Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого – судді Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної телерадіомовної компанії "Крим", третя особа - генеральний директор ОСОБА_2, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної телерадіомовної компанії "Крим" (далі - ДТРК "Крим") про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його було незаконно звільнено з посади провідного інженера - електроніка дільниці ПТС (АСБ-2) ДТК "Крим" за п.1 ст. 40 КЗпП України, тобто за скороченням штату. Так позивача було звільнено без попередньої згоди виборного органу профспілки, членом якого він є, та вищого виборного органу цієї професійної спілки. Крім того, роботодавцем при звільненні не було враховано преважне право позивача на залишення на посаді у відповідності до ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України, як такого працівника, що має більш високу кваліфікацію. На підставі наведеного, позивач просив поновити його на посаді провідного інженера - електроніка дільниці ПТС (АСБ-2) Державної телерадіомовної компанії "Крим" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2011р. по час поновлення на посаді.

Ухвалою від 06.04.2011 року до участі у справі залучено у якості третьої особи – генерального директора ДТРК "Крим" ОСОБА_2

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що звільнення позивача відбулось згідно чинного законодавства. Зміни в організації виробництва були проведено у межах наданих статутом прав телерадіоорганізації та на підставі наказів, рішення, листу Держкомтелерадіо України. При цьому, ОСОБА_1 був за два місяця повідомлений про звільнення, йому були запропоновані вакантні посади, від яких він відмовився. ДТРК "Крим" зверталось до профспілки робітників ТВ "Культура" з поданням про надання згод на звільнення ОСОБА_1, проте отримали необґрунтовану відмову, що давало право на звільнення без їх згоди. 24.12.2010 року ДТРК "Крим" також звернулось до голови Кримського республіканського комітету профспілки робітників культури, у встановлені строки не було надано відповіді, що свідчило про їх згоду на звільнення.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Наказом від 30.11.2010 року №82 з метою упорядкування виробничного процесу, оптимізації діяльності ДТРК "Крим", раціонального використання робочого часу робітників та технічних засобів компанії, на виконання Наказу Держкомтелерадіо України №106 від 30.04.2010 року, рішення колегії Держкомтелерадіо України від 22.04.2010 року №3\13, листа Держкомтелерадіо України від 01.06.2010 року №2790\29\1, у відповідності до Статуту ДТРК "Крим", а також на підставі структури ДТРК "Крим", затвердженої Держкомтелерадіо України від 29.11.2010 року №456\6-3, було проведено зміну в організації виробництва та праці з 01.03.2011 року з виведенням зі штатного розкладу 62 ставок та введення 50 ставок (а.с.53-55).

Наказом від 21.12.2010 року №135-к у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці ОСОБА_1 було персонально попереджено про наступне вивільнення за скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 28.02.2011 року (а.с. 69-70).

Наказом від 28.02.2011 року №16-к ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера – електроніка дільниці ПТС (АСБ-2) 28.02.2011 року за скороченням численності, п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.69)

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно рішення від 27.12.2010 року первинна організація профспілки робітників культури ДТРК "Крим" не надала згоди щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.12-13). Проте, з аналізу обставини, викладених в рішенні, суд приходить до висновку, що відмова стосовно звільнення позивача є необґрунтованою, оскільки містить тільки посилання на його принципове відношення до дотримання керівництвом трудового законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при наявності такого рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відповідач мав право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Статтею 252 КЗпП Укаїни встановлені додаткові, крім передбачених ст. 43 цього Кодексу гарантії при звільненні за ініціативою роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Як убачається з матеріалів справи відповідач при звільненні позивача вказаних вимог закону дотримався не в поновному обсязі.

Так, ОСОБА_1 є членом первинної організації профспілки робітників культури ДТРК "Крим", про що свідчать відомості протоколу профспілкової наради робітників культури ДТРК "Крим" від 03.03.2010 р. щодо складу її членів (а.с. 10).

24.12.2010 року генеральний директор ДТРК "Крим" звернувся до Голови Кримського Республіканського комітету профспілки робітників культури щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а.с.89).

Постановою розширеного засідання Презідіуму рескому профспілки працівників культури від 15.02.2011 року було відмовлено у наданні згоди (а.с.15-18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено всупереч вимогам ст. 252 КЗпП України у відсутність попередньої згоди вищого виборного органу цієї професійної спілки, що свідчить про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відмова у наданні згоди на розірвання трудового договору була отримана ДТРК "Крим" з Республіканського комітету профспілки працівників культури з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 43 КЗпП Ураїни ( 15 днів на розгляд та 3 дня для прийняття рішення), оскільки зазначене положення трудового законодавства застосовується при наданні попередньої згоди виборним органом первинної профспілкової організації, а не вищого виборного органу цієї професійної спілки. Крім того, на час звільнення, яке відбулось 28.02.2011 року, рішення про відмову у наданні згоди було вже прийнято 15.02.2011 року.

Згідно п. 2.26 Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (z0110-93) , запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням правил, а саме: у графі 2 ставиться дата звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи. Таким чином, останнім днем роботи ОСОБА_1 було 28.02.2011 року, а тому він підлягає поновленню на посаді з 01.03.2011 року.

При оцінки доводів позивача про порушення його п ереважного права на залишення на роботі, то з наданих копій трудових книжок та посадових інструкцій робітників судом не встановлено порушення ст. 42 КЗпП України (а.с. 100-157).

Стосовно доводів позивача про недоцільність скорочення штатів керівництвом підприємства, то суд не має права цьому давати оцінку. Судом була проведена перевірка законності звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України тільки в частині процедури звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 23.05.2011 року.

При стягненні на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) .

При розрахунку суми суд бере до уваги розмір заробітної плати, зазначений у довідці №546 від 28.04.2011 року, згідно якого середньомісячний заробіток позивача складав 1683,80 грн. (а.с. 99)

Таким чином, за період вимушеного прогулу з 01.03.2011 року по 23.05.2011 року необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 4519,67 грн. Зазначена сума визначена без утримання податку й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця.

На підставі п.1 ст. 40, ст. 43, ст. 235, ст. 252 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212- 215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд –

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера - електроніка дільниці ПТС (АСБ-2) Державної телерадіомовної компанії "Крим" з 01 березня 2011року.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії "Крим" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4519,67 (чотири тисячі п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 67 копійок. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 1683,80 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії "Крим" на користь держави судовий збір у розмірі 45,19 (сорок п’ять) гривень 19 копійок.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії "Крим" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.