Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Козирєвої Г.М.

при секретарі Смалюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги міста Харкова", третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати,-

ОСОБА_1 03.10.2008 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги міста Харкова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати, посилаючись на те, що відповідно до наказу №49 від 11.08.1994 року його було прийнято на роботу на посаду інженера з техніки безпеки та охорони праці до Харківської автобази швидкої медичної допомоги.

22.02.1994 року відповідно до розпорядження Харківського міськвиконкому від 22.02.1994 року № 121 Харківська автобаза швидкої медичної допомоги була перейменована в Державне комунальне підприємство "Автобаза швидкої медичної допомоги".

Наказом відповідача від 04.01.2002 року №3 його було призначено на посаду заступника директора з експлуатації.

03.05.2007 року державне комунальне підприємство "Автобаза швидкої медичної допомоги" було перейменовано в комунальне підприємство "Автобаза швидкої медичної допомоги міста Харкова" згідно наказу від 02.07.2007 року №174.

02.07.2007 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України наказом від 02.07.2007 року №64. Своє незаконне звільнення він оскаржив у судовому порядку.

рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2008 року його було поновлено на роботі. 15 липня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою директора комунального підприємства "автобаза швидкої медичної допомоги м.Харкова" та відхилила апеляційну скаргу. рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2008 року було залишено без змін.

Наказом відповідача від 04.06.2008 року №157 його було поновлено на роботі на виконання рішення суду.

17.06.2008 року, тобто через два тижня після поновлення на роботі позивача було попереджено про наступне звільнення з 18.08.2008 року у зв’язку із скороченням штату робітників, посилаючись на наказ від 14.05.2008 року №136 та наказ від 17.06.2008 року №164. Як вбачається із вищеназваних наказів, у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, не було ліквідації, реорганізації, перепрофілювання або банкрутства підприємства, скорочення чисельності.

Єдиною підставою для звільнення позивача, на яку посилається відповідач, стала "турбулентність економічного середовища та постійні зміни риночної ситуації", тобто його звільнення із займаної посади заступника дирекції з експлуатації було не обґрунтованим та безпідставним.

Той факт, що так зване скорочення штату на підприємстві мало місце лише відносно позивача та головного інженера, тобто працівників, які були незаконно звільнені в 2007 році та поновлені рішеннями суду в 2008 році, підтверджує необ’єктивне, упереджене ставлення до них директора підприємства, його систематичне переслідування та його бажання звільнити їх у будь-який спосіб. Тому просив визнати недійсним наказ №90-к від 03.09.2008 року в частині його звільнення, поновити на посаді заступника директора з експлуатації, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.09.2008 року по день розгляду справи судом.

Крім того, позивач зазначив, що поновлюючи його на роботі, наказом №157 від 04.06.2008 року, відповідно до чинного законодавства відповідач повинен був залишити його середній заробіток згідно з рішенням суду. Однак, наказом від 10.06.2008 року №162 відповідач відмінив надбавки до його посадового окладу, безпідставно посилаючись на те, що він звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, тобто з надуманих міркувань, надав до суду розрахунок його заробітної плати, яка складає 1884 грн.47 коп. в місяць, без урахування цієї надбавки, чим зменшив щомісячну заробітну плату на 242 грн.14 коп., необґрунтовано виплачував йому неповну знижену заробітну плату до звільнення. Тому його середній заробіток має складати 2126 грн. 51 коп. Тому просить провести розрахунок суми втраченого середнього заробітку виходячи з зазначеної місячної суми, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням виплаченої йому допомоги по безробіттю в розмірі 15649 грн.31 коп., а також стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 726 грн.42 коп. за період з 13.05.2008 року по 03.09.2008 року.

Відповідач не погодився з позовними вимогами, надав письмове заперечення, в якому зазначив, що позивача було звільнено законно з посади заступника директора з експлуатації в зв’язку з скороченням його посади, оскільки підприємство не потребує посадової одиниці заступника директора з експлуатації. Ця посада була скорочена відповідно до наказу №222 від 31 серпня 2007 року, тобто через 2 місяці після попереднього звільнення ОСОБА_1 з роботи. На момент поновлення ОСОБА_1 у штатному розкладі підприємства було введено посаду першого заступника директора з технічних питань та транспорту відповідно до наказу №65 від 13.03.2008 року, посадові обов’язки якого забезпечили координацію роботи технічної служби і експлуатації, співпрацю з замовниками та постачальниками. В подальшому ця посада була перейменована на посаду першого заступника директора відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005 (зі змінами, доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15 серпня 2006 року №242, від 29 січня 2007 року №14), відповідно до наказу №65 від 13.03.2008 року, про що також було заявлено в судовому засіданні представником відповідача. Відповідач та його представник, представник третьої особи в судовому засіданні вважають, що ОСОБА_1 не має відношення до цієї посади. Його скорочення було проведено відповідно до встановленого законом порядку, з письмовим попередженням за 2 місяці про звільнення за скороченням штату працівників, за погодженням з профспілковим комітетом підприємства. Перед звільненням ОСОБА_1 було запропоновано перевід на одну з вакантних посад за окладом, який перевищував його оклад на час звільнення – начальника автоколони 6 та 8 п/с та начальника автоколони 7 та 10 п/с, від якого ОСОБА_1 відмовився. А переміщення працівників з урахуванням інших посад, які займають інші особи, відноситься до прерогативи підприємства. Тому просили відмовити позивачу у поновленні на роботу та стягненні заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представником відповідача було визнано, що позивача було позбавлено надбавки до окладу наказом директора підприємства №162 від 10.06.2008 року в зв’язку з поданням до Ленінського районного суду позову до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, у задоволенні якого рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 13.04.2010 року було відмовлено. Зазначене рішення Ленінського районного суду м.Харкова набрало чинності. Тому позбавлено позивача цієї надбавки було безпідставним. Також представник відповідача у судовому засіданні погодився, що розмір недоплаченої заробітної плати в зв’язку із зняттям цієї надбавки складає 726 грн.42 коп., як це зазначає позивач у своєму позові.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З пояснень сторін та наказів, наданих позивачем та відповідачем встановлено, що після попереднього звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу №64 від 02.07.2007 року за п.3 ст. 40 КЗпП України, а також після поновлення його відповідачем на посаді на підставі рішення суду від 12.05.2008 року, відповідачем було здійснено дії, направлені на те, щоб не дати можливість ОСОБА_1 поновитися на роботі та після поновлення продовжити працювати на займаній ним раніше посаді.

Так, з наданого відповідачем наказу №222 від 31.08.2007 року, на який посилається представник відповідача у судовому засіданні, вбачається, що в період слухання справи за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі наказом директора КП "Автобаза швидкої медичної допомоги м.Харкова" проведено так зване скорочення посади замісника директора з експлуатації з посиланням на зміни в організації виробництва. Замість посади замісника директора з експлуатації введено посаду технічного директора, на якого покладено виконання тих же самих функцій, що виконувалися ОСОБА_1 як заступником директора з експлуатації, про що свідчать пояснення позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні та посадові інструкції за цими посадами (а.с.174, 224-226). Посада технічного директора, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, взагалі не була передбачена Классіфікатором професій ДК 003:2005, в наслідок чого була перейменована на посаду першого заступника директора. Про дані обставини свідчить і сам наказ №65 від 13.03.2008 року (а.с.62). Доказів будь-яких змін в організації виробництва, посилання на які йдеться у наказі №222 від 31.08.2007 року, суду не надано. За таких обставин, виключення зі штатного розкладу однієї посади, яку займав ОСОБА_1, та введеня замість неї іншої посади, про яку зазначено вище, не є скороченням штату чи чисельності працюючих. Тим більше, що на цю посаду було прийнято іншого працівника. Суд вважає, що дана маніпуляція посадами була проведена керівником КП "Автобаза швидкої медичної допомоги м.Харкова" з единою метою - не допустити поновлення на роботі працівника, який раніше виконував ті ж самі функції, що є порушенням трудових прав ОСОБА_1, гарантованих йому Конституцією України (254к/96-ВР) .

Є також безпідставними подальші дії керівника підприємства відповідача, які проводилися з тією ж метою – не надати можливість ОСОБА_1 продовжити працювати на раніше займаній посаді. Оскільки, якщо наказом №222 від 31.08.2007 року (а.с.75-76) вже скорочена посада замісника директора з експлуатації, яку займав ОСОБА_1, то яка була необхідність знову її скорочувати за наказами №136 від 14.05.2008 року (а.с.28) та №164 від 17.06.2008 року (а.с.67) з посиланням на зміни в організації виробництва, скорочення посад. Оскільки в даному випадку було поновлено працівника, який раніше виконував обов’язки, покладені на час його поновлення на роботі на іншу особу на посаду за іншою назвою, яка не була результатом скорочення, а фактичним перейменуванням однієї посади, а саме – заступника директора з експлуатації, в іншу – технічного директора, а потім – першого заступника директора. При поновленні на роботі працівника, який раніше виконував ці функції, відповідно до ч.1 п.6 ст. 40 КЗпП України, адміністрація КП "Автобаза швидкої медичної допомоги м.Харкова", повинна була не знову скорочувати посаду заступника директора з експлуатації, а вирішити питання про звільнення з роботи працівника, прийнятого на посаду першого заступника директора, який фактично виконував на той час функції замісника директора з експлуатації, в зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував ці функції, або скоротити, на свій розсуд, безпідставно введену посаду технічного директора – першого заступника директора, замість посади заступника директора з експлуатації. Назване судом не є втручанням в виробничу діяльність і не має нічого спільного з вирішенням питання про доцільність будь-яких переміщень при вивільненні працівників, а є дійсним поновленням трудових прав позивача, якого за допомогою комбінації дій керівника підприємства знову безпідставно звільнено з займаної посади.

Всі інші дії, пов’язані з порядком вивільнення працівника при скороченні штату або чисельності працюючих, в даному випадку не мають ніякого значення.

Суд вважає, що підстави, передбачені п.1 ст. 40 КЗпП України, які б надавали можливість відповідачу звільнити ОСОБА_1 за даною статтею, відсутні. Дані висновки суду підтверджуються і тим фактом, що так зване скорочення штату на підприємстві мало місце лише відносно позивача та головного інженера, як вказує про це позивач у своїй позовній заяві, тобто працівників, які були незаконно звільнені в 2007 році та поновлені рішеннями суду в 2008 році. Це є свідоцтвом необ’єктивного, упередженого ставлення до них директора підприємства, його систематичного переслідування та його бажання звільнити їх у будь-який спосіб.

Як вбачається із вищеназваних наказів, у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, не було ліквідації, реорганізації, перепрофілювання або банкрутства підприємства, скорочення чисельності, як про це правильно стверджує в своєму позові ОСОБА_1

Єдиною підставою для звільнення позивача, на яку посилається відповідач, стала "турбулентність економічного середовища та постійні зміни риночної ситуації", тобто його звільнення із займаної посади заступника дирекції з експлуатації було не обґрунтованим та безпідставним.

Що стосується пояснень представника відповідача та третьої особи відносно того, що крім позивача було проведено звільнення і інших працівників, то суд не може прийняти їх до уваги, оскільки на час повторного звільнення ОСОБА_1, а також головного інженера з роботи ні про яких інших працівників мова не йшлася (а.с.28-29). Вивільнення інших працівників мало місце значніше пізніше, про що свідчить наказ №288 від 21.11.2008 року (а.с.79-80), що не має відношення до фактів та причин звільнення позивача по даній справі.

Тому суд вважає за необхідне вдруге поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з експлуатації та, відповідно до ст. 235 КЗпП України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому суд враховує, що представником відповідача в судовому засіданні визнано факт безпідставного зняття після попереднього поновлення на роботі надбавки до посадового окладу ОСОБА_1 на підставі наказу №162 від 10.06.2008 року (а.с.176), яка в грошовому вираженні складає щомісячну суму 242 грн.14 коп., оскільки ця безпідставність підтверджена рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 13 квітня 2010 року, яке набрало законної сили (а.с.268-274).

Тому при визначенні середнього заробітку на підставі відомостей, наданих відповідачем (а.с.177,178), суд збільшує виведений відповідачем розмір середньомісячного заробітку 1884,47 грн. на 242 грн. 14 коп. та вважає, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 2126,61 грн. (1884,47 + 242,14).

За період з 04.09.208 року по 29.06.2010 року, тобто за 21 місяць 19 днів підлягає нарахуванню заробітна плата у сумі 46538,10 грн. ( 2126,61грн. х 21 міс.=44658,81; 98,91грн.х19 дн.=1879,29 грн; 44658,81 + 1879,29=46538,10грн.).

З названої суми судом відраховується відома суду сума виплаченої позивачу допомоги по безробіттю, яка складає 15649,31 грн. Залишається до стягнення з відповідача сума 30888,79 грн.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні визнана сума заборгованості по заробітній платі 726 грн.42 коп. в зв’язку зі зняттям надбавки до окладу ОСОБА_1 за період з 13.05.2008 року по 03.09.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тому на підставі ст. 238 КЗпП України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 726,42 грн.

А всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 31615,21 грн., відповідно до діючого законодавства.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 316,15 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи -120 грн., а всього – 436,15 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, п.1 ст. 40, ст.ст. 232, 233, 235, 238 КЗпП України, суд,-

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним наказ директора Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги міста Харкова" від 03.09.2008 року №90-к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з експлуатації за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з експлуатації Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги м.Харкова".

Стягнути з Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 04.09.2008 року по 29.06.2010 року та заборгованість по заробітній платі у сумі 31615,21 грн., з урахуванням необхідних обов’язкових відрахувань з заробітної плати.

Стягнути з Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги" судовий збір на користь держави – 316,15 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи -120 грн., а всього – 436,15 грн. шляхом перерахунку Одержувач: УДК Харківського району р/р 31419537700432 в ГУДК Харківської області код 24134461 МФО 851011 Вид платежу 22090100.

рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за 1 місяць у сумі 2126 грн. 61 коп. підлягає негайному виконанню.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано заяву про оскарження, після чого протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу через Харківський районний суд до Апеляційного суду Харківської області або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.