Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді Цокол Л.І.

при секретарі Бєлоус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третіх осіб Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш", Закритого акціонерного товариства "Феріт" про виділення частки в майні, набутому в шлюбі з померлим, збільшення частки та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визнати її право власності на майно, яке було набуте під час шлюбу з померлим колишнім чоловіком ОСОБА_6, а саме : ? гаражного боксу №751 на першому поверсі гаражно-будівельного кооперативу "Академічний" загальною площею 47,60 кв. м., розташованого за адресою :АДРЕСА_2; ? частину гаражу №21 загальною площею 40,7 кв. м., розташованого в АДРЕСА_3; 33 109 (тридцять три тисячі сто дев’ять) акцій, що засвідчують участь ОСОБА_6 у ВАТ "ДНІПРОВАЖМАШ", а також дивідендів, нарахованих на ці акції; 49 (сорок дев’ять) акцій, що засвідчують участь ОСОБА_6 у ЗАТ "Феріт", а також дивідендів, нарахованих на ці акції. Також позивач ОСОБА_1 просить збільшити частку ОСОБА_1 у квартирі №56, що розташована в АДРЕСА_3 за рахунок часток, що належить іншим співвласникам, а саме : ОСОБА_4, ОСОБА_5, спадкоємцям ОСОБА_6 (ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.) шляхом відповідного зменшення часток кожного із співвласників, а саме затвердити перерозподіл часток згідно якого ОСОБА_1 збільшити частку до 40/100 частини, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, та частку ОСОБА_6 зменшити до 20/100 частини кожного .Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_6 знаходились в зареєстрованому шлюбі, після розірвання якого питання про поділ спільного майна не вирішувалось, оскільки існувала домовленість про користування ним. Так, позивач посилається на те, що після розірвання шлюбу, в її користуванні залишалась квартира №56, що розташована в АДРЕСА_3, та гаражні бокси в м. Дніпропетровську та м. Києві. В квартирі позивачем були проведене ремонті роботи, вартість яких є суттєвою.

Відповідач ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов, і просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 її право власності на : ? частину гаражного боксу №751 на першому поверсі гаражно-будівельного кооперативу "Академічний" загальною площею 47,60 кв. м., розташованого за адресою :АДРЕСА_2; ? частину гаражу №21 загальною площею 40,7 кв. м., розташованого в АДРЕСА_3; 1/16 частку АДРЕСА_1, 16 554,5 акцій, що засвідчують участь ОСОБА_6 у ВАТ "ДНІПРОВАЖМАШ", а також дивідендів, нарахованих на ці акції; 24,5 акцій, що засвідчують участь ОСОБА_6 у ЗАТ "Феріт". В обґрунтування свого зустрічного позову позивач ОСОБА_2 посилається на те, що на вказану частину майна вона та інші спадкоємці правовстановлюючих документів не мають, а отже оформити спадкові права в нотаріальному порядку неможливо.

Представник позивача ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, просила їх задовольнити в повному обсязі, в обґрунтування вимог представник зазначила обставини викладені в позовні заяві та звертала увагу суду на тому, що після розлучення ОСОБА_1 і ОСОБА_6 залишились в дружніх відносинах, підтримували дружні стосунки, а отже питання про поділ спільного майна нажитого подружжям за час їхнього шлюбу не виникало. За згодою всіх співвласників позивачем також було проведено невід’ємних поліпшень в АДРЕСА_1 на згашену суму 124 585,15грн., в той час як за висновком експертизи ? частка цієї квартири складає 356 784грн. Представник заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_2, оскільки їх задоволення призведе до порушення прав позивача ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10 вимоги позову ОСОБА_1 не визнала, вказуючи на те, що позивачем пропущено трирічний строк встановлений для звернення подружжя з вимогами про поділ майна. Крім того, вказувала на те, що фактично поділ майна подружжя відбувся, оскільки ОСОБА_6 були вчинені дії спрямовані на відчуження належного йому майна на користь ОСОБА_1 в період розірвання шлюбу. Просила задовольнити вимоги зустрічного позову, вказуючи на неможливість встановлення спадкового права іншим шляхом.

Відповідач ОСОБА_4 від себе особисто та діючи в інтересах ОСОБА_5 підтримала вимоги ОСОБА_1, просила їх задовольнити, вказуючи на їх обґрунтованість та доведеність під час судового розгляду, при цьому заперечувала проти задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2, зазначаючи про їх безпідставність.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, своїх заперечень проти заявлених вимог не подав.

Треті особи ВАТ "Дніпроважмаш" і ЗАТ "Феріт"своїх представників для участі в розгляді справи не направили.

Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_8, заперечення представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10, відповідача ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.. 22 КпШС України (2006-07) ( що діяв до 2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

С.29 цього ж Кодексу встановлено право подружжя на звернення до суду протягом трьох років після розлучення у разі, якщо згоди про спосіб поділу спільного майна подружжям не досягнуто.

Згідно ст.. 72 Сімейного кодексу України (2947-14) ( що діє з 2004 року) позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників( спільного майна подружжя) дізнався або міг дізнатись про порушення свого права власності.

Відповідно до ст.. 357 ЦК України (435-15) співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, яке не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Відповідно до ст..1218 ЦК України (435-15) до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України (435-15) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.. 1267 ЦК України (435-15) частки у спадщині кожного із спадкодавців за законом є рівними.

Відповідно до ст.. 1296 ЦК України (435-15) спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Під час судового розгляду встановлено наступне. ОСОБА_6 і ОСОБА_1 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 15 липня 1983 року по 21 вересня 1999 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Шостою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа. Із заявами про прийняття спадщини звернулися діти померлого : ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_4, дружина померлого - ОСОБА_2, а також колишня дружина померлого ОСОБА_1

19.02.2008р. ОСОБА_11 подала до нотаріальної контори заяву, якою відмовилась від належної їй частини спадкового майна на користь ОСОБА_3

04 грудня 1998 року ОСОБА_6, ОСОБА_1. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого кожен з них в рівних долях є власником АДРЕСА_1

10 червня 1998 року ОСОБА_6 придбав гаражний бокс №751 в ГБК "Академічний", що розташований в АДРЕСА_2.

Із відповіді ГБК "Академічний" від 27.04.2010 року вбачається, що ОСОБА_6 по день смерті користувався гаражним боксом №751, мав перепустку для в’їзду та виїзду з кооперативу. Членські та цільові внески сплачувались ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_6

рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 24.04.1992 року №573 ОСОБА_6 було дозволено побудувати гараж індивідуального користування в кооперативі "Дм. Донського". Свідоцтво про право власності на вказаний об’єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_1 видане було 09.02.2009р. та зареєстровано в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації".

22.07.1994 р. ОСОБА_6 одноразово придбав 98 акцій АТЗТ "Феріт" загальною номінальною вартістю 102,90грн. за ціною, що дорівнювала номінальній вартості однієї акції 1,50грн.

31.08.1994 р. ОСОБА_6 переказав належні йому 1 050 000.00 крб. майнового сертифікату АТ "Дніпроважмаш". Станом на 16 березня 2009 року ОСОБА_6 у ВАТ "Дніпроважмаш" належить 66 218 акцій .

З часу набуття права спільної сумісної власності на квартиру №56 по бул. Д. народів, 21-а в м. Києві позивачем ОСОБА_1 були проведені ремонті роботи, а саме поточний ремонт квартирі у вересні 2005 року та сплачено вартість цих робіт в сумі 103 500грн., влаштовані віконні блоки вартістю 13 680грн., та інші види будівельних робіт, всього на загальну суму 124 585, 15 грн. Заборгованості по житлово-комунальним послугам співвласники вказаної квартири не мають. Вказані ремонті роботи пов’язані з поліпшенням спільного майна, яке не можна відокремити, зроблені позивачем своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Суд виходить з того, що під час судового розгляду не було встановлено, існування заперечень ОСОБА_6 на вчинення дій щодо спільного майна . Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили беззаперечність з їх боку на проведення робіт позивачем ОСОБА_1

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №24/13/10, ринкова вартість ? частини квартири №56, розташованої в АДРЕСА_1 з врахуванням всіх факторів, що впливають на вартість об’єкта оцінки станом на 30 квітня 2010 року дорівнює 356 784грн.

За викладених обставин суд находить вимоги позивача ОСОБА_1 в частині збільшення її частки в спільній власності повністю обґрунтованими. Частка ОСОБА_1 підлягає збільшенню за рахунок майна інших співвласників, з урахуванням вартості проведених нею робіт до 40/100, що складає 2/5 частин, а частка решти співвласників до 20/100, тобто до 1/5 . Частка ОСОБА_6 підлягає поділу між спадкоємцями ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Частка останнього визначається з урахуванням частки ОСОБА_11 Тобто 20/100 частин :4 =20/400 або 1/20 на кожного спадкоємця. Частка ОСОБА_3 в цьому випадку складає 2/20 частин або 1\10.

Вирішуючи питання про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на майно, яке було набуте під час шлюбу з ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

рішенням Печерського районного суду м. Києві від 03 червня 1999 року шлюб між сторонами було розірвано.

21 червня 1999 року ОСОБА_6 подарував належну йому ? частину АДРЕСА_2 в м. Києві, яка була об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1

Свідоцтво про розірвання шлюбу було видано відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського РУЮ в м. Києві 21 вересня 1999 року.

Законодавством України на час розлучення ОСОБА_1 і ОСОБА_6 було встановлено трирічний строк для звернення подружжя з вимогами поділу майна у разі, якщо подружжя не дійшло згоди щодо цього питання. ОСОБА_6 після розлучення, одружився з ОСОБА_2,тобто мав нову родину. На час розлучення ОСОБА_6 і ОСОБА_1 спільного господарства не вели, про що зазначено в рішенні суду.

Об’єкти нерухомості у вигляді гаражних боксів в м. Києві та м. Дніпропетровську, та придбані ним акції залишались у володінні ОСОБА_6

Впродовж всього часу після розлучення позивачем ОСОБА_1 не порушувалось питання про поділ майна . В даному випадку посилання на домовленість між колишнім подружжям щодо порядку користування спільним майном судом відхиляються. Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з вимогами про поділ спільного майна подружжя . При цьому суд оцінивши всі встановлені обставини прийшов до висновку, що подружжя дійшли згоди щодо поділу майна, оскільки протягом трьох років після розлучення в судовому порядку питання щодо нього не вирішували. Так, у власності кожного з подружжя залишилось те майно, яке за згодою між ними було виділено.

Суд також находить вимоги зустрічного позову ОСОБА_12 такими, що задоволенню не підлягають, оскільки під час судового розгляду, не було доведено існування жодних перешкод в оформленні права на спадкове майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст.. 15,16, 267, 357,1218,1261,1267,1269 ЦК України (435-15) , ст.. ст. 22, 29 КпШС України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Збільшити частку ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 з ? на 2/5 частин, зменшивши частку співвласників до 1/5 частини.

В порядку перерозподілу :

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частин квартири АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

В решті вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, відмовити.

рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення – з дня отримання копії судового рішення. У разі неподання апеляційної скарги у визначений строк рішення набирає законної сили.