815/4398/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 20.06.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року у складі судді Андрухіва В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у складі суддів Осіпова Ю.В., Золотнікова О.С., Скрипченка В.О. у справі №815/4398/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування миної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410024/2 від 30 серпня 2016 року, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 від 30 серпня 2016 року.

В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не вказав, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на її формування, не навів жодних розрахунків, за якими визначено митну вартість за шостим (резервним) методом, ціну для визначення митної вартості взято з цінової бази митниці, обгрунтування застосування саме шостого методу визначення митної вартості товару відсутнє, в той час, коли декларантом при розмитненні надано всі необхідні для визначення митної вартості документи.

4 листопада 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 30 серпня 2016 року №500040001/2016/410024/2, визнано протиправною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 серпня 2016 року №500040001/2016/00180.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

9 березня 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 27 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Калашнікова О.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/4398/16 з Одеського окружного адміністративного суду.

6 лютого 2018 року справу №815/4398/16 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 52, 54, 55, 58, 60 Митного кодексу України, а також стандартних правил 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнарожної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (підписана 18 травня 1973 року, дата приєднання України - 15 лютого 2011 року), розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2015 року №684, пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, а також частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні ппозову.

Доводи касаційної скарги митний орган обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за ціною договору, а саме не надано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а у поданих документах відсутні відомості, які б підтверджували складові митної вартості товару.

Правомірність своїх дій при коригуванні митної вартості відповідач доводить посиланням на зазначені вище нормативно-правові акти щодо оцінки ризиків митним органом, положення яких зокрема передбачають порівняння рівня заявленої митної вартості та наявної в митних органів інформації про рівень цін на такі товари, а також рівню митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На виконання умов Контракту №22/06-16 від 22 червня 2016 року, укладеного між Товариством та китайською компанією "Fuji Industries Limited", на адресу Товариства надійшов товар - поперечнов'язане трикотажне полотно, пофарбоване, без ворсу.

29 серпня 2016 року для декларування товару Товариство подало до митного органу тимчасову митну декларацію ТН 500040001/2016/007434 із визначенням митної вартості товару (за ціною договору).

Разом із митною декларацією декларантом подано наступні документи: контракт №22/06-16 від 22 червня 2016 року, додаткова угода №1 від 22 червня 2016 року, додаткова угода №3 від 4 липня 2016 року, інвойс №LTS3K-16197 від 7 липня 2016 року, пакувальний лист №CAXU9991877 від від 7 липня 2016 року, коносамент №MSCUQ7008884 від 2 липня 2016 року, сертифікат про походження товару №16С3306А1637/00183, міжнародна автомобільна накладна CMR №1072 від 12 серпня 2016 року.

Не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, митний орган витребував додаткові документи, а саме виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларанта повідомлено про можливість додатково подати наявні у нього документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

30 серпня 2016 року на вимогу митного органу декларантом додатково надано прайс-лист №LTS3K-16197 від 1 липня 2016 року та копію митної декларації країни відправлення від 2 липня 2016 року №020720160245233482.

За результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом митним органом обрано "резервний" метод визначення митної вартості.

Цього ж дня митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410024/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (застосовано обґрунтовану гнучкість у резервному методі) з 2,8523 дол. США/кг до 3,75 доларів США за кг. У зв'язку з цим, відповідачем видано картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 від 30 серпня 2016 року.

В якості підстав для коригування митної вартості товару у рішенні №500040001/2016/410024/2 митним органом зазначено розбіжності, а саме у пункті 2 зовнішньоекономічного контракту від 22 червня 2016 року №22/06-16 не відображено які саме складові входять у вартість товару, зазначену продавцем, у той же час у даних товарно-супровідних документах відсутня інформація щодо будь-яких складових вартості, передбачених умовами поставки CIF (у тлумаченні в редакції від 1 січня 2011 року, видання від 1 січня 2000 року, №560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торговельної палати), як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставка товару до пункту призначення, що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Товариством до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, поставка товару відбувалась на умовах CIF (Іллічівськ), що передбачають оплату за товар після відвантаження, а також передбачають, що в ціну товару включено вартість страхування товару, маркування, пакування, вартість упаковки, відтак витребовування бухгалтерської документації, яка б підтверджувала факт та розмір сплати за товар є необгрунтованим, як необгрунтованими є і доводи митного органу про непідтвердження складових вартості товару. З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.