Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

Головуючої судді Бортник О.П.

при секретарі Фльоровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку, заподіяного працівником, та за позовом ОСОБА_1 до Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку її видачі,

Інститут країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету 23 лютого 2006 року звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 В обґрунтовування позову вказує, що відповідач працював у позивача з вересня 2003 р. на посаді завідуючого кафедрою за контрактом.

Наказом від 01.09.2004 р. № 185/1 - ОСОБА_1 було встановлено 1,36 ставки доцента на підставі штатно-посадового розкладу.

Наказом інституту № 31-ОД від 15.02.2005 р. відповідачу був встановлений фіксований розпорядок робочого часу. Відповідно до цього наказу робочий час завідувача кафедрою ОСОБА_1 не перевищував 36 годин в тиждень.

Далі позивач вказує, що 29.01.05 року ОСОБА_1 подав заяву адміністрації Вузу з проханням звільнити його з роботи за власним бажанням з 12 лютого 2005 р. Позивач затверджує, що такою заявою відповідач порушив обов'язки, передбачені п.5.2.5 Контракту, укладеного між ним і Інститутом. У вказаному пункті вказано, що у разі розірвання контракту за ініціативою працівника, останній зобов'язаний попередити учбовий заклад у письмовій формі за 3 місяці, інакше працівник виплачує неустойку Інституту у розмірі 100 неоподатковуваних розмірів заробітної плати. Термін дії контракту встановлений до 31 серпня 2005 р.

Позивач затверджує, що згідно Положенню про організацію учбового процесу, затвердженого наказом Міністерства освіти України №161 від 02 червня 1993 року (z0173-93) , п.5.2 об'єм учбових занять, доручених для проведення конкретному викладачу, викладений в облікових академічних годинах визначає учбове навантаження. Основна частина учбового навантаження згідно плану викладача ОСОБА_1 доводилася на друге півріччя. Заробітна плата нараховувалася за кожний місяць, виходячи із загального річного навантаження викладача. Згідно даним бухгалтерії за період роботи в інституті з 01.09.2004 р. по 28.02.05 р. ОСОБА_1 була налічена заробітна плата у розмірі 6696,34 грн., на яку були нараховані і виплачені до бюджету відповідні внески. Позивач затверджує, що фактично відповідач відпрацював 51.2 години, що складає 664 грн.75 коп., в тому числі, соціальні внески 181,93 грн. Надмірно сплачена сума 8554,77 грн., до даної суми увійшла заробітна плата відповідача за січень-лютий 2007 р. у розмірі 1761.63 грн. яка їм на день подачі позову не була одержана (депонована). За мінусом вказаної суми, на думку позивача, відповідачу надмірно сплатили суму 6793,14 грн. Позивач також указує, що з 15 лютого по 1 червня 2005 р. ОСОБА_1 з'явився в інституті 4 рази на недовгий термін, свої обов'язки, передбачені контрактом, не виконував. Інститут був вимушений серед навчального року шукати заміну на викладання дисципліни, яку читав зав. кафедрою ОСОБА_1, платити знов призначеному викладачу зарплату, яка вже частково сплачена відповідачу в першому семестрі авансом. Позивач вважає, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, передбачені контрактом, і заподіяв інституту матеріальний збиток на суму 6973,14 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

У ході розгляду справи позивач представив письмове доповнення до позову, збільшивши розмір вимог вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1700 грн. відповідно до п.5.2.5 Контракту, додатково матеріальний збиток в сумі 449,12 грн, а всього збільшив вимоги на суму 2149,12 грн. Загальну суму вимог матеріального характеру визначив у розмірі 8942.26 грн.

ОСОБА_1 17 жовнтя 2006 року звернувся з позовом до Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного слов'янського університету, в якому вказує, що він працював у відповідача на посаді завідуючого кафедрою за контрактом. Наказом ректора був звільнений з 22.06.2005 р. по ст. 40п.4 КЗпП України. Позивач затверджує, що при звільненні йому не була видана трудова книжка, не дивлячись на неодноразові заяви про це. За затримку видачі трудової книжки ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 18479, 68 грн.

У судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали, вимоги ОСОБА_1 не визнали.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову до нього заперечував в повному об'ємі, від свого позову відмовився та просив справу про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки закрити.

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясував наступні обставини по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 118-к від 30.09.2003 р. був прийнятий на роботу до відповідача на 1,0 ставки на посаду завідуючого кафедрою. З ним був укладений контракт до 31 серпня 2004 року, термін контракту був продовжений до 31 серпня 2005 року.

Наказом позивача № 187/1-ОД від 01.09.2004 р. "Про планування і облік учбової, методичної, наукової і організаційної роботи" ОСОБА_1 було встановлено 1,36 ставки доцента на підставі встановленого штатно-посадового розкладу. Наказом № 185/1 від 01.09.04 р. встановлений річний бюджет робочого часу науково-педагогічних працівників Інституту 1548 годин з розподілом по видах робіт ( учбова, методична, наукова, організаційна ). При цьому щомісячне навантаження відповідно до затвердженого учбового плану було розподілено не рівномірно. Проте щомісячна заробітна плата виплачувалася відповідно до встановленої ставки викладача.

Як вказав в судовому засіданні відповідач, він 29 січня 2005 року подав позивачу заяву про звільнення за власним бажанням, оскільки від нього вимагали виконання роботи не обумовленої трудовим договором. Позивач за його заявою про звільнення рішення не прийняв і він (ОСОБА_1) з 12 січня 2005 року перестав виконувати свої трудові обов'язки. Рішення про звільнення ОСОБА_1 ухвалено позивачем тільки 22 червня 2005 року. Наказом позивача № 68-к від вказаної вище дати він звільнений з посади завідуючого кафедрою по ст. 40 п.4 КЗпП України.

Дані правовідносини регулюються трудовим законодавством, тому суд не бере до уваги доводів позивача в його твердженні про відшкодування матеріального збитку з посиланням на норми Цивільного Кодексу (435-15) . Суми, що розглядаються судом, матеріальним збитком не є. КЗпП України (322-08) чітко визначив підстави матеріальної відповідальності працівника перед працедавцем, висловивши їх в главі ІХ названого Кодексу (322-08) . Вказані в даному розділі підстави ( ст., ст. 130-134) КЗпП України (322-08) не передбачають матеріальної відповідальності в даному випадку.

Стаття 127 КЗпП України встановлює обмеження утримань із заробітної плата і вказує, що утримання із заробітної платні можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 127 КЗпП України, утримання із заробітної плати працівників для погашення їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть проводитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого їм органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, що надмірно сплачена унаслідок рахункових помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або перевід в іншу місцевість; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру утримань.

Таким чином, у позивача немає підстав до стягнення сум, які є заробітною платою, що сплатили відповідачу по встановленій системі оплати праці.

Суд також не убачає законних підстав для задоволення вимог про відшкодування морального збитку у розмірі 50000 грн.

Судом також не встановлено законних підстав для стягнення неустойки в сумі 1700 грн., передбаченої п.5.2.5 Контракту, укладеного між позивачем і відповідачем, оскільки неустойка є мірою цивільно-правової відповідальності, а відносини сторін є трудовими і регулюються трудовим законодавством. Останнє не передбачає можливості встановлення сторонами договірної відповідальності, не встановленої трудовим законодавством, зокрема, стягнення неустойки.

Справу в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку її видачі суд закриває, оскільки ОСОБА_1 відмовився від своїх вимог та ця відмова прийнята судом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 роз'ясненні наслідки закриття провадження по справі та йому ці наслідки зрозумілі.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 50, 127, 130- 134 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 212- 215, п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд

У позові Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного слов'янського Університету до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку 8942,26 грн. і моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. - відмовити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від зустрічного позову до Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку її видачі.

Провадження по зустрічному позову ОСОБА_1 до Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку її видачі - закрити.

Стягнути з Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету в дохід держави судовий збір у розмірі 38,42 грн.,

Стягнути з Інституту країн Сходу і Африки Міжнародного Слов'янського університету в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду у розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження впродовж 10 днів з дня оголошення рішення, після чого подачі впродовж 20 днів апеляційної скарги, з принесенням її копії в Апеляційний суд АР Крим, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.