Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Мащук В.Ю.,

за участю : представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача - Цяцьки О.В. (прокуратура),

представника третьої особи – Бабаніної Т.І. (ГУ УМВС),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України, треті особи - Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди,

05.12.2005 року ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, УМВС України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу дізнання і прокуратури. (а.с. 2-4)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2006 року до участі у справі у якості належного відповідача залучено Апостолівський РВ УМВС України в Дніпропетровській області. (а.с. 22)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2006 року до участі у розгляді справи у якості співвідповідача замість управління обслуговування кошторисів бюджетних установ залучено Державне казначейство України. (а.с. 96)

рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2006 року позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Прокуратури Дніпропетровської області, Апостолівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області та УОКБУ Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди. (а.с. 103-104)

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2006 року залишено без змін. (а.с. 146-148)

Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.04.2008 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с. 162-163)

30.05.2008 року зазначена цивільна справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. (а.с. 164)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2008 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області, Апостолівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, УОКБУ Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу дізнання і прокуратури, прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. (а.с. 165)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2009 року, постановленою у судовому засіданні, Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області виключено з числа відповідачів та притягнуто до участі у справі у якості третіх осіб. (а.с. 247, 249)

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 25.11.2002 року прокуратурою Апостолівського району Дніпропетровської області, на підставі зібраних працівниками відділу по боротьбі з економічними злочинами Апостолівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області матеріалів, було порушено кримінальну справу № 01029036 за фактом привласнення грошових коштів Апостолівського підприємства по племінній справі в тваринництві посадовими особами цього підприємства. 17.03.2003 року позивачу було пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України та застосовано до позивача запобіжний захід – підписку про невиїзд. 04.04.2003 року прокурором Апостолівського району Дніпропетровської області був затверджений обвинувальний висновок і кримінальна справа за звинуваченням позивача у вчиненні зазначеного злочину була направлена до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області. Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2004 року зазначена кримінальна справа була повернута до прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Постановою старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області А.І. Радковського від 10.06.2004 року кримінальну справу за звинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України було закрито за недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину. Постановою старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області А.К. Полякова від 28.09.2004 року зазначену кримінальну справу було закрито у зв’язку з відсутністю події злочину. Постановою прокурора відділу прокуратури області від 06.02.2006 року постанову від 28.09.2004 року було скасовано, а постановою старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області А.К. Полякова від 15.11.2006 року кримінальну справу № 01029036 знов було закрито в зв’язку з відсутністю події злочину. Постановою заступника прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області Куричева Є.П. від 12.11.2008 року кримінальну справу № 01029036 за ст. 367 ч. 2 КК України було закрито у зв’язку із недоведеністю участі обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 18.11.2008 року було скасовано вищезазначену постанову від 12.11.2008 року про закриття кримінальної справи, а останню направлено прокурору Апостолівського району для проведення досудового слідства. 22.12.2008 року зазначену кримінальну справу було знов направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду справи по суті. Оскільки впродовж 72-х місяців з вини Прокуратури Дніпропетровської області триває провадження у вказаній кримінальній справі, чим порушуються права позивача, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на вирішення справи упродовж розумного строку, позивачу завдано значної моральної шкоди, а тому позивач просила суд стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на її користь за рахунок коштів Державного бюджету у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. (а.с. 179-182, 242-244)

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача – Прокуратури Дніпропетровської області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постанову від 12.11.2008 року про закриття провадження досудового слідства по кримінальній справі № 01029036 у зв’язку із недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину скасовано на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 18.11.2008 року, а кримінальну справу було направлено прокурору Апостолівського району для проведення досудового слідства, яка в подальшому була передана до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. На час розгляду даної цивільної справи остаточне рішення у зазначеній кримінальній справі відсутнє, а відтак підстави для задоволення позовних вимог також відсутні. Крім того, позивачем не доведено, якими саме незаконними діями Прокуратури Дніпропетровської області їй заподіяно моральної шкоди, а також не підтверджений заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди.

Представник відповідача – Державного казначейства України у судове засідання не з’явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, до суду надав заперечення на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не підтверджено факту заподіяння йому моральної шкоди у розмірі, вказаному у позовній заяві, також позивачем не доведено за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, достовірно не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між порушеними життєвими зв’язками і стосунками та діями органів дізнання, не зрозуміло, з чого виходив позивач при оцінці заподіяної йому моральної шкоди. (а.с. 93-95, 176, 188, 197, 198-200)

Третя особа - Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області свого представника для участі у розгляді справи не направив, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, суду надав клопотання від 23.01.2009 року, у якому просив суд розглянути справу за відсутності представника Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області. (а.с. 168, 195, 196, 218, 220)

Представник третьої особи - Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала посилаючись на те, що Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) передбачений вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а тому проведення слідчих дій не є підставою для такого відшкодування. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження незаконності дій Прокуратури Дніпропетровської області, не доведено факт завдання позивачу моральної шкоди, у чинному законодавстві України поняття "розумного строку" відсутнє, а також за відсутності остаточного рішення у кримінальній справі, розгляд даної цивільної справи є неможливим.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи - Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.11.2002 року прокуратурою Апостолівського району Дніпропетровської області на підставі матеріалів, що надішли з Апостолівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, відносно посадових осіб Апостолівського племінного об’єднання була порушена кримінальна справа № 01029036. 17.03.2003 року слідчим прокуратури Апостолівського району Цапліним А.К. було пред’явлено обвинувачення головному бухгалтеру Апостолівського племінного об’єднання ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд, ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача та копією постанови від 28.09.2004 року. (а.с. 5, 114, 158)

У судовому засіданні встановлено, що 04.04.2003 року прокурором Апостолівського району Дніпропетровської області був затверджений обвинувальний висновок і кримінальну справу за звинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, було направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області. Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2004 року зазначена кримінальна справа була повернута до прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Постановою старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області Радковського А.І. від 10.06.2004 року кримінальну справу за звинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України було закрито за недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину. Постановою прокурора відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області від 06.09.2004 року скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області Радковського А.І. від 10.06.2004 року про закриття кримінальної справи, а саму справу направлено прокурору Апостолівського району для організації досудового слідства, зазначені обставини не заперечувались сторонами у судовому засіданні та підтверджуються письмовими доказами. (а.с. 19, 189)

Судом встановлено, що 28.09.2004 року старшим слідчим прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області, Поляковим А.К. була винесена постанова про закриття кримінальної справи № 01029036 на підставі ст. 6 п. 1 КПК України, порушеної на підставі матеріалів, що надійшли з Апостолівського РВ УМВС відносно посадових осіб Апостолівського племінного об’єднання за ст. 367 ч. 2 КК України, що підтверджується копією зазначеної постанови. (а.с. 5, 114, 158)

Судом також встановлено, що 06.02.2006 року прокурором відділу прокуратури області Васильєвим О.М. була винесена постанова про скасування постанови старшого слідчого прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області Полякова А.К про закриття досудового слідства по кримінальній справі № 01029036 від 28.09.2004 року, а зазначену кримінальну справу було направлено прокурору Апостолівського району для проведення досудового слідства. 09.02.2006 року кримінальна справа № 01029036 прийнята до провадження слідчим прокуратури Апостолівського району, та по справі виконано ряд слідчих дій, ці обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 17, 92, 119, 140)

У судовому засіданні встановлено, що 15.11.2006 року старшим слідчим прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області Поляковим А.К. було винесено постанову про закриття кримінальної справи № 01029036 за ст. 367 ч. 2 КК України у зв’язку з недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину, що підтверджується копією зазначеної постанови та копією супровідного листа. (а.с. 115, 141)

Крім того, судом встановлено, що 06.10.2008 року прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області молодшим радником юстиції Лимарь Р.І. було винесено постанову, якою скасовано постанову від 15.11.2006 року про закриття кримінальної справи № 01029036, а кримінальну справу для проведення досудового слідства направлено прокурору Апостолівського району, що підтверджується копією зазначеної постанови. (а.с. 189-190) На зазначену постанову позивачем була подана скарга від 15.10.2008 року. (а.с. 203)

Постановою заступника прокурора Апостолівсткого району Дніпропетровської області Куричевим Є.П. від 12.11.2008 року кримінальну справу № 01029036 за ст. 367 ч. 2 КК України було закрито у зв’язку із недоведеністю участі обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Постановою прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області від 18.11.2008 року було скасовано вищезазначену постанову від 12.11.2008 року про закриття кримінальної справи, а останню направлено прокурору Апостолівського району для проведення досудового слідства, ці обставини підтверджуються копіями зазначених постанов. Зі змісту постанови прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області від 18.11.2008 року вбачається, що підставою для скасування постанови заступника прокурора Апостолівсткого району Дніпропетровської області Куричева Є.П. від 12.11.2008 року про закриття кримінальної справи стали, зокрема ті обставини, що стосовно працівників Апостолівського РВ УМВС, що збирали матеріали, які в подальшому стали підставою для порушення зазначеної кримінальної справи, не прийнято рішення відповідно до чинного законодавства, а також те, що при проведенні досудового слідства не були виконані вказівки прокуратури області від 06.09.2004 року та від 06.02.2006 року. (а.с. 204-205, 206-208)

У судовому засіданні також встановлено, що 22.12.2008 року кримінальну справу № 01029036 за звинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України направлено Прокурором Апостолівського району до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Розгляд зазначеної кримінальної справи у судовому засіданні призначений Апостолівським районним судом Дніпропетровської області на 29.04.2009 року, ці обставини не заперечувалися представниками сторін у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи. (а.с. 223-225, 231-233, 237-238)

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України (254к/96-ВР) , Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , Цивільного кодексу України (435-15) (2003 року), Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (1232-2005-п) .

Статтею 3 Конституції України регламентовано, що л юдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 9 Конституції України ч инні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу ч. 3 ст. 8 та ч. 5 ст. 55 Конституції України норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року в исокі Договірні Сторони гарантують кожному хто, перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції (995_004) .

Пунктом 1 ст. 6 зазначеної Конвенції регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 2 зазначеної статті Конвенції (995_004) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, справа "Ващенко проти України" зазначено, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника. Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини, серед багатьох інших рішень, міститься у п. 43 рішення у справі "Фрідлендер проти Франції", № 30979/96, та у п. 67 рішення у справі "Пеліс'є та Сассі проти Франції", № 25444/94, 1999-II.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 51 зазначеного рішення наголосив на тому, що період, який має братись до уваги при визначенні тривалості кримінального провадження, починає перебіг з дня пред'явлення особі "обвинувачення" в автономному та фактичному значенні цього терміну. Цей період закінчується днем встановлення обґрунтованості обвинувачення або припинення провадження. Поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини знайшла також своє відображення у п. 81 рішення від 7 квітня 2005 року у справі "Рохліна проти Росії", № 54071/00, та пп. 32 - 33, рішення від 22 листопада 2005 року у справі "Антоненков та інші проти України", № 14183/02, а також у п. 53 рішення від 10 грудня 1982 року у справі "Фоті та інші проти Італії", серія А № 56 та у п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року у справі "Озтурк проти Німеччини", серія А № 73.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КПК України досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі.

Згідно п. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності з п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (1232-2005-п) , Державне казначейство здійснює управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про прокуратуру" фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходить із втілених у чинних законодавчих актах України загальноконституційних засад відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави. Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що "розумний строк" у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції під час провадження по кримінальній справі за звинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, починається з 17.03.2003 року, коли позивачу було пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочину. До квітня 2009 року цей період фактично не закінчився. До цього часу провадження тривало майже три роки (з 17.03.2003 року по 28.09.2004 року, з 06.02.2006 року по 15.11.2006 року, з 06.10.2008 року по 12.11.2008 року, та з 18.11.2008 року по день розгляду даної цивільної справи), виключаючи періоди, коли рішення про закриття кримінальної справи були чинними.

Суд також приймає до уваги, що зазначену кримінальну справу було неодноразово закрито та відновлено, при цьому скасування винесених у зазначеній кримінальній справі постанов про закриття кримінальної справи, не було пов’язано із виявленням слідчими органами додаткових доказів вини позивача, а було наслідком несвоєчасного та неповного виконання та проведення органами слідства слідчих дій по справі відповідно до норм КПК України (1001-05) та наданих вищестоящими органами вказівок у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи стосовно позивача, що в свою чергу свідчить про недостатню сумлінність з їх боку, яка призвела до перебування позивача протягом тривалого часу під слідством.

При вирішенні даної справи, суд також приймає до уваги факт оприлюднення у засобах масової інформації, а саме у виданні "Апостолівські новини" № 89 (9588) від 09.11.2002 року інформації щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Апостолівського підприємства племінної роботи у тваринництві, серед яких було зазначено прізвище позивача.

Досліджені у судовому засіданні докази, об’єктивно підтверджують, що тривалість кримінального провадження по кримінальній справі за звинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, перевищує строк, який може вважатися "розумним", а тому враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, а також з урахуванням вимушених змін у життєвих стосунках позивача, зниження її ділової репутації, беручи до уваги час та зусилля, які позивач витрачав для відновлення попереднього стану, а також враховуючи обсяг та характер слідчих дій, що були проведені по зазначеній кримінальній справі, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнути на її користь з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн., а в задоволенні іншої частини позову про відшкодування моральної шкоди відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 9, 55, 56, 124 Конституції України, ст. 1, п.п. 1 та 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 1167, п. 6 ст. 1176 ЦК України (2003 року), ч. 1 ст. 120 КПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 52 Закону України "Про прокуратуру", п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (1232-2005-п) , практикою Європейського суду з прав людини, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, ЦПК України (1618-15) , суд -

Позов ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України, треті особи – Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (53800, АДРЕСА_1) у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн., шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державного казначейства України.

ОСОБА_4 у задоволенні іншої частини позову до Прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України, треті особи – Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити

рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.