0907/2-739/11 Про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - 11.03.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк", Івано-Франківського регіонального управління-відділення № 1 ПАТ "Універсал Банк" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, суд, -

Позивач пред’явила позов до відповідачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, мотивуючи тим, що вона працювала на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ "Універсал Банк", наказом № 147-к від 15.02.2010 року її зваільнено з роботи з 16.02.2010 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату працівників.

Звільнення вважає незаконним, оскільки їй не було запропоновано всіх вакантних місць, вона звільнена в період перебування на лікарняному, крім того не враховано її переважне право на залишення на роботі.

Незаконним звільненням їй заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінює у 20000 грн.

Просить позов задоволити

Представник відповідача позовних вимог не визнав, суду пояснив, що будь яких порушень трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи допущено не було, звільнення відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства.

Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін по справі, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ "Універсал Банк", наказом № 147-к від 15.02.2010 року її зваільнено з роботи з 16.02.2010 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до вимог п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.10.1995 року N 18 (v0018700-95) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення позивачки з роботи відбулось без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, суд вважає, що адміністрацією не було дотримано переважності права залишення позивачки на роботі, оскільки не враховано її 20 річний досвід та стаж роботи у банківській сфері, а ОСОБА_3, яка залишена на роботі має тільки 5 років стажу, ОСОБА_2 має вищу освіту та пройшла перепідготовку у інституті післядипломної освіти ІФНТУНГ та їй присвоєно кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства, постійно підвищувала свій професійний рівень, що підтверджується відповідними сертифікатами, а ОСОБА_4, яка залишена на роботі має тільки середньо-спеціальну освіту, крім того не враховано, що позивачка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що є порушенням вимог ст. 42 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 16.02.2010 року по 04.03.2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Івано-Франківській ЦМКЛ, що підтверджено відповідним листком непрацездатності.

Суд вважає, що до часткового задоволення підлягаю вимоги в частині стягнення заподіяної моральної шкоди, оскільки неправомірним звільненням з роботи позивачці така шкода була заподіяна, однак сума на якій вона наполягає є занадто завищеною та не відповідає реально заподіяній шкоді.

Середньомісячна заробітна плата позивачки складає 2155 грн. 71 коп., а час вимушеного прогулу 12 місяців та 18 днів, а тому з врахуванням сум отриманих ОСОБА_2 за час перебування на обліку в центрі зайнятості на її користь слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13996 грн. 50 коп.

рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі ст. 40 п. 1, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 215- 218 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк", Івано-Франківського регіонального управління-відділення № 1 ПАТ "Універсал Банк"про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди —задоволити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ "Універсал Банк"з 16.02.2010 року.

Стягнути з ПАТ "Універсал Банк"на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13996 грн. 50 коп. та 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 200 грн. витрат на правову допомогу, а разом —16196 грн. 50 коп.