Справа №  22ц-5537/200б  p.  

Головуючий  у  1-ій  інстанції

Категорія  13  суддя  Красвітна  Т.П.

Доповідач  суддя  Повєткін  В.В.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного  суду  Дніпропетровської  області  в  складі:

Головуючого  судді:  Перцової  В.А.

Суддів:  Козлова  С.П.,  Повєткіна  В.В.

При  секретарі:  Білоус  A.M.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня  2006  року

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним  договору  дарування,  -

Встановила  :

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування  (а.с.201-203).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, оскільки, на їх погляд, договір дарування укладений з метою приховати майно від стягнення в рахунок погашення боргу за договором позики, тобто є мнимою угодою без наміру створити правові наслідки; сама угода засвідчена нотаріусом без надання ОСОБА_4 свідоцтва на 1/2 частку спірної квартири, що є спільною власністю подружжя; державне мито судом стягнуто без врахування його сплати позивачами при зверненні до суду з позовом  про  стягнення  боргу  (а.с.214-218) .

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира придбана відповідачами під час шлюбу, право власності на неї було оформлено на відповідача, який був членом ЖВК, а 23 березня 2000 року між відповідачами укладено угоду дарування цієї квартири, відповідач подарував квартиру відповідачці, угоду посвідчено нотаріально.

Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що факт наявності у відповідача боргу перед позивачами на час укладення угоди дарування квартири не є доказом того, що ця угода є мнимою; угода відповідає вимогам  діючого  законодавства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам  закону  та  матеріалам  справи.

Згідно зі ст.58 ЦК України в редакції 1963 (1540-06) року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, мнимою є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити  юридичні  наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірної угоди квартира під  арештом  з  метою  стягнення  на  користь  позивачів  не  знаходилась.

За таких обставин відповідно до вимог Закону України "Про власність" (697-12) відповідач  мав  право  будь-яким  чином  розпорядитися  належною  йому  квартирою.

Позивачі не є сторонами спірного договору, укладення між відповідачами вказаного  договору  ніяким  чином  права  позивачів  не  порушує.

Твердження позивачів про мнимість угоди між відповідачами є лише припущенням позивачів,  пов'язаним  з  наявністю  у  відповідача  боргу  перед  ними.

Нотаріальне посвідчення договору дарування відповідає вимогам Закону України "Про  нотаріат" (3425-12) .

Тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо необгрунтованості рішення суду  першої  інстанції  про  відмову  в  позові  є  безпідставними.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідачів судових витрат по справі, розмір яких відповідає вимогам ст.80  ЦПК  України  та  ст.З  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про  мито" (7-93) .

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення про часткове  задоволення  позовних  вимог.

Порушень  матеріального  та  процесуального  права  при  ухваленні  рішення  судом  не  допущено.

Тому  підстав  для  скасування  або  зміни  рішення  суду  першої  інстанції  немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального  кодексу  України,  колегія  суддів,  -

УХВАЛИЛА  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2  -  відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня  2006  року  -  залишити  без  зміни.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  України  протягом  двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили.