РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 р. Н-ський районний суд м. Києва в складі:
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
позовом Н.Н.С. до Акціонерного Банку "ХХХ" про зобов'язання
звільнити з роботи за власним бажанням, про визнання наказу
недійсним, про стягнення заробітної плати
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася в суд з позовом про зобов'язання звільнити з
роботи за власним бажанням, про визнання наказу недійсним, про
стягнення заробітної плати, посилаючись на те що з 1997 року по
квітень 2003 року працювала в Н-ській філії АБ "ХХХ", а з квітня
2003 року була переведена на посаду заступника голови правління АБ
"ХХХ". В зв'язку з тим, що керівництво банку вимагало від
працівників для виконання збільшеного об'єма робіт працювати поза
встановленої норми робочого часу, а також в вихідні та святкові
дні, тому вона подала ХХ.02.2004 р. заяву про звільнення за
власним бажанням, так як на її утриманні був восьмирічний син. Але
керівництво АБ "ХХХ" цю заяву залишило без розгляду, а ХХ лютого
2004 року звільнили за п. 1 ст. 41 КЗпрП України ( 322-08 ) (322-08)
за
одноразове грубе порушення трудових обов'язків. В судовому
засіданні позов підтримала просила визнати звільнення ХХ.02.2004
р. незаконним та зобов'язати відповідача звільнити її за заявою
від ХХ.02.2004 р. за ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та стягнути
заборгованість в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні та
невидачу трудової книжки.
Представник відповідача позов не визнав, вказував на те, що
позивачка не надала матеріали, які б підтверджували її
неможливість продовжувати роботу, ХХ.02.04 р. була звільнена на
підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
за одноразове грубе
порушення своїх трудових обов'язків - невиконання Плану заходів
щодо повернення проблемної кредитної та вексельної заборгованості,
затвердженого рішенням Правління від ХХ.01.2004 р.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали
справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що позивачка з 1997 року по квітень 2003 року
працювала в Н-ській філії АБ "ХХХ" на посаді директора, а з квітня
2003 року була переведена на посаду заступника голови правління АБ
"ХХХ".
Наказом N Х3 від ХХ.09.2003 р. були розподілені обов'язки між
Головою правління, заступниками Голови правління та членами
Правління.
Згідно протоколу від ХХ.02.2004 р. позивачка була звільнена за
невиконання Плану заходів, затверджених рішенням Правління банку
від ХХ.01.2004 р.
Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути
розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових
обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх
форм власності, його заступниками, головним бухгалтером
підприємства, установи, організації, його заступниками.
Як вказував в судовому засіданні відповідач, за результатами
комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності філії
"ХХХ" в м. Н-ськ було встановлено, що під час перебування Н.Н.С.
на посаді директора філії було проведено ряд банківських операцій
з грубим порушенням вимог чинного законодавства, що
підтверджувалось звітом від ХХ.06.2003 р. Ніяких дисциплінарних
стягнень до Н.Н.С. не застосовувалось.
Твердження відповідача, що банк звернувся з заявою про порушення
кримінальної справи відносно позивачки, тому були підстави для її
звільнення це твердження суд вважає безпідставним оскільки з
заявою відповідач звернувся ХХ.02.2004 р., після звільнення Н.Н.С.
Відповідач не надав суду доказів, що в зв'язку з невиконанням
трудових обов'язків Н.Н.С., банку може бути завдана значна шкода у
розмірі 25 - 40 млн. грн.
Судом встановлено, що ХХ.02.2004 р. позивачка подала заяву про
звільнення її за власним бажанням ХХ.02.2004 р. в зв'язку з
необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею
чотирнадцятирічного віку згідно ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Згідно рішення засідання Правління Акціонерного банку "ХХХ" від
ХХ.02.2004 р. Н.Н.С. була відсторонена від виконання функцій,
пов'язаних з кураторством Кредитного управління, Управління цінних
паперів і фінансових послуг та Депозитарного відділу у зв'язку з
наявністю значних недоліків при виконанні нею цих функцій, а
начальник Управління персоналом А.А.А. повинен був до ХХ.02.2004
р. внести пропозиції щодо іншої роботи в банку для Н.Н.С.
Про це засідання Правління та його рішення позивачка повідомлена
не була.
Крім того, суду була представлена телеграма голови правління банку
до позивачки від ХХ.02.04 р., де він просить її терміново прибути
до головної установи банку для передання справ, інвентарю, майна
комісії, призначеної для цього, в зв'язку з поданням заяви про
звільнення.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до
висновку, що при звільненні ХХ.02.2004 р. позивача, були порушені
його права, постанова та наказ про звільнення не відповідає
вимогам закону, її звільнено без законної підстави, тому позовні
вимоги про визнання звільнення за ст. 41 п. 1 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивачки про звільнення її згідно заяви від
ХХ.02.2004 р., то суд приходить до висновку, що вони знайшли своє
підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Твердження відповідача, що позивачка не надала матеріали, які б
підтверджували її неможливість продовжувати роботу, суд вважає
безпідставним, оскільки як вказував сам відповідач в грудні 2003
р., позивачка подавала аналогічну заяву про звільнення за власним
бажанням.
Судом встановлено, що розрахунок з позивачкою був проведений в
результаті звільнення ХХ.02.2004 р., як вказувала сама Н.Н.С.
кошти вона отримала.
Судом не встановлено, що затримка розрахунку позивачці виникла по
вині відповідача, крім того ХХ.02.2004 р. Н.Н.С. направлялась
телеграма з проханням прибути до Головної установи банку для
отримання трудової книжки.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги
Н.Н.С. про стягнення заборгованості за затримку розрахунку при
звільненні не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 33, 47, 116, 117, 233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, ст. 15, 15-1, 30, 62 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 202 ( 1502-06 ) (1502-06)
ЦПК,
суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Н.Н.С. до Акціонерного Банку "ХХХ" про зобов'язання
звільнити з роботи за власним бажанням, про визнання наказу
недійсним, про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
Визнати наказ N ХХ0 від ХХ.02.2004 р. про звільнення Н.Н.С. за ст.
41 п. 1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
незаконним.
Зобов'язати Акціонерний Банк "ХХХ" звільнити Н.Н.С. згідно поданої
нею заяви від ХХ.02.2004 р. за ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та
внести зміни до трудової книжки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через
Печерський райсуд протягом місяця.