Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів  Ковалевича С.П.,  Собіни I.М.

При секретарі судового засідання Томашевській I.М.

З участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

та представника ТзОВ "Ресторан Мир", розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою директора ТзОВ "Ресторан Мир" на рішення Рівненського міського суду від 2 червня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Мир" про визнання неповноважними рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Мир", змін до установчого договору та статуту товариства,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 2 червня 2005 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано неповноважними збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Ресторан Мир", які відбулися 27 серпня 1999 року та оформлені протоколом № НОМЕР_1.

Визнано незаконними та скасовано рішення, прийняті на зборах учасників товариства і зафіксовані у протоколі № НОМЕР_1.

Визнано повністю недійсними зміни до установчого договору і статуту ТзОВ "Ресторан Мир", зареєстровані розпорядженням міського голови міста Рівне від 16 вересня 1999 року за №1876р.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі директор ТзОВ "Ресторан Мир" посилається на його незаконність та необгрунтованість і доводить, що суд належним чином не дослідив питання, чи були ОСОБА_2 і ОСОБА_1 учасниками ТзОВ "Ресторан Мир" та чи є вони належними позивачами у справі.

Висновок суду першої інстанції про те, що збори учасників товариства 27 серпня 1999 року проведені з порушенням законодавства, є неповноважними, а прийняті ними рішення -незаконними, грунтується на недостатньо досліджених обставинах справи і на сумнівних доказах.

Не грунтується на достовірних доказах і суперечить вимогам ст.ст. ЗО, 62 ЦПК України (1618-15) висновок суду про те, що позивачі не пропустили строку позовної давності, оскільки про своє виключення з товариства дізнались на початку 2001 року.

По наведених підставах просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити в справі нове рішення про відмову в позові.

В поясненні на апеляційну скаргу позивачі просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

В судовому засіданні представник ТзОВ "Ресторан Мир" апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

Позивачі та їхні представники апеляційної скарги не визнали і просили її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 7 грудня 1995 року членами організації орендарів державного комунального підприємства-комплексу ресторан "Мир" було створено товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан Мир", до якого увійшли 61 учасник, які підписали Установчий договір у тому числі і позивачі у справі (а.с.2-349 -83-87).

27 серпня 1999 року згідно протоколу № 2 зборів учасників товариства з поміж інших питань порядку денного було розглянуто і питання про виключення 35 учасників зі складу ТзОВ "Ресторан Мир" у тому числі і позивачів.

В суді першої інстанції було доведено, що загальні збори учасників товариства були проведені з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) Статуту товариства, а прийняті ними рішення не відповідали їм і порушували законні права та інтереси позивачів. Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовуються поясненнями зацікавленого свідка -ОСОБА_3 одного з учасників товариства, який залишається ним і на даний час та постановами правоохоронних органів.

Згідно ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, встановивши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги постановив законне і обгрунтоване рішення в якому навів мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Доводи апелянта про те, що позивачі не були учасниками товариства і не підписували Установчого договору спростовуються зібраними у справі доказами, а саме Установчим договором, в якому зазначені, як учасники товариства позивачі, а їх підписи посвідчені нотаріусом, протоколом зборів учасників від 27 серпня 1999 року про їх виключення з товариства "Ресторан Мир" та показами, які вони дали в судовому засіданні 19 квітня 2006 року.

Колегія суддів, вважає безпідставними доводи представника відповідача і про те, що позивачі пропустили трирічний строк позовної давності оскільки, відповідач не надав суду належних доказів того, що позивачі відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) були повідомлені про проведення загальних зборів із зазначенням часу, місця їх проведення та порядку денного.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків  суду  наведених у  рішенні,  тому  підстав  для  його скасування суд не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Мир" на рішення Рівненського міського суду від 2 червня 2005 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.