Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді – Козлова Р. Ю.,

при секретарях – Субін Т. О.,

Гуцинюку М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Приватне підприємство "Лекс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання правочинів недійсними,

У травні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У вересні 2009 року він дізнався, що вказаний об’єкт нерухомого майна переданий в іпотеку ЗАТ "Банк РНБ", правонаступником якого є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Також позивачеві стало відомо, що передача належної йому квартири у заставу банку відбулася на підставі іпотечного договору, укладеного 16 червня 2007 року з метою забезпечення виконання ПП "Лекс" своїх боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором від 26 березня 2007 року. Вказаний іпотечний договір від імені позивача був укладений ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, начебто виданої позивачем та посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_3 Посилаючись на те, що вказаної довіреності на ім’я ОСОБА_4 він не видавав, наміру виступати майновим поручителем ПП "Лекс" не мав, позивач просив суд визнати зазначені правочини недійсними.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено ОСОБА_4 як співвідповідача.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили позов задовольнити.

Представник ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", приватний нотаріус ОСОБА_3 і його представник, представник ПП "Лекс" заперечували проти задоволення заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2007 року між позивачем та ЗАТ "Банк НРБ" укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого позивач передав у заставу банку вказаний вище об’єкт нерухомого майна з метою забезпечення виконання ПП "Лекс" грошового зобов’язання перед ЗАТ "Банк НРБ" за кредитним договором від 26 березня 2007 року (а.а.с. 12-18). Згідно преамбули даного договору, при його укладанні від імені позивача виступав ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_3 29 січня 2007 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що він не мав наміру виступати майновим поручителем ПП "Лекс", на момент укладання спірних правочинів дане товариство йому було невідоме.

Разом з тим, такі твердження позивача спростовуються нотаріально посвідченою заявою позивача (а.а.с.112, 113) від 04 липня 2006 року, згідно якої вищевказана квартира належить йому на праві власності, будь-якими зобов’язаннями не обтяжена, усі документи, надані ним у зв’язку з підготовкою до підписання договору іпотеки, є повністю достовірними, а з умовами кредитного договору між ЗАТ "Банк НРБ" і ПП "Лекс" та іпотечного договору, що плануються до підписання, він ознайомлений.

Посилання позивача та його представників на те, що він не міг підписати текст довіреності 29 січня 2007 року через його відсутність в цей день на території України спростовуються наданим суду витягом з бази даних Державної прикордонної служби України, згідно якого позивач залишив межі України 29 січня 2007 року лише о 13 год. 15 хв., тобто до цього часу мав об’єктивну можливість видати довіреність.

Та обставина, що згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей дана довіреність була зареєстрована 29 січня 2007 року о 18 год. 12 хв. вищевикладеного висновку суду не спростовує, оскільки згідно п. 2.2 Наказу Міністерства юстиції України від 29 травня 1999 року "Про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку" (z0362-99) , реєстрація довіреності здійснюється в день її посвідчення, тобто в межах однієї доби момент посвідчення довіреності може не співпадати з моментом її реєстрації.

Факт видачі оспорюваної довіреності саме позивачем також підтверджується наявною в матеріалах справи заявою позивача на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 28 жовтня 2009 року, а якій позивач просить нотаріуса скасувати довіреність, видану ним (позивачем) 29 січня 2009 року ОСОБА_4 на право укласти від імені позивача договори іпотеки і поруки. У судовому засіданні представник позивача не заперечував того, що позивач дійсно звернувся до нотаріуса з даною заявою, однак при цьому не зміг пояснити, чому в тексті заяви позивач зазначає про видачу цієї довіреності саме ним.

Висновок спеціаліста КНДІСЕ від 17 березня 2011 року, згідно якого підпис позивача у вказаній довіреності виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням підпису позивача, суд оцінює критично як такий, що суперечить іншим матеріалам справи та встановленим судом фактам.

Також суд надає оцінку тій обставині, що згідно мотивувальної частини даного висновку, експерт не зміг знайти більшу кількість ознак, які б були достатні для висновку про тотожність підписів, через простоту будови об’єкта дослідження, малий обсяг графічної інформації, а також тому, що всі підписи надані у вигляді електрографічних зображень, внаслідок чого в них втрачені такі почеркові характеристики, як темп виконання, координація рухів та зв’язність.

Разом з тим, представники позивача не скористалися своїм правом звернутися до суду з клопотанням про витребування оригіналу довіреності від 29 січня 2009 року та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 30 березня 2011 року за матеріалами кримінальної справи №06-11756 також не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він складений за результатами дослідження підпису не в тому документі, на підставі якого діяв ОСОБА_4 при укладанні оспорюваного іпотечного договору, а службового примірника довіреності, який зберігався в архіві приватного нотаріуса ОСОБА_3 та був вилучений органом досудового слідства.

Таким чином, оскільки доводи позивача про недійсність вищевказаних правочинів свого підтвердження не знайшли, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 201, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Приватне підприємство "Лекс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними – залишити без задоволення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.