821/640/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податкового зобов'язання по орендній платі за землю з фізичних осіб - 18.06.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Бездрабка О.І. від 14 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О. від 27 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №782-13.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав про неправомірність нарахування податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб, оскільки договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований відповідно до законодавства, що встановлено рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області, а тому, як вважає позивач, у нього не виникло обов'язку по сплаті орендної плати за землю.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно відомостей з Державного реєстру прав договір оренди, укладений між позивачем та Новокаховської міською радою Херсонської області, зареєстровано 23 серпня 2016 року, що не спростовано в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, а тому, за висновком судів, відповідачем правомірно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки останніми не було взято до уваги, що станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття рішення Новокаховським міським судом Херсонської області у Державному реєстрі прав та їх обтяжень були відсутні відомості про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між позивачем та Новокаховської міською радою Херсонської області.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 серпня 2016 року між ОСОБА_2 (орендар) та Новокаховською міською радою Херсонської області (орендодавець) укладено на 3 роки (до 21 липня 2019 року) договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (за функцією використання - землі промисловості) площею 2,3570 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10739670,50 грн.

Пунктами 9-11 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9,5 % від нормативної грошової оцінки землі (згідно рішення 76-ї сесії Новокаховської міської ради 6-го скликання №1936 від 05 лютого 2015 року "Про ставки орендної плати за землю на території м.Нова Каховка на 2015-2016 роки") в сумі 1020268,70 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

Пунктом 43 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 26 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право 16122969 (рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер 31139960).

Між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 23 серпня 2016 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1.

14 листопада 2016 року між ОСОБА_2 (орендар) та Новокаховською міською радою Херсонської області (орендодавець) укладено угоду №357-14/12, за якою сторони вирішили припинити дію договору оренди землі від 23 серпня 2016 року шляхом його дострокового розірвання за взаємною згодою сторін.

Між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 14 листопада 2016 року, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв земельну ділянку площею 2,3570 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

В подальшому, Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №782-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 356815,28 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК України (2755-17) ) плата за землю є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як визначено пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом ж оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Водночас, статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ж статей 125 та 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

За встановлених у даній справі обставин укладення договору оренди земельної ділянки 23 серпня 2016 року та її передачі цього ж дня орендарю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23 серпня 2016 року, а також проведення реєстрації договору 26 серпня 2016 року, касаційний суд вважає, що позивач набув статус суб'єкта орендної плати за землю та, як наслідок, обов'язок її сплати.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи позивача про відсутність державної реєстрації договору оренди землі, оскільки останні спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25 травня 2017 року №88041192, від 14 червня 2017 року №89570769, які підтверджують проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та Новокаховською міською радою Херсонської області. Підстав вважати ці дані недостовірними, як і доказів визнання договору оренди недійсним, немає.

При цьому, правильним є висновок судів, що рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 березня 2017 року по цивільній справі №661/26/17 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи в розумінні частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у відповідності до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, оскільки, як встановлено останніми, місцевим судом у згаданій справі не досліджувались докази на підтвердження чи спростування обставин проведення державної реєстрації договору оренди землі, які мають значення для розгляду даного спору.

За наведеного, суди першої та апеляційної інстанції цілком обґрунтовано не взяли до уваги згадане рішення місцевого суду та вирішили спір відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені в ході розгляду даної справи.

У відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - без змін.