Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Тищук Н.О.

при секретарі Федоровській Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратури, -

Позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури Кіровоградської області, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратури. Вказав, що 07.08.2000 року СВ УСБУ в Кіровоградській області відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ст. 86-1, ч. 2 ст. 172 КК України, а 11.08.2000 року щодо позивача обрали міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 18.08.2000 року йому пред'явили обвинувачення в скоєнні злочинів передбачених ст. 86-1, ч. 2 ст. 172 КК України та 06.12.2000 року міру запобіжного заходу замінили на тримання під вартою, внаслідок чого він був поміщений в СІЗО м. Кіровограда. Також зазначив, що 25.12.2000 року йому було пред'явлено обвинувачення в сконні злочинів передбачених ст.. 86-1, ч.2 ст. 143, ч.2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України. Тримання під вартою було змінено - 17.01.2001 року на підписку про невиїзд, така ж міра запобіжного заходу обиралась 05.02.2001 року. Кримінальна справа неодноразово поверталась на додаткове розслідування, а саме: 29.03.2001 року та 15.10.2003 року прокураторою Кіроовградської області, 04.06.2003 року – Новгородківським районним судом Кіроовградської області, 08.09.2004 року та 06.04.2006 року – Долинським районним судом Кіровоградської області. Останній обвинувальний висновок по справі складено та затверджено прокуратурою Кіроовградської області 20.10.2006 року,відповідно до якого йому інкримінували злочин, передбачений ст. 367 КК України. Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2009 року був визнаний невинним та виправданий по ч.2 ст. 367 КК України. за недоведеністю його участі у вчинені злочину. Ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від. 20.07.2010 року вирок Долинського районного суду від 22.12.2009 року залишено без змін. Зауважив, що під час перебування під слідством і судом стан його здоров'я став близьким до критичного, в червні 2002 року був поставлений на облік в Новгородківській ЦРЛ з діагнозом гіпертонічна хвороба 11 ст. з кризовим перебігом, 05.10.2009 року досяг пенсійного віку, але не зміг реалізувати своє право на пенсію. Крім того, позивач зазначив, що внасідок неправомірних дій органів дізнання і досудового слідства його незаконно відсторонили від займаної посади керуючого Новгородківського відділення № НОМЕР_1 "Державний Ощадний банк України" та сума втраченого ним заробітку за 10 років 13 днів, з урахуванням середньомісячного заробітку, який складав 1 200 грн., становить 148 600 грн. Також за час перебування під слідством і судом ним були понесені транспортні затрати в розмірі 73 496 грн. Просив суд стягнути з прокуратури Кіровоградської області за рахунок державного бюджету матеріальну шкоду в розмірі 222 097 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., зобов'язати Державне казначейство України виплатити за рахунок державного бюджету матеріальну шкоду в розмірі 222 097 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн..

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача – прокуратури Кіровоградської області позов не визнав. Вказав, що вимоги позивача щодо стягнення заподіяної йому шкоди безпосередньо з прокуратури Кіроворадської області не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем у даній справі є держава. Крім того, позивачем необгрунтовано та недоведено розмір понесених ним метеріальних витрат, не наведено достатніх підстав, з яких він виходив, визначаючи підстави відшкодування моральної шкоди та її розмір.

Відповідач – Державне казначейство України до суду не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Надав до суду заперечення в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних виомог в повному обсязі, посилаючись на недоцільність та необгрунтованість вимог щодо зобов"язання Державного казначейства України виплатити позивачу з Державного бюджету України суми матеріальної та моральної шкоди, оскільки такий обовязок прямо передбачний чинними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.08.200 року слідчим відділом УСБУ в Кіровоградській області відносно позивача була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів передбачених ст.. 86-1, ч. 2 ст. 172 КК України в ред. 1960 року .

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2009 року ОСОБА_1 визнано невинним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів

Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам Кіровоградського обласного суду від 20.07.2010 року вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно довідки № 1184 від 10.08.2010 року виданої ОСОБА_1, останній з червня 2002 року спостерігається з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст.. з кризовим перебігом, приймає курсове комплексне лікування. Потребує обмежень в психоемлціних, фізичних навантаженнях.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також: у разі закриття провадження у справі за адміністративне правопорушення.

Частина 7 ст. 1176 ЦК України визначає, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зазначений порядок відшкодування шкоди визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР (266/94-ВР) .

Відповідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого.

Крім того, п.2 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі

обвинуваченого у вчиненні злочину.

Відповідно до ст.ст. 3,4 Закону у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода, причому відшкодування шкоди у зазначених випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, і полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також: ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції (254к/96-ВР) або випливає із її положень, у випадках, передбачених статтями ЦК України (435-15) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача щодо моральної шкоди ґрунтуються на законі.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди судом враховано, що внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, позивач перебував у слідчому ізоляторі, проте визначений ним розмір моральної шкоди суд вважає завищеним та з урахуванням вимог виваженості, розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути за рахунок Державного бюджету України 15 000 грн.

При цьому, слід зазначити, що рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.

Відповідно до "Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів", затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.02.08 № 39 (z0110-08) виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

Виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.

Виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, і прокуратури, а також судів, здійснюється у разі надходження до Державного казначейства України постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої належним чином у двох примірниках платіжної вимоги.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.08 N 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (609-2008-п) безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством у межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.

Отже, розпорядником коштів, призначених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, визначено Державне казначейство України.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 15 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.

Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди, а саме щодо втраченого заробітку суд керувався п.7 ч.1 ст. 36 КЗпП України, згідно якого підставами припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Обвинувального вироку щодо позивача винесено не було,а перебування під слідством не є підставою для звільнення, отже суд не вбачає причинного зв'язку між незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратурою та втраченим заробітком, таким чином у задоволенні вимог позивача у цій частині вважає за необхідне відмовити.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді понесених позивачем транспортних витрат задоволенню не підлягає, у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю вказаних витрат.

На підставі ст. 88 ч. 2 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 1176 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , ст..ст. 88 ч. 2, 213- 215 ЦПК України, суд,-

Позов ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.