Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, тертя особа Дніпропетровська обласна рада про виселення та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії, -

Комунальний заклад освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради 28 вересня 2009 року звернувся до суду до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про зобовязання вчинити певні дії, виселення і стягнення коштів та витрат, позовні вимоги уточнювалися; ОСОБА_2 заявила зустрічний позов до КЗО «БНРЦ»Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії, ухвалою суду вказані позови обєднані в одне провадження для їх спільного розгляду.

Позивач комунальний заклад освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилалися на те, що за ними зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і вони бажають його використовувати за своїм призначенням, але вказаний будинок незаконно займає сімя відповідачів, які там протиправно зареєстровані і вже мають заборгованість за комунальні послуги, перешкоджають їм в користуванні власністю і не пускають позивача туди. Виник конфлікт, вона зверталася до міліції, але в добровільному порядку спір не вирішено. Просили зобовязати відповідачів з їх неповнолітніми дітьми звільнити вказаний будинок АДРЕСА_1, виселивши їх з вказаного житлового приміщення за цією адресою без надання іншого житлового приміщення та визнати їх реєстрацію з неповнолітніми дітьми там не дійсною і скасувати її, стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість по комунальним послугам за користуванням вказаним будинком в сумі 2805 грн. 70 коп. та судові витрати: судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 2851 грн. 20 коп., задовольнивши їх позов в повному обсязі. Зустрічний позов не визнали, вважають його безпідставним і просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зі своїм представником в судовому засіданні позов КЗО «БНРЦ»Дніпропетровської обласної ради не визнали, посилаючись на те, що вони оселилися в спірному будинку відповідно до умов договору як працівники підприємства, вважали житло службовим і були там належним чином зареєстровані, вони нікому не перешкоджають користуватися власністю; іншого житла не мають, мешкають правомірно. Все ними зроблено згідно вимог закону. Нічиїх прав не порушують і просять, щоб і їх права також порушено не було. Вважає позовні вимоги до них безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Зустрічний позов підтримали, вважають його правомірним і законним та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи Дніпропетровської обласної ради фактично позовні вимоги КЗО «БНРЦ»Дніпропетровської обласної ради визнав, погодився з їх доводами і викладеними в них обставинами, з зустрічними позовними вимогами не погодився. В судове засідання не зявився, про день час розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, самих відповідачів, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що за комунальним закладом освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради в передбаченому законом порядку зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і вони бажають його використовувати за своїм призначенням; вказаний будинок зараз займає сімя відповідачів, які там належно зареєстровані і перешкоджають позивачу в користуванні власністю і не пускають позивача туди. Виник конфлікт, який в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений звернутися з позовом до суду про зобовязання вчинити певні дії, виселення і стягнення коштів та витрат.

Вказані заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Судом встановлено, що у 1964 році між позивачем Дніпропетровською школою - інтернатом з однієї сторони (правонаступник - Комунальний заклад освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради далі (КЗО «БНРЦ»ДОР), відповідно до витягу з рішення Дніпропетровської обласної ради від 25 вересня 2008 року № 462-16/у, наказу головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації від 20 жовтня 2008 року № 862 і відповідачем ОСОБА_2 з іншої сторони, працюючою в інтернаті, було укладено договір № XII від 1964 року «Про надання площі для проживання», яка належить КЗО «БНРЦ»ДОР на праві власності і знаходиться за адресою - АДРЕСА_1. На період роботи ОСОБА_2 і ОСОБА_5 школа-інтернат надала площу для проживання розміром 23.65 кв. м, що складається з двох кімнат, кухні і коридору - до першої вимоги адміністрації звільнити займану площу (п.1 вказаного договору). За період роботи ОСОБА_2 зареєструвала на вищевказаній площі свою дочку відповідачка ОСОБА_3 і онуку - відповідачка ОСОБА_4 без згоди та дозволу адміністрації закладу. КЗО «БНРЦ»ДОР в особі Родименко І.М. неодноразово пропонувала в усній формі ОСОБА_3 звільнити займану площу згідно з п. 5 договору сторін - адміністрація має право, квартиронаймач зобов'язаний звільнити займану ним площу у 10-дневний строк, але відповідачка відповідала відмовою, мотивуючи тим, що вона мешкає на даній площі .

КЗО «БНРЦ»ДОР у складі комісії було проведено перевірки і за станом на липень місяць 2009 року встановлена фактична відсутність вказаних відповідачок в будинку, відносно якого проводилася перевірка, що підтверджується актами про встановлення місцезнаходження осіб від 09 квітня 2009 року, від 13 липня 2009 року та від 20 липня 2009 року.

У 2003 році трудові відносини між КЗО «БНРЦ»ДОР і ОСОБА_2 припинилися у зв'язку із звільненням останньої за власним бажанням. 20 березня 2009 року адміністрація КЗО «БНРЦ»ДОР письмово знову попередила відповідача про те, що договір втратив силу з моменту припинення трудових відносин з позивачем, у зв'язку з чим просила звільнити займану площу у 10- денний термін. На житловій площі, що надається відповідачеві, проживають сторонні люди, без згоди на те позивача, мотивуючи тим, що в приміщенні, що надається їм, проживають їх родичі. На подвір'ї у відповідачів знаходяться 2 великі собаки, які загрожують життю та здоров'ю учнів центру (позивача). На неодноразові прохання адміністрації прибрати собак - відповідачі ігнорували прохання.

Дитячий центр, на базі якого навчаються, виховуються та цілодобово проживають діти, є закритою санітарною зоною. Всі працівники проходять медичний огляд. Проживання на території центру сторонніх осіб загрожує здоров'ю дітей. Відповідно до п. З договору відповідачі зобов'язуються щомісячно сплачувати всі комунальні послуги. З 2003 року відповідачки самі не проживають за адресою реєстрації (що підтверджується актами) і систематично не сплачують комунальні послуги, чим порушують умови договору. Відповідно до п. 6 договору - у разі невиконання договору наймач підлягає виселенню в адміністративному порядку. Згідно із вимогами ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР (та в нинішній редакції) - основною підставою для вселення є ордер, оскільки ордер на вселення ОСОБА_2 не видавався, підставою для мешкання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, є договір 1964 року, відповідно до якого при припиненні трудових відносин, позивач звільняє займаний ним будинок.

У 2008-2009 навчальному році був відкритий єдиний в області заклад нового типу КЗО «Багатопрофільний навчально - реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради, метою якого є діагностика, навчання виховання та реабілітація дітей-інвалідів. Центр несе відповідальність перед суспільством і державою за розкриття в дітях з особливими потребами природних позитивних нахилів, здібностей, обдарованостей, за підготовку їх до повної адаптації в соціумі. У зв'язку з великим надходженням до цього центру дітей дошкільного віку центр потребує додаткової площі для розташування усіх дітей.

Відповідно до розпорядження № 10-р голови Дніпропетровської обласної ради від 21 січня 2010 року оформлене та видане свідоцтво від 24 лютого 2010 року про право власності на нерухоме майно що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, вказане право власності зареєстроване в передбаченому законом порядку в КП ДМБТІ ДОР, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 квітня 2010 року. Вказана реєстрація власності та витяг про його реєстрацію законні і ніким не оспорені та позовні вимоги про це не заявлені. Згідно вказаних документів користувачем та балансоутримувачем вказаного будинку є позивач - комунальний заклад освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.

Приймаючи до уваги вказане, суд не може допустити порушення прав хоча б однієї із сторін, право власності на вказане житло у сторін є і зареєстроване в передбаченому законом порядку.

Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Фактичні обставини судом встановлені.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, повязаними з їх неправомірними чи іншими діями відповідачам було завдано ушкодження здоровя, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому звязку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості, спори і зобовязання стосовно відповідачів, а відповідачі цього не довели, твердження відповідачів про наявність таких зобовязань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача за зустрічним позовом про наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради задовольнити та зобовязати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з їх неповнолітніми дітьми звільнити будинок АДРЕСА_1, виселивши їх з вказаного житлового приміщення за цією адресою без надання іншого житлового приміщення та визнати реєстрацію цих відповідачів з їх неповнолітніми дітьми в цьому будинку не дійсною і скасувати її, стягнути з солідарно ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь КЗО «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради заборгованість по комунальним послугам за користуванням будинком АДРЕСА_1 в сумі 2805 грн. 70 коп. та судові витрати: судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 2851 грн. 20 коп., а ОСОБА_2 в задоволенні позову до КЗО «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 13, 15, 16, 319, 321, 358 ЦК України, ст.ст. 9, 47, 58, 156 ЖК України ст. ст. 10, 11, 57- 61, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

Позовні вимоги задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми звільнити будинок АДРЕСА_1, виселивши їх з вказаного житлового приміщення за цією адресою без надання іншого житлового приміщення та визнати реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми в будинку АДРЕСА_1 не дійсною і скасувати її.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради заборгованість по комунальним послугам за користуванням будинком АДРЕСА_1 в сумі 2805 грн. 70 коп. та судові витрати: судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 2851 грн. 20 коп.

ОСОБА_2 в задоволенні позову до комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр»Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.