185/866/17 Про визнання дій УПФУ незаконними та зобов'язання призначити пенсію за віком - 19.06.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ухвалену 2 березня 2017 року суддею Зінченко А.С., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 6 квітня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначені з 10.01.2017 пенсії за віком у відповідності до ст. 26, ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 10.01.2017 відповідно до ст. 26 з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) вперше із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №1058-IV (1058-15) він звернувся 10.01.2017, а тому відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено. Суди мотивували свої рішення тим, що позивач отримує саме пенсію віком, призначену відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто з урахуванням особливостей пенсійного забезпечення працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що свідчить про відсутність підстав для повторного призначення такого виду пенсії, як пенсія за віком.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.1998 та йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зниженням пенсійного віку, як працівнику, який працював на роботах із шкідливими і важким умовами праці.

Перерахунок пенсії позивачу було проведено із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України № 1058 враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

10 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Рішенням комісії при Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 10.01.2017 №12 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до його заяви від 10.01.2017.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п."а" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років

Таким чином, дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV (1058-15) , при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.

Водночас, позивач в касаційній скарзі стверджує, що при зверненні із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV (1058-15) . Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена у 1988 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016роки.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами рішень і погоджується з їх висновками про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у справі №185/866/17 залишити без змін.