820/2648/17 Про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України та стягнення суддівської винагороди - 20.06.2018 Прийняття

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)

у справі №820/2648/17

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 16 травня 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - скаржник), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Близнюківського районного суду Харківської області Морозу Олександру Івановичу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) ;

1.2. - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недосплачену суму суддівської винагороди за січень-квітень 2017 року в сумі 92736 (дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 00 коп.;

1.3. - постанову суду в частині стягнення недосплаченої суми суддівської винагороди за один місяць у розмірі 23184 (двадцять три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. допустити до негайного виконання.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки вона призначена на посаду судді Близнюківського районного суду Харківської області до набрання чинності Закону №1402-VIII (1402-19) та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), то, відповідно, повинен одержувати суддівську винагороду, виходячи зі розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 3200 грн., відповідно до положень частини 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а не із розміру 1600 грн., як здійснює нарахування скаржник.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Близнюківського районного суду Харківської області Морозу Олександру Івановичу суддівської винагороди за січень - квітень 2017 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) .

3.2. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області перерахувати судді Близнюківського районного суду Харківської області Морозу Олександру Івановичу суддівську винагороду за січень - квітень 2017 року виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000,00 (тридцять дві тисячі) гривень та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.

3.3. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу вказаний розмір суддівської винагороди за січень-квітень 2017 року нарахований не був, права позивача підлягають захисту шляхом покладення на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду з 01.01.2017 р., виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області залишено без задоволення.

5.1. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №820/2648/17залишено без змін.

6. Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1774-VIII (1774-19) не вносилися зміни до Закону № 2453-VI (2453-17) , що є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди до проходження кваліфікаційного оцінювання позивача як судді, а тому відповідно до ст. 130 Конституції України вони не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 20 листопада 2017 року судом касаційної інстанції отримано касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу здійснювалося скаржником в межах фонду заробітної плати, затвердженого для Близнюківського районного суду Харківської області у відповідному кошторисі та виключно в межах бюджетних асигнувань. Відтак Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, при виплаті суддівської винагороди позивачу, діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. 15 січня 2018 року позивачем подано відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому він зазначив про недоведеність скаржником достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішень та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

12. Указом Президента України від 12 січня 2004 р. № 32/2004 (32/2004) ОСОБА_3 призначений строком на п'ять років на посаду судді Близнюківського районного суду Харківської області.

13. Наказом начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 09 лютого 2004 р. № 02-5/04 ОСОБА_3 було зараховано до штату Близнюківського районного суду Харківської області на посаду судді.

14. Постановою Верховної Ради України від 04 березня 2010 р. ОСОБА_3 обраний безстроково на посаду судді вказаного суду.

15. ОСОБА_3 не проходив кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (1402-19) .

16. З матеріалів справи, зокрема - довідки та копій розрахункових листів вбачається, що суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року нараховувалась виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (1774-19) (у загальному розмірі посадового окладу - 16 000 грн.).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

19. Частина 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

20. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

21. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) : право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

22. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) : до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ).

23. Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

24. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII (1801-19) ): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

25. Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

26. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIIІ (1774-19) (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

27. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII (1774-19) : до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

28. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР (108/95-ВР) ): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

29. Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. Аналіз вищенаведених норм Конституції України (254к/96-ВР) , Закону №1402-VIII (1402-19) , Закону № 2453-VI (2453-17) із застосуванням Закону №1774-VIII (1774-19) , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

34. Норми Закону №1774-VIII (1774-19) впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

35. Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII (1774-19) лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII (1774-19) не внесено зміни до Закону № 2453-VІ (2453-17) в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

36. Судом попередніх інстанцій також не взято до уваги те, що з прийняттям Закону №1774-VIII (1774-19) фактично не відбулося зменшення розміру суддівської винагороди, яку отримував позивач до його ухвалення: з 1 грудня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1600 гривень (абзац 2 статті 8 Закону України від 25.12.2015 № 928-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), так само як і з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 гривень (абзац 4 статті 7 Закону № 1801-VІІІ).

37. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано задоволено вимоги позивача. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, скаржник діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право позивача на передбачений Законом № 2453-VI (2453-17) розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

38. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

39. Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

40. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

41. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про протиправність дій заявника.

42. Керуючись статтями 341, 345, п.3 ч.1.ст. 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

43. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області задовольнити.

44. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року - скасувати.

45. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди відмовити.