодійний внесок у сумі 150,00 грн. вона сплатила у лікарню №4, оскільки син забажав проходити лікування саме там, хоча вони приписані до лікарні №7. Щодо збільшеної суми позовних вимог у розмірі 4114,00 грн. вказала, що купувала "цитрамон", "колдрекс", зубну пасту "Аквафреш"та препарати, пов`язані з дихальної системою, на випадок, якщо син захворіє, незважаючи на отриману травму при ДТП. Бажає, що їй також було відшкодовану суму кредиту, який вона брала на лікування сина, однак документально підтвердити, що він витрачений на лікування сина, вона не може. Наполягала на стягненні з ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що вказана дорожньо-транспортна пригода дійсно мала місце, однак ОСОБА_4 разом із товаришем були у стані алкогольного сп`яніння та він кинувся йому під машину, але документально підтвердити стан позивача він не може. Після ДТП він викликав швидку допомогу та робітників ДАІ, які склали адміністративний протокол. Кримінальна справа відносно нього не порушувалася. Він надавав постраждалому допомогу. Сплатив 800,00 грн. за кров та оплатив медикаменти, всього на суму близько 6000,00 грн. Самому ОСОБА_4 він грошей не давав.

Представник відповідача ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вина ОСОБА_5 у даній ДТП не встановлена, умисно він на позивача не наїжджав, а той сам кинувся йому під колеса. Крім того, ОСОБА_5 сплачував його лікування, про що є чеки, а також давав гроші сестрі позивача –ОСОБА_3. Тому у позивача немає підстав стверджувати, що відповідач йому матеріально не допомагав. Що стосується моральної шкоди, зазначив, що на момент скоєння ДТП він знаходився у трудових відносинах з МПНЛ №2, тому саме лікарня повинна сплачувати шкоду, хоча в неї є поліс авто-цівільної відповідальності. Крім того, на даний момент прийнято рішення по кримінальній справі відносно ОСОБА_5, та відносно відповідача винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) .

Представник МПНЛ №2 м. Донецька за дорученням, ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_5 працює у МПНЛ №2 м. Донецька чотирнадцять років, є самим опитним та дисциплінірованим водієм. На місце ДТП вона прибула о 07.15 год. і побачила, що на їхню машину спирається хлопець у стані алкогольного сп`яніння. Біля машини лежить пляшка горілки та стакан. Разом з ОСОБА_4 була його сестра та товариш, який теж перебував у стані алкогольного сп`ягніння. Робітники ДАІ склали відносно ОСОБА_5 адміністративний протокол, але до адміністративної відповідальності він не притягувався. Лікарня зверталася до Страхової компанії "ВУСО", яка склала акт про пошкодження автомобілю, який вони відремонтували самостійно.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не по її провині.

Як встановлено судом та не оспорювалось сторонами у судовому засіданні, 15.07.2009 р. о 07.00 год. водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21070, державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Одеській в Ленінському районі м. Донецька біля будинку №251 здійснив наїзд на ОСОБА_4 В результаті ДТП останній отримав тілесні ушкодження.

Згідно ст. 1187 ГК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортнім засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"від 27.03.1992 р. (v0006700-92) з наступними змінами, під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Як встановлено, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Міською психоневрологічною лікарнею №2 м. Донецька, а саме працював водієм, та в момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди знаходився на роботі. У зв`язку чим ухвалою Ленінського районного суду м. Донецьку від 14 січня 2010 р. МПНЛ №2 м. Донецька залучена до участі у справі за даним позовом у якості співвідповідача

На підставі чого суд, вважає, що заподіяна ОСОБА_4 матеріальна шкода внаслідок ДТП підлягає стягненню з МПНЛ №2 м. Донецька у сумі 8157,59 грн., що підтверджено копіями квитанцій (л.с. 13-15, 18-22, 43,46).

В обґрунтування завданої матеріальної шкоди позивачем також було надано квитанцію про стягнення суми шкоди у розмірі 3104,00 грн. за обмін валюти (л.с. 15), оскільки вона була витрачена на придбання медичних препаратів, однак це не знайшло свого документального підтвердження ані в матеріалах справи, ані в судовому засіданні.

Заявлена сума на придбання шампунів, прального порошку, зубної пасти, миючих засобів та препаратів, пов`язані з дихальною системою (л.с.21,45,46), також не підлягає стягненню, оскільки дана вимога не ґрунтується на законі.

С приводу вимоги щодо стягнення з відповідача благодійного внеску у сумі 150,00 грн. (а.с. 20), який був сплачений позивачем у лікарню №4, суд зазначає, що це є особистим волевиявленням позивача. ОСОБА_4 не надано до суду документального підтвердження про необхідність проходити лікування саме в цій лікарні. З цих підстав суд вважає, що вказані вимоги не ґрунтуються на законі, не підтверджені документально, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення суми кредиту у розмірі 2190,00 грн., оскільки не було документально підтверджено, що саме ця сума була витрачена на лікування. Крім того, квитанції щодо сплати видані на ім`я ОСОБА_1.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1167 ГК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її вини.

Судом було досліджено матеріали справи №67-11-010347, яку було порушено за фактом ДТП в Ленінському районі м. Донецька за участю автомобілю ВАЗ-21070, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та пішохода ОСОБА_4 Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 26 вересня 2011 року, в процесі розслідування об’єктивно не встановлено винність водія ОСОБА_5 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та виходячи з діючих законів та нормативних актів старший слідчий СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області капітан міліції ОСОБА_6 дійшов висновку, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, та відносно ОСОБА_5 кримінальна справа закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. також не підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з МПНЛ №2 м. Донецька на користь позивача судовий збір у розмірі 81,58 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 40,00 грн.

Усього на користь позивача підлягає стягненню 8279,17 грн.

На підставі ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"від 27.03.1992 р. (v0006700-92) , та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня №2 м. Донецька"на користь ОСОБА_4 8157,59 грн. в рахунок матеріальної шкоди та судові витрати у сумі 121,58 грн., а всього у сумі 8279,17 грн.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.