2-570/11 Про стягнення заборгованості за кредитом - 28.04.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки,

У грудні 2009 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 809 252,58 швейцарських франків (що за курсом НБУ становить 6 474 055,44 грн.), заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 61 890,64 швейцарських франків (що за курсом НБУ становить 495 127,78 грн.), заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 112 075,94 швейцарських франків (що за курсом НБУ становить 896 612,34 грн.), заборгованості по пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 3 702,82 швейцарських франків (що за курсом НБУ становить 29 622,72 грн.), витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

14.12.2009р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі.

Позивачем наданий пакет документів, відповідно до яких 01.06.2009р. загальними зборами акціонерів ЗАТ "Альфа-Банк" прийнято рішення про зміну найменування ЗАТ "Альфа-Банк" на Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк". Відповідні зміни зареєстровані 19.08.2009р.

21.06.2010р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

12.10.2010р. відповідач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки №318-П/07 від 26.07.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк". Зустрічний позов прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом.

За результатами попереднього судового засідання судом встановлено, що: сторони не бажають врегулювати спір до судового розгляду; позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не відмовляються від позову; відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не визнають позов; сторони не бажають укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду; сторони уточнили позовні вимоги та заперечення проти позову; сторони не заявили клопотань про витребування доказів, виклик свідків, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, судові доручення щодо збирання доказів, вжиття заходів забезпечення позову.

Представником ОСОБА_1 заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за первісним позовом ТОВ "Агропрайм". Клопотання задоволено судом, оскільки сума заборгованості, яка є предметом первісного позову ПАТ "Альфа-Банк", виникла з договору про відкриття кредитної лінії, укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм". Тобто, ТОВ "Агропрайм" являється боржником, а ОСОБА_1 – поручителем. Згідно ч.1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

28.04.2011р. відбулося судове засідання, в якому суд встановив особи представників сторін та перевірив їх повноваження, роз’яснив їх права та обов’язки, доповів про зміст заявлених вимог, з’ясував, чи підтримують позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом свої вимоги, чи визнають відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом пред’явлені вимоги, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, заслухав пояснення учасників процесу, дослідив докази та з’ясував обставини справи.

В обґрунтування первісного позову ПАТ "Альфа-Банк" посилається на те, що сума заборгованості, яка є предметом стягнення, виникла з Договору поруки від 26.07.2007р. №318-П/07, укладеного між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 За умовами договору (п.2.1) ОСОБА_1 виступає поручителем за виконання зобов’язань ТОВ "Агропрайм" за договором про відкриття кредитної лінії від 26.07.2007р. №232-МВ/07, укладеним між ТОВ "Агропрайм" та ЗАТ "Альфа-Банк". В порушення умов кредитного договору ТОВ "Агропрайм" не виконало своїх зобов’язань.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що договір поруки був укладений під впливом обману поручителя та з інших підстав, викладених у залучених до матеріалів справи письмових документах. Представник ПАТ "Альфа-Банк" заперечив проти зустрічного позову з підстав, викладених у залучених до матеріалів справи письмових документах.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

26.07.2007р. між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №232-МВ/07 (далі за текстом – кредитний договір), відповідно до якого банк відкривав позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію із строком дії до 19.07.2010р. з лімітом кредитної лінії в сумі, еквівалентній 1 900 000,00 швейцарських франків, із сплатою процентів за користування частиною кредиту, наданою у гривні – в розмірі 16,62% річних, за користування частиною кредиту, наданою у доларах США – в розмірі 13,34% річних, за користування частиною кредиту, наданою у євро – в розмірі 12,55% річних, за користування частиною кредиту, наданою у швейцарських франках – в розмірі 11,00% річних.

Згідно п.4.2 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 2 (двох) днів з дня її укладення.

Згідно п.2.1 кредитного договору належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором; б) іпотекою земельних ділянок загальною площею 3 435 гектарів, розташованих за адресами: масив №22, ділянки: №№ 4, 14, 13 смт Таїрове, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської обл., що належать ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-5" на праві власності; в) заставою майнових прав на поставку обладнання за: контрактом купівлі-продажу №061/07 від 20.06.2007р., договорами купівлі-продажу №00218 від 22.06.2007р., №00246 від 27.06.2007р., №159/07 від 24.05.2007р., б/н від 12.05.2007р., договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати №29-04/031К від 27.04.2007р., договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати №11.06.07Б від 11.06.2007р., укладеним між позичальником та PENOGRAIN KFT, ТОВ "Агротехсоюз", ТОВ "Агроальянс", ТОВ "Техноторг-Дон", ЗАТ компанією "РАЙЗ", на загальну суму 1 737 673,86 швейцарських франків; г) порукою ОСОБА_1 на повну суму зобов’язань позичальника та на строк дії цього Договору; д) порукою "Leamar Anstalt" на повну суму зобов’язань Позичальника та на строк дії цього договору, при цьому договір поруки з "Leamar Anstalt" повинен бути укладений в строк не пізніше одного місяця з дати надання кредиту згідно цього Договору.

26.07.2007р. в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк" був укладений договір поруки №318-П/07 (далі за текстом – договір поруки), відповідно до п.2.1 якого поручитель поручається за виконання ТОВ "Агропрайм" обов’язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підстав нього у майбутньому. Згідно п.3.1 договору поруки – ТОВ "Агропрайм" та ОСОБА_1 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

31.07.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 1 000 000,00 швейцарських франків та узгодили помісячний графік його повернення (30.08.2008р.-19.07.2010р.). Сума траншу в гривневому еквіваленті 4 196 505,00 грн. була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 31.07.2007р. №411306.

16.08.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 145 935,00 швейцарських франків та узгодили помісячний графік його повернення (30.08.2008р.-19.07.2010р.). Сума траншу в гривневому еквіваленті 606 005,74 грн. була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 17.08.2007р. №4282.

29.08.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №3 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 194 900,00 швейцарських франків та узгодили помісячний графік його повернення (30.08.2008р.-19.07.2010р.). Сума траншу в гривневому еквіваленті 821 747,71 грн. була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 29.08.2007р. №11048.

01.10.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №4 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 150 000,00 швейцарських франків та узгодили помісячний графік його повернення (30.08.2008р.-19.07.2010р.). Сума траншу в гривневому еквіваленті 646 984,65 грн. була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 01.10.2007р. №18132.

12.10.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №5 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 108 000,00 швейцарських франків та узгодили помісячний графік його повернення (30.08.2008р.-19.07.2010р.). Сума траншу в гривневому еквіваленті 462 806,14 грн. була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 12.10.2007р. №15359.

22.10.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали угоду про внесення змін №1 до кредитного договору, якою сторони виклали в новій редакції пп. б) п.2.1 кредитного договору, а саме:

"б) іпотекою земельної ділянки загальною площею 0,4905 гектарів, розташованої за адресою: масив №22, ділянки: №4, смт Таїрове, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської обл., що належать ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-5" на праві власності".

09.11.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №6 до кредитного договору, якою виклали в новій редакції п.2.1 кредитного договору, а саме:

"2.1. Належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором; б) заставою майнових прав на поставку обладнання за: контрактом купівлі-продажу №061/07 від 20.06.2007р., договорами купівлі-продажу №00218 від 22.06.2007р., №00246 від 27.06.2007р., №159/07 від 24.05.2007р., б/н від 12.05.2007р., договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати №29-04/031К від 27.04.2007р., договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати №11.06.07Б від 11.06.2007р., укладеними між позичальником та PENOGRAIN KFT, ТОВ "Агротехсоюз", ТОВ "Агроальянс", ТОВ "Техноторг-Дон", ЗАТ компанією "РАЙЗ", на загальну суму 1 737 673,86 швейцарських франків; в) порукою ОСОБА_1 на повну суму зобов’язань позичальника та на строк дії цього Договору; г) порукою "Leamar Anstalt" на повну суму зобов’язань Позичальника та на строк дії цього договору, при цьому договір поруки з "Leamar Anstalt" повинен бути укладений в строк не пізніше одного місяця з дати надання кредиту згідно цього Договору.

18.11.2008р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду №7 до кредитного договору, якою виклали в новій редакції пп. б) п.2.1 кредитного договору, а саме:

"б) заставою сільськогосподарської техніки та обладнання, що належить позичальнику на праві власності".

В зв’язку з невиконанням ТОВ "Агропрайм" зобов’язань за кредитним договором, ЗАТ "Альфа-Банк" направило на адресу боржника та поручителя вимогу від 06.03.2009р. №252-12-5678-01 про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, а саме: повернути банку заборгованість за кредитом в сумі 47 603,08 швейцарських франків та достроково повернути кредит у загальній сумі 856 855,66 швейцарських франків.

В подальшому ЗАТ "Альфа-Банк звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Агропрайм" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №232-МВ/07. рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2009р. по справі №6/68-09-1980 позов ЗАТ "Альфа-Банк" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Агропрайм" 809 252,58 швейцарських франків заборгованості по кредиту, 7 738,15 швейцарських франків заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 321,11 швейцарських франків заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, судові витрати.

Згідно ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов’язань є порука. Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Згідно ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В даному випадку, – ЗАТ "Альфа-Банк" реалізувало право вимоги дострокового повернення кредиту шляхом подання позовної заяви до ТОВ "Агропрайм" про стягнення заборгованості за кредитним договором. За результатами розгляду справи судом ухвалено рішення про стягнення з ТОВ "Агропрайм" суми заборгованості. Позивач за первісним позовом не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, що на момент звернення до суду позичальник не виконав повністю або в частині обов’язку за кредитним договором.

Згідно п.6 ст. 3 ЦК України принцип справедливості, добросовісності та розумності являється одним з основних загальних засад цивільного законодавства. Справедливість, добросовісність та розумність у цивільному законодавстві практично виражається у встановленні рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; можливості захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанням норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, меж здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, її адекватного ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто, реалізація цивільних прав має здійснюватись у визначених межах, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам.

Як зазначено в ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, звернення ПАТ "Альфа-Банк" з позовом до ОСОБА_1 є зловживанням цивільними правами з боку ПАТ "Альфа-Банк", яке полягає у намірі задовольнити вимоги, що виникли з Кредитного договору, які вже задоволені господарським судом під час розгляду позовів ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Агропрайм". ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами факту того, що розгляду позову до ОСОБА_1 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Агропрайм" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, право вимоги за яким реалізоване. Відповідно, право вимоги до ОСОБА_1, як до одного з солідарних боржників, на виконання зобов’язань, що виникли з Кредитного договору, є зловживанням ПАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами і не підлягає судовому захисту.

В обґрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_1 посилався на порушення ПАТ "Альфа-Банк" вимог банківського законодавства, надання банком кредиту некредитоспроможному позичальнику та замовчування цієї обставини ОСОБА_1 як поручителю на момент укладення оспорюваного договору поруки, невідповідність укладеного договору поруки правовій природі поруки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов’язок при наданні кредиту перевіряти кредитоспроможність позичальників, тобто встановлювати наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки (кредитоспроможність).

Виходячи зі змісту ст. 58 Закону України "Про Національний банк України", з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", економічні нормативи – показники, що встановлюються НБУ і дотримання яких є обов’язковим для банків. Відповідно ст. 15 Закону України "Про Національний банк України" рішення про встановлення економічних нормативів для банків приймається правлінням НБУ.

В положенні "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279 (z0474-00) , встановлені мінімально необхідні вимоги з оцінювання фінансового стану позичальника. Згідно п.4.1 вказаного Положення критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника зобов’язаний ураховувати основні показники, установлені в п.4.3 та п.4.6 цієї глави. Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника має право встановлювати додаткові (суб’єктивні) показники.

Згідно ст.2 Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279 (z0474-00) , кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься); класифікація кредитних операцій – це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення (z0474-00) ; кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Разом з тим, п.1.1 Глави 1 Розділу VI "Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. №368 (z0841-01) ) передбачено, що кредитна діяльність банків пов’язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов’язання згідно з угодою, тому банки зобов’язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів. Кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та нормативно-правовими актами Національного банку України здійснюється регулювання кредитної діяльності банків та покладено на банки обов’язок при наданні кредиту перевіряти кредитоспроможність позичальників, тобто встановлювати наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Представник ПАТ "Альфа-Банк" пояснив, що під час підписання договору поруки фінансовий стан поручителя їх не цікавив; чинне законодавство України не пов’язує матеріальне становище поручителя з розміром зобов’язань, за які він поручається; під час підписання кредитного договору та договору поруки банк не надавав поручителю інформації щодо фінансового стану боржника.

В свою чергу, представник ОСОБА_1 наполягає на тому, що в разі отримання інформації про обсяг відповідальності перед ПАТ "Альфа-Банк" та про фінансовий стан ТОВ "Агропрайм", ОСОБА_1 не уклав би договір поруки, якби знав, що ПАТ "Альфа-банк" видав кредит некредитоспроможному позичальнику.

На підтвердження доводів стосовно некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 надано аудиторський висновок №18/02-2010-НС-1 від 18.02.2010р., відповідно до якого ТОВ "Агропрайм" станом на 30.06.2007р. не було кредитоспроможним, структура балансу товариства є незадовільною, станом на 30.06.2007р. товариство є нестабільним, абсолютно залежним від зовнішніх кредиторів та є фінансово нестійким, товариство має нульову рентабельність.

Висновок складений за методикою відповідно до вимог положення, затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279, та на підставі фінансової звітності ТОВ "Агропрайм", яка використовувались і банком при оцінці кредитоспроможності позичальника на момент укладення кредитного договору.

Натомість, представник ПАТ "Альфа-Банк" проти таких доводів заперечував, не надавши при цьому суду достатніх доказів, які б спростували аргументи ОСОБА_1 стосовно некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" на момент укладення кредитного договору. Також, представник ПАТ "Альфа-Банк" вказував на відсутність законодавчо встановленої заборони банку видавати кредит некредитоспроможним позичальникам та обов’язку попереджати про це поручителів.

Вивчивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні ОСОБА_1 обґрунтовано та змістовно доведено наявність обставини некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" на момент укладення кредитного договору та замовчування ПАТ "Альфа-Банк" цієї обставини ОСОБА_1 при укладенні договору поруки.

Укладення кредитного договору банком з некредитоспроможним позичальником свідчить про те, що кредитні відносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і банк не розраховував отримати повернення кредитних коштів від позичальника, як це передбачено ст. 1054 ЦК України та змістом договору.

Внаслідок некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" на момент укладення кредитного договору та враховуючи похідний характер поруки, дійсні права та обов’язки ОСОБА_1 згідно спірного договору поруки не відповідають передбаченим у цьому договорі та ст.ст. 553- 556 ЦК України. Правова природа поруки як способу забезпечення виконання зобов’язання, згідно ст. 553 ЦК України, полягає у тому, що третя особа (поручитель) зобов’язується перед кредитором іншої особи (боржника) нести відповідальність у разі невиконання останньою її обов’язку перед кредитором. Отже, поручитель не зобов’язаний виконувати обов’язок боржника за основним зобов’язанням, його роль обмежена обов’язком нести відповідальність за боржника. Порука надає кредиторові додаткову гарантію виконання зобов’язання і відіграє виключно забезпечувальну функцію.

В контексті ст. 546 ЦК України порука являє собою спосіб забезпечення виконання зобов’язань боржника, проте не є угодою по переведенню боргу позичальника за кредитним договором на поручителя, враховуючи, що банку було наперед відомо про неможливість повернення кредиту позичальником. Згідно ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Згідно до п.4.1 договору поруки у випадку виконання поручителем на умовах, передбачених цим договором, зобов’язання, забезпеченого порукою, до нього у повному обсязі переходять відповідні права банку. Однак наслідки, передбачені ч.2 ст. 556 ЦК України та п.4.1 договору поруки, не могли виникнути у повному обсязі, зважаючи на некредитоспроможність позичальника. Тобто ОСОБА_1, як поручитель, який виконав би зобов’язання, забезпечене порукою, і до якого перейшли б права кредитора у цьому зобов’язанні, був завідомо позбавлений можливості отримати виконання зобов’язання від некредитоспроможного позичальника.

Згідно ст. 202 ЦК України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а згідно ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, попередньо відома на момент вчинення правочину об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов’язків. Однак, ця обставина була відома одній із сторін Договору поруки – банку.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як зазначено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) – правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Наданими доказами підтверджено умисел ПАТ "Альфа-Банк" на введення в оману ОСОБА_1 з метою схилити останнього до укладення договору поруки. ПАТ "Альфа-Банк" знало про наявність істотної обставини (некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм"), але замовчало про її існування ОСОБА_1

Даний висновок підтверджується тим, що і ПАТ "Альфа-Банк", і ТОВ "П.С.П. Аудит", яке склало аудиторський висновок від 18.02.2010р. №18/02-2010-НС-1, здійснювали оцінку кредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" відповідно до вимог Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279. Таким чином, ПАТ "Альфа-Банк" повинен був прийти до тих самих висновків, які викладені в аудиторському висновку, а саме: ТОВ "Агропрайм" не було кредитоспроможним при укладенні кредитного договору.

Як встановлено ст. 202 ЦК України – правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Частиною 3 ст. 203 ЦК України встановлена загальна вимога до волевиявлення учасника правочину: воно повинне бути вільним та відповідати внутрішній волі.

Необхідно зазначити, що дії ПАТ "Альфа-Банк" по реалізації Договору поруки підтвердили його волевиявлення через уповноважених представників, які діяли в інтересах банку та мали на меті забезпечити виконання кредитних зобов’язань, тобто у ПАТ "Альфа-Банк" наявний умисел на укладення оспорюваного Договору поруки та введення ОСОБА_1 в оману шляхом замовчування обставини некредитоспроможності позичальника.

Суд вважає прийнятними твердження ОСОБА_1, що вказана обставина є істотною, оскільки за умови обізнаності ОСОБА_1 з обставиною некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" (тобто нездатністю повернути кредитні кошти), вказана особа не уклала б договір поруки.

На думку суду, за наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями представників сторін підтверджується та обставина, що під час укладення договору поруки ПАТ "Альфа-банк" ввело в оману ОСОБА_1 щодо природи правочину, дійсного стану речей, обсягу прав та обов’язків останнього з метою спонукання до укладання даного договору. Тому суд вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають, в тому числі, з договорів та інших правочинів. Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що право вимоги за первісним позовом у ПАТ "Альфа-Банк" виникло з Договору поруки від 26.07.2007р. №318-П/07, укладеного між Банком та ОСОБА_1, а даний Договір визнано судом недійсним з моменту укладення за зустрічним позовом ОСОБА_1, то в даному випадку відсутня підстава виникнення цивільних обов’язків у ОСОБА_1 перед ПАТ "Альфа-Банк", що є достатньою підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 230, 1054 ЦК України, ст.ст. 2,4, 49, 66 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 2, 15 ЗУ "Про Національний банк України", п. 1.3 ст. 1, ст. 2, п. 4.1-4.6 Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" (z0474-00) , ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 218 ЦПК України (1618-15) , суд,