826/8887/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми ввізного мита та податку на додану вартість - 02.10.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ТОВ "Хенкель Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 15.03.2013р. №60 та №61.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, в період з 21.02.2013р. по 25.02.2013р. проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ "Хенкель Україна" вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару вантажними митними деклараціями: №100210000/2012/550475 від 07.02.2012, №100210000/2012/550468 від 06.02.2012; №100210000/2012/550643 від 13.02.2012; №100210000/2012/550630 від 13.02.2012; №100210000/2012/550625 від 13.02.2012; №100210000/2012/550658 від 13.02.2012, за результатами якої складено акт від 28.02.2013р. №н/2/13/100000000/31283830.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "Хенкель Україна", а саме: сертифікати про походження форми СТ-1, визнані недійсними для надання преференційного режиму відповідно до вимог Угоди про вільну торгівлю, на підставі чого ТОВ "Хенкель Україна" порушено: по сплаті ввізного мита - Угоду від 20.11.2009р. "Про Правила визначення країни походження товарів СНД", Закон України від 05.04.01 №2371-ІІІ "Про митний тариф України" (2371-14) ; по сплаті податку на додану вартість - п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України.

Актом від 28.02.2013р. №н/2/13/100000000/31283830 встановлено, що розмір несплаченого ввізного мита складає 64 841,19грн., податку на додану вартість - 12 968,24грн. загальна сума несплачених митних платежів складає 77 809,43грн.

На підставі акту перевірки від 28.02.2013р. №н/2/13/100000000/31283830, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 15.03.2013р. №60, за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 81051,49, з яких за основним платежем 64841,19грн., за штрафними санкціями 16210,30грн. та податкове повідомлення - рішення від 15.03.2013р. №61, за платежем податок на додану вартість, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 16210,30,з яких за основним платежем 12968,24грн., за штрафними санкціями 3242,06грн.

Позивач не погодившись з прийнятими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням від 24.05.2013р. №3402/6/99-99-10-01-04-15, Міністерство доходів і зборів України залишило податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013р. №60, 61 без змін, а скаргу ТОВ "Хенкель Україна" від 28.03.2013р. - без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що за вантажними митними деклараціям: №100210000/2012/550475 від 07.02.2012, №100210000/2012/550468 від 06.02.2012; №100210000/2012/550643 від 13.02.2012; №100210000/2012/550630 від 13.02.2012; №100210000/2012/550625 від 13.02.2012; №100210000/2012/550658 від 13.02.2012, здійснене митне оформлення товарів "засоби миючі синтетичні універсальні" (товарна позиція УКТЗЕД-3402).

Документи, що підтверджують країну походження товарів є сертифікати форми СТ-1: №RUUA 2008000238 (1539077) від 30.01.2012р., №RUUA 2008000367 (1539377) від 01.02.2012, №RUUA 2008000400 (1539211), від 07.02.2012, №RUUA 2008000473 (1539216) від 08.02.2012, №RUUA 2008000484 (1539387) від 09.02.2012, №RUUA 2008000497 (1539398) від 10.02.2012, видані Торгово-промисловою палатою Саратовської області Російської Федерації.

З урахуванням наявності сертифікатів походження товару митне оформлення здійснено з наданням преференційного режиму по миту, товар - "засоби миючі синтетичні універсальні" (код згідно УКТЗЕД - 3402209000), відповідно до Угоди про вільну торгівлю країн СНД.

Під час проведення перевірки, відповідачем встановлено, що у Сертифікатах форми СТ-1, наданих для митного оформлення по вищезазначеним ВМД, у графі 9 зазначений критерій - "Д3402", що свідчить про участь у його виробництві третіх країн, крім держав-учасниць Угоди.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття Київською регіональною митницею спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Відповідно до ст. 302 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002, тарифні пільги (тарифні преференції) - це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів.

Тарифні пільги (тарифні преференції) застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

У відповідності до положень п.1 ст.1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю" від 24.06.1993, договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з торговельного режиму згідно з узгодженим переліком товарів оформляються окремими документами, які є невід'ємною частиною цієї Угоди. При цьому Договірні Сторони узгоджують поетапне скорочення вилучень, передбачених указаними документами.

Умови застосування режиму вільної торгівлі з РФ визначено Угодою про Правила визначення країни походження товарів у СНД, від 06.07.2011, № 3592-VI (3592-17) .

Згідно розділу 5 Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:

а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару;

б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою - резидентом держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави - учасниці Угоди;

в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Згідно п.6.1. Правил, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган). (п.6.3).

У разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди. (п.6.6.)

У разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення. (п.6.7)

З матеріалів справи вбачається, що на запити відповідача щодо необхідності отримання копій документів, на підставі яких ТПП Саратовської області РФ були оформлені сертифікати форми СТ-1: №RUUA 2008000238 (1539077) від 30.01.2012р., №RUUA 2008000367 (1539377) від 01.02.2012, №RUUA 2008000400 (1539211), від 07.02.2012, №RUUA 2008000473 (1539216) від 08.02.2012, №RUUA 2008000484 (1539387) від 09.02.2012, №RUUA 2008000497 (1539398) від 10.02.2012, отримано листи-відповіді ТПП Саратовської області РФ з підтвердженням оригінальності даних сертифікатів, а також надано, лист виробника з інформацією про коди ТНЗЕД використаної сировини.

Листами ТПП Саратовської області РФ від 19.07.2012р. №638, та від 28.03.2013р. №300 на запити відповідача від 23.04.2012р. №14/2-11/16992 та від 30.05.2012р. №14/2/11/17452, надано коди та копії договору придбання матеріалів/сировини іноземного походження та коди і копії договорів на придбання матеріалів/сировини російського походження, та повідомлено, що відповідно до документів, наданих ТОВ "Хенкель Україна", матеріали, що використовуються в виробництві, відрізняються від позиції готової продукції, що підтверджує виконання критерію достатньої обробки (переробки).

Згідно п.9.1 Правил, сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:

у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;

проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;

відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;

бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;

у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;

товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;

товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання умов на які посилається відповідач у акті перевірки, зокрема п.п. "а" та "в" п. 5.1 Правил, у відношенні товарів, митне оформлення яких здійснено позивачем, що свідчить про відсутність підстав у відповідача щодо визнання недійсними сертифікатів про походження форми СТ-1.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття Київською регіональною митницею податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013р. №60 та №61.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.