817/3725/13-а Про про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ - 19.06.2018 Прийняття

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді: Котік Т.С., Малахова Н.М.) у справі №817/3725/13-а за позовом підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 23.09.2013 №2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог після дослідження доказу (довідки відділу доходів і зборів фізичних осіб від 13.09.2013), який не був предметом дослідження у суді першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято рішенням від 23.09.2013 №2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ОСОБА_1

Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контролюючим органом визначено підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а саме: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів як то довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. Проте відповідачем такої довідки суду не подано, що свідчить про відсутність у податкового органу підстав приймати рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що закон надає можливість контролюючому органу самостійно прийняти рішення з питання анулювання реєстрації платка ПДВ за наявності відповідного факту - поданні декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Не надання суду першої інстанції довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстру податкових декларацій ОСОБА_1 за 12 послідовних податкових місяців не спростовує факту відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у підприємця. Крім того, відповідна довідка надана відповідачем суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

В силу підпункту 5.5 пункту 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (z1456-14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233 (z1456-14) , рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе, зокрема, у випадку подання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Судами встановлено, що у деклараціях з податку на додану вартість, поданих ОСОБА_1 за останні 12 місяців (липень 2012-серпень 2013) відсутні як податкові зобов'язання (рядок 9), так і податковий кредит (рядок 17). Протягом останніх послідовних 12 місяців позивачем не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Крім того, відповідачем подано до суду апеляційної інстанції довідку від 13.09.2013 про подання ОСОБА_1 контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях та реєстр відповідних податкових декларацій.

За таких обставин, рішення від 23.09.2013 №2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ОСОБА_1 прийнято податковим органом правомірно.

Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції вимог частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог вказаної правової норми суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та на підставі процесуального закону надав оцінку доказу, який судом першої інстанції не витребовувався та не досліджувався.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.