Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними шлюбного договору та договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності, поділ майна, стягнення коштів, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг", товариство з обмеженою відповідальністю "МЕКС20", товариство з обмеженою відповідальністю "Арена-медіа експерт",

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, який надалі уточнив, доповнив, зменшив розмір вимог, загалом просив: - визнати недійсним шлюбний договір від 23 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, що укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; - визнати земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; - поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, цільове призначення –для ведення садівництва; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 46 778 268 гривень.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що з 2004 року сторони перебувають в шлюбі, 23.09.2004 року було укладено між сторонами шлюбний договір, який порушує права позивача, оскільки ставить сторони в нерівні права відносно набутого під час шлюбу майна, під час спільного проживання було набуто майно, яке позивач просить поділити між сторонами, крім того, на ім’я відповідача було засновано три юридичні особи, вклад в яких був внесений за рахунок спільних коштів подружжя, тому позивач вправі вимагати відповідну грошову компенсацію.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов з врахуванням змін і уточнень підтримав повністю, посилаючись на те, що умови шлюбного контракту порушують права позивача на рівність часток у набутому в період шлюбу майні, під час розгляду справи відповідач без згоди позивача продала земельну ділянку, яка є спільною власністю подружжя, тому договір купівлі-продажу слід визнати недійсним, грошовий внесок при заснуванні третіх осіб відповідач робила за рахунок спільних коштів подружжя, тому позивач має право на грошову компенсацію половини вартості частки відповідача у статутних фондах товариств, строки позовної давності вважав непропущеними.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_7 проти позову з врахуванням змін і уточнень заперечив в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та пропуск строку позовної давності, вважав, що на спірні правовідносини не можуть розповсюджуватись положення корпоративного законодавства, а висновки експертиз вважав необґрунтованими.

Представники третьої особи ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" Гороховська А.О., Мошковська О.Л. проти позову заперечили повністю, посилаючись на аналогічні обставини та неврахування експертом стандартів бухгалтерського обліку.

Експерт Болоніна І.В. в судовому засіданні висновок експертизи підтримала.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явились, хоч про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, заперечень проти позову, заяв чи клопотань суду не подали.

Вислухавши представників сторін та третьої особи, експерта, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 вересня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, відміткою у паспорті (т.1 а.с.17, 165).

23 вересня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено шлюбний договір, що визнається сторонами та підтверджується його копією (т.1 а.с.30, 155).

Відповідно до умов п.3.1 вказаного шлюбного договору майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації є особистою приватною власністю кожного із подружжя, на чиє ім’я зареєстровано рухоме або нерухоме майно і другий з подружжя не матиме на нього будь-яких прав.

Статтею 93 СК України передбачено, що шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦК (435-15) .

Суд вважає доведеними позовні вимоги в частині правової оцінки шлюбного договору, оскільки даних про наявність майна, яке було б зареєстровано на ім’я позивача і набутого в період шлюбу, суду не подано, при цьому із матеріалів справи вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 в період шлюбу було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, на її ім’я також зареєстровані в період шлюбу у грошовій формі внески у статутних фондах трьох господарських товариств, які є третіми особами по цій справі. Загальна вартість набутого ОСОБА_2 під час зареєстрованого шлюбу майна становить більш ніж 93 млн. грн., а майна, набутого в цей же період позивачем судом не встановлено.

За таких обставин, умови шлюбного договору ставлять одного з подружжя, а саме позивача ОСОБА_1, у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, порушують встановлений СК України (2947-14) принцип рівності часток кожного із подружжя у майні, набутого за час шлюбу.

Оспорюваний шлюбний договір суперечить вимогам ст.ст. 60, 97 СК України, ст.ст. 203, 215, 368 ЦК України, тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

11 жовтня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу № 7521 ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку розміром 0,0590 га для ведення садівництва в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, що підтверджується державним актом (т.1 а.с.29).

14 листопада 2007 року без доплати було проведено обмін вказаної земельної ділянки на земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, цільове призначення –для ведення садівництва, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору обміну (т.1 а.с.113-114), довідкою сільради (т.1 а.с.91), довідкою СТ "Медик-3" (т.1 а.с.32).

При цьому вказаний договір обміну було укладено ОСОБА_2 за письмовою згодою її чоловіка ОСОБА_1 у виді нотаріально посвідченої заяви, що зазначено в договорі та підтверджується копіями договору та заяви (т.1 а.с.114,115).

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч.4 цієї ж статті майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, спірна земельна ділянка набута в період шлюбу за рахунок обміну також набутої в період шлюбу та придбаної за спільні кошти подружжя іншої земельної ділянки, тому є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

02 жовтня 2008 року на ім’я ОСОБА_2 на підставі договору обміну було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, цільове призначення –для ведення садівництва, що підтверджується копією акту (т.1 а.с.129).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

30 червня 2010 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, згідно якого було відчужено земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, цільове призначення –для ведення садівництва, що підтверджується копією договору та матеріалів, які стали підставою для його посвідчення (т.1 а.с.127-167, т.2 а.с.209-255).

У тексті наявного в матеріалах справи шлюбного договору відсутні дані про досягнення сторонами домовленості про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст.60 СК України, тому режим спільної сумісної власності змінений не був, а на набуте під час шлюбу майно поширюється правовий статус спільного сумісного майна подружжя. Крім того, вище обґрунтовано недійсність такого шлюбного договору.

Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 при посвідченні вказаного договору не було взято до уваги правовий статус відчужуваної земельної ділянки як спільного майна подружжя, хоч в матеріалах нотаріального посвідчення договору є копія договору обміну та письмова заява ОСОБА_1 як чоловіка ОСОБА_2 на набуття останньою спірної земельної ділянки у власність в інтересах сім’ї.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

ОСОБА_1 своєї згоди на відчудження земельної ділянки площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, не надавав, про відчудження повідомлений не був, продаж ділянки відбувався всупереч його волі як одного із подружжя, що визнається сторонами та підтверджується копією договору та матеріалів, які стали підставою для його посвідчення (т.1 а.с.127-167, т.2 а.с.209-255).

Вказані обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваним правочином, тому такий договір слід визнати недійсним.

Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після відкриття провадження у цій справі та вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 11.06.2011 року, що додатково вказує на порушення закону при його укладенні.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За таких обставин, спірну земельну ділянку слід визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Оскільки спірна земельна ділянка є об’єктом спільної сумісної власності сторін, вона підлягає поділу в межах розгляду цієї справи.

Оцінюючи позов в частині можливості запропонованого позивачем порядку поділу майна, за яким він просить виділити земельну ділянку в цілому саме йому, суд приймає до уваги наступне.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певні свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але у всякому випадку, забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення (рішення Європейського Суду з прав людини від 26.10.2000 року у справі "Кудла проти Польщі").

Крім того, при наданні правової оцінки цього позову суд враховує і рішення ЄСПЛ від 30.05.2000 року у справі "Бельведере Альбер’єра проти Італії", рішення ЄСПЛ у справі "Джеймс проти Сполученого Королівства", А98 (1986).

Тому суд виходить при вирішенні справи з наявного конфлікту майнових інтересів, що викликано придбанням спірного майна в період зареєстрованого шлюбу, наявністю спору про поділ майна подружжя, оспорювання відповідачем права особистої власності позивача на спірне майно, тобто негаторний позов підлягає вирішенню за вимогами ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Дійсна ринкова вартість земельної ділянки площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, становить 90 644 грн., що підтверджується висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 24.05.2011 року (т.2 а.с.94-104).

Оскільки заперечення представника відповідача стосувались самого правового статусу спірного майна як сумісного, але заперечень з приводу порядку поділу спільного майна подружжя суду не подано, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача в частині поділу майна подружжя щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку саме за позивачем, тобто захистити порушене право позивача у обраний ним спосіб, який ґрунтується на законі.

При цьому відповідачеві ОСОБА_2 слід виплатити половину вартості цього майна з врахуванням встановленого законом принципу рівності часток кожного із подружжя, тому половина встановленої експертизою вартості земельної ділянки (90644 : 2 = 45 322 грн.) підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2 Однак запропонований позовом спосіб відшкодування половини вартості майна (шляхом стягнення з позивача коштів за його ж позовом) суд вважає необґрунтованим, тому при визначенні загальної суми стягнення коштів за іншими позовними вимогами слід відрахувати половину вартості нерухомого майна, яке підлягає поділу - 45 322 грн.

В період шлюбу відповідач ОСОБА_2 виступила засновником трьох юридичних осіб –товариств з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг", "МЕКС20", "Арена-медіа експерт", що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.18-28, 71-75), а також статутними документами цих товариств.

Доводи позову про використання спільних коштів подружжя для внесення ОСОБА_2 грошового внеску до статутних фондів вказаних товариств залишились неспростованими, тому покладаються в основу рішення.

Статтею 7 СК України встановлено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Внаслідок системного аналізу положень ст.ст. 60,65 СК України, ст.ст. 115, 140, 145, 177, 368 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", суд приходить до висновку, що дивіденди у грошовій та натуральній формі від діяльності господарських товариств, на які ОСОБА_2 має право як їх засновник є джерелом отримання таких об’єктів права як гроші та речі, а з огляду на те, що відповідні корпоративні права набуті нею за рахунок спільних коштів подружжя та в період шлюбу, на них поширюється правовий режим спільної сумісної власності.

Сторонами визнається та із встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що кошти та прибутки, отримані ОСОБА_2 в результаті діяльності заснованих нею юридичних осіб не використовуються для потреб сім’ї, вона ухиляється від спільного їх використання з позивачем ОСОБА_1

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) встановлено, що виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Згідно ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Таким чином, права позивача неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 в частині непогодженого із ОСОБА_1 використання спільних коштів подружжя для заснування господарських товариств та подальшого використання отриманих доходів для власних потреб без врахування інтересів сім’ї є порушеними, тому їх слід відновити в судовому порядку у спосіб, визначений позовом та постановою Пленуму ВСУ N 11 від 21.12.2007 року (v0011700-07) –шляхом стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ринкова вартість належної ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг"нежитлової будівлі –корпусу АДРЕСА_1, який позначений у матеріалах технічної інвентаризації під літерою "Г", становить 106 898 343 грн., що підтверджується висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 24.05.2011 року (т.2 а.с.94-104).

Дійсна ринкова вартість внесків ОСОБА_2 до статутного фонду третіх осіб становить:

- вартість частки в розмірі 99,0 % від статутного фонду ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг"в грошовому виразі з урахуванням ринкової вартості нежитлової будівлі становить 93 521 736 грн.,

- вартість частки в розмірі 100,0 % від статутного фонду ТОВ "МЕКС20"в грошовому виразі становить 34 800 грн.,

- вартість частки у розмірі 61,0 % від статутного фонду ТОВ "Арена-медіа експерт"не встановлена в зв’язку із ненаданням експерту на вимогу ухвали суду балансу юридичної особи (форма № 1-м).

Вказані вище дані про вартість підтверджуються висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи № 6423/11-19 від 31.08.2011 року (т.3 а.с.12-26), висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 24.05.2011 року (т.2 а.с.94-104), статутами, деклараціями та іншими даними про результати господарської діяльності юридичних осіб (т.1 а.с.198-201, т.2 а.с.3-53, 66,67,71-91,150-169,172-179,182-202,255-275).

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на суму грошового еквіваленту вартості частки ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ "Арена-медіа експерт" в в зв’язку із ухиленням відповідача та третьої особи від визначення відповідної вартості, тому суд при вирішенні цієї справи не надає правової оцінки відповідним вимогам та згідно ст. 11 ЦПК України вирішує спір лише в межах наявних позовних вимог, тобто надає правову оцінку лише такому обсягу спільного майна подружжя: земельна ділянка площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, грошовий еквівалент вартості внесків ОСОБА_2 до статутних фондів ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг"та "МЕКС20".

Таким чином, загальна вартість спільного майна подружжя, яке підлягає поділу в межах цієї цивільної справи, становить 90 644 грн. + 93 521 736 грн. + 34 800 грн. = 93 647 180 гривень.

Позивач не ставить питання про перерозподіл часток у статутному фонді товариств, визнанні за ним права власності або іншого права на частку у статутному фонді юридичних осіб, а лише просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 як своєї дружини грошову компенсацію, тому будь-яких правових наслідків для третіх осіб цим рішенням не передбачається, власники або засновники цих юридичних осіб не змінюються.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вартість належного при поділі майна кожному із подружжя становить половину від вказаної вище суми і складає 93 647 180 : 2 = 46 778 268 грн.

Однак при визначенні належної до виплати позивачеві суми грошової компенсації суд відраховує половину належної ОСОБА_2 вартості виділеної ОСОБА_1 земельної ділянки, тому стягненню підлягає 46 778 268 грн. - 45 322 грн. = 46 732 946 грн.

За таких обставин, позов може бути задоволений лише частково.

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що позивач є громадянином Російської Федерації, тому зазначення у різних документах у перекладі на українську мову його призвіща як ОСОБА_1, ОСОБА_1, а також імені як ОСОБА_1, ОСОБА_1 тощо стосується саме позивача по цій справі ОСОБА_1.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позов до суду подано 09.06.2010 року, оспорюваний за зміненими позовними вимогами правочин –договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинений вже 2011 році.

Вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за вартість частки ОСОБА_2 пред’явлені не пізніше трирічного строку з часу заснування юридичних осіб, зокрема ТОВ "Арена медіа експерт"- 11.02.2009 року.

Позивач посилається на те, що про невигідність умов шлюбного договору йому стало відомо лише після ухилення відповідача ОСОБА_2 від використання отриманих в результаті господарської діяльності третіх осіб коштів на потреби сім’ї, такі доводи відповідачем не спростовані.

Враховуючи фактичні обставини справи та підсумовуючи викладене вище, доводи представника відповідача про застосування правових наслідків спливу позовної давності суд вважає необгрунтованими, оскільки ним не спростовано доводи позову та представника позивача в судовому засіданні про те, що позивачеві стало відомо про порушення його прав шлюбним договором лише після відмови ОСОБА_2 використовувати кошти від діяльності підприємств, заснованих за рахунок спільних коштів подружжя на потреби сім’ї, відчудження спірної земельної ділянки вже під час судового розгляду, тому суд вважає, що позивачеві стало відомо про порушення його прав в межах передбаченого законом строку позовної давності, тому пропуск таких строків не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7, представників третьої особи ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" Гороховської А.О. та Мошковської О.Л. на необґрунтованість висновків проведеної у справі судової економічної експертизи, суд оцінює критично та не приймає до уваги при постановленні рішення, оскільки вони ґрунтуються на їх власному тлумаченні окремих норм чинного законодавства та порядку визначенні вартості частки засновника у статутному фонді юридичної особи. Крім того, ними не конкретизовано яку саме норму права або методику було порушено експертом, або ж які матеріали справи не були нею використані при підготовці висновку.

При цьому суд приймає до уваги і покладає в основу рішення висновок судової економічної експертизи, проведеною відповідно до ухвали суду експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Болоніною І.В., яка, на думку суду, володіє достатніми знаннями у галузі судової економіки, має значний стаж експертної діяльності та попереджувалась про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 на неврахування його позиції при призначенні експертиз суд вважає необґрунтованими, оскільки питання про визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та часток ОСОБА_2 у статутному фонді юридичних осіб ним обговорювались в судовому засіданні (т.1 а.с.207-210).

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 про неконкретизованість суми позову суд не приймає до уваги, оскільки в мотивувальній частині заяви про зменшення розміру позовних вимог (т.3 а.с.65-67) міститься детальний розрахунок розміру позовних вимог, який співпадає із сумою, вказаною у резолютивній частині цієї заяви –46 778 268 грн.

Згідно ч.1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вище обґрунтовано висновок суду про задоволення судом вимог позивача у інший, ніж це передбачено позовом, спосіб відносно врахування вартості земельної ділянки, однак загалом позовні вимоги доведені та ґрунтуються на чинному законодавстві і матеріалах справи. Заперечення проти позову належними і допустимими доказами не доведені.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦК України понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 209, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 4, 140, 177, 202, 203, 215, 225, 231, 237, 239, 244, 245, 257, 261, 267, 321, 328, 345, 368, 372, 386, 392 ЦК України, ст.ст.60, 65, 69-72, 93, 97, 103 СК України, ст.ст. 81, 86, 118, 120, 125 ЗК України,

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним шлюбний договір від 23 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 6514.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, що укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11 за реєстровим № 1764.

Визнати земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- виділити у особисту приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 060 га, що знаходиться на території села Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:04:031:0049, цільове призначення –для ведення садівництва,

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 46 732 946 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 гривень.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –з дня отримання копії цього рішення.