РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2002 р.
районний суд м. Києва
В складі: головуючого судді -
при секретарі -
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу
за позовом H.
до Ф.
треті особи - 18-та та 9-та Київські державні нотаріальні контори
про визнання договорів дарування квартири та домоволодіння
недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка Р. 1928 року народження звернулася до суду з позовом про
визнання недійсними договору дарування трикімнатної квартири № 1
по вул. Г-у 1 в м. Києві в ЖБК "ХХХ" від ХХ.12.1992 р. та договору
дарування домоволодіння по вул. Б-а 3 в м. Києві від ХХ.07.1997 р.
на ім'я її дочки Ф. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона уклала
вкрай невигідні для себе угоди при збігу тяжких обставин. Після
смерті чоловіка. Р., який помер ХХ.03.1992 р., вона залишилася
одинокою вдовою, без сторонньої підтримки та допомоги. В той же
час досягла пенсійного віку, стала непрацездатною, стала
отримувати пенсію, якої їй не висттачало н ажиття, різко
погіршився стан її здоров'я. Вважає, щоневигідно для себе
безоплатно передала відповідачці све те майно, яке наживала
протягом всього трудового життя, залишилися без самого необхідного
майна, яке б вона могла використати для забезпечення гідної
старості. Вважає, що відповідачка свої зобов'язання відносно неї
по її догляду та утриманню не виконала. Водночас просила відновити
пропущений строк для захисту своїх порушених прав, мотивуючи його
пропуск поважною причиною - хворобою та похилим віком.
Відповідачка Ф. позов Р. не визнала, просила суд прийняти рішення
згідно чинного законодавства. В судовому засіданні пояснила, що
дійсно, її мати Р. після смерті батька та бабусі по договорам
дарування передала їй трикімнатну квартиру № 1 по вул. Г-у 1 в м.
Києві в ЖБК "ХХХ" та домоволодіння по вул. Г-а 3 в м. Києві з
метою захисту її власності від посягань з боку її брата Р. В
спірних квартирі та домоволодінні вона ніяких будівельних та
ремонтних робіт після переведення на неї права власності не
здійснювала. Підтвердила, що дійсно весь час вона з матір'ю веде
роздільне господарство. Догляду та допомоги матері не надавала,
оскільки вважає, що позивачка такого догляду та допомоги ще не
потребує. Пояснила, що її матір за власною ініціативою сплачувала
30 грн за проживання в квартирі по вул. Г-у 1 в м. Києві.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про день
та час слухання справи повідомлялися своєчасно та належним чином.
Сторони по справі не заперечували проти того, щоб слухати справу
по суті за відсутності представників третіх осіб.
Як встановлено судом, позивачці Р. дійсно належала на праві
приватної власності трикімнатна ізольована квартира загальною
площею 66,2 кв.м. з них житлової 42,3 кв.м., яка розташована по
вул. Г-у 1 кв. 1 в м. Києві в ЖБК "ХХХ", на підставі довідки
Житлово-будівельного кооперативу "ХХХ" Л-ського району м. Києва №
6 від ХХ.03.1992 р. та Реєстраційного посвідчення, виданого КМБТІ
ХХ.11.1992 р. за р.н. № 1. Членом ЖБК була Р. (а.с. 37)
Згідно пояснень сторін, ХХ.03.1992 р. після тяжкого захворювання
(рак гортані) помер чоловік позивачки Р. На момент смерті свого
чоловіка, позивачка вже була непрацездатною за віком, перебувала
на пенсії з ХХ.03.1983 р. та мала пенсію у розмірі 68,1 грн. (а.с.
37, 38)
Згідно договору дарування від ХХ.12.1992 р. позивачка безоплатно
подарувала своїй дочці Ф. вище зазначену кооперативну квартиру.
Договір дарування був укладений в 18-тій Київській державній
нотаріальній конторі за р.н. № З. Зазначене зобов'язання було
припинене шляхом його належного виконання, про що свідчать дії
сторін по переведенню на відповідачку членства в ЖБК, виписка
позивачки з квартири в 1994 р., постійне проживання відповідачки в
квартирі.
Як встановлено судом, позивачці Р. також дійсно належало на праві
приватної власності домоволодіння по вул. Б-а 3 в м. Києві, що
складається з жилого будинку житловою площею 39,7 кв.м., гаража,
сараю, яке розташоване на земельній ділянці розміром 486 кв.м., на
підставі договору дарування від ХХ.07.1993 р.. посвідченому 9-ою
Київською державною нотаріальною конторою за р.н. № 4. Це
домоволодіння позивачка отримала за наведеним договором від своєї
матері С.
Згідно договору дарування від ХХ.07.1997 р. позивачка безоплатно
подарувала зазначене домоволодіння своїй дочці - відповідачці по
справі. Договір дарування був укладений в 9-тій Київській
державній нотаріальній конторі за р.н. 4 - 3274. Суд вважає, що
зазначене зобов'язання не було припинене шляхом його належного
виконання, оскільки не відбулася фактична передача домоволодіння
відповідачці, вона не вступила у володіння, користування та
розпорядження цим домоволодінням. . Про наведене свідчать
пояснення відповідачки та свідків, згідно яких відповідачка ніяких
будівельних та ремонтних робіт після переведення на неї права
власності не здійснювала, в спірному домоволодінні не проживала,
не була в ньому прописани. Допитані в судовому засіданні свідки
С., Ш., М., В., Р. та інші, пояснили, що на момент укладання
оспорюваних угод позивачка дійсно знаходилася в збігу тяжких
обставин, а саме: смерть чоловіка, відсутність сторонньої допомоги
та підтримки, досягнення пінсійного віку , непрацездатність,
мізерна пенсія, яка не забезпечувала навіть мінімального
прожиткового мінімуму, погіршення стану здоров'я. Зазначені свідки
також пояснили, що сторони завжди вели окреме господарство,
відповідачка не надавала позивачці догляду та матеріальної
допомоги, а навпаки після договору дарування квартири брала з
позивачки гроші за проживання в кімнаті спірної квартири,
забороняла користуватися рештою приміщень в спірній квартирі та
предметами домашнього вжитку, знищувала її речі, останні роки
позивачка в зв'язку з відносинами, що склалися з відповідачкою,
вимушена поневірятися та жебракувати, намагалася піти на постійне
проживання до інтернату престарілих, на час укладання оспорюваних
угод не мала вільного волевиявлення. Суд довіряє показам
зазначених свідків, визнає їх покази достовірними оскільки вони не
тільки не протирічить показам сторін, а й повністю збігаються з
ними.
Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок Ф., син
відповідачки пояснив, що у нього та матері не було ніяких відносин
з позивачкою, вони проживали завжди різними сім'ями , ні про яку
допомогу ні з його сторони та сторони матері не йшлося взагалі.
Судом встановлено, що позивачка не має ніякого іншого майна, все
що вона придбала за трудове життя вона безоплатно подарувала
відповідачці. На даний час позивачка досягла 73 - літнього віку,
за віком та станом здоров'я не здатна до праці.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" від ХХ.04.1978 р.
№ 3 в редакції ХХ.05.1998 р. п.12 - при вирішенні позовів про
визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
суди повинні мати на увазі, що такі вимоги підлягають задоволенню
при доведеності факту збігу тяжких для сторони обставин і
наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони
укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Збігом тяжких
обставин слід вважати такий майновий, або особистий стан
громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба), які
примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Суд вважає доведеним, що оспорювані договори дарування дійсно були
укладені позивачкою при збігу тяжких обставин: смерть чоловіка,
відсутність сторонньої підтримки та допомоги, досягнення
пенсійного віку, непрацездатність, мізерна пенсія, яка не
забезпечувала навіть мінімального прожиткового мінімуму (крайня
нужденність), погіршення стану здоров'я, які знаходилися в
безпосередньому зв'язку з волевиявленням позивачки при укладенні
зазначених угод на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки
занаходячись в крайній нужденності позивачка довіряла відповідачці
та та сподівалася одержувати постійну допомогу та догляд від
відповідачки.
Згідно ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту
за позовом особи, право якої порушене, встановлюється в три роки.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк позовної давності
пропущений з поважних причин порушене право підлягає захисту.
Суд вважає , що в судовому засіданні позивачка надала докази
поважності причин пропуску строку позовної давності для захисту її
порушеного права по договору дарування квартири від ХХ.12.1992 р.
і не дивлячись на те, що зазначене зобов'язання було припинене
шляхом його належного виконання, про що свідчать дії сторін по
переведенню на відповідачку членства в ЖБК, виписка позивачки з
квартири в 1994 р., постійне проживання відповідачки в квартирі.
Вважає строк позовної давності таким, що підлягає поновленню у
визнанні договору дарування спірної квартири від ХХ.12.1992 р.
недійсним.
В судовому засіданні позивачка надала докази поважності причин
пропуску строку позовної давності для захисту її порушеного права
по договору дарування домоволодіння від ХХ.07.1997 р., що
підтверджується копією амбулаторної картки, яка приєднана до
матеріалів справи. Крім того, судом встановлено, що зазначене
зобов'язання не було припинене шляхом його належного виконання,
оскільки не відбулася фактична передача домоволодіння
відповідачці, вона не вступила у володіння, користування та
розпорядження цим домоволодінням. А тому суд, вважає пропущенний
строк захисту порушеного права позивачки пропущенним з поважних
причин, а її порушене право за зазначеним договором таким, що
підлягає захисту.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 202 ЦПК
України ( 1501-06 ) (1501-06)
, ст.ст. 71, 75, 80, 48, 57, 216 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, Законом України "Про власність", Постановою Пленуму
Верховного Суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3 в редакції
25.05.1998 р., суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Р. задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування трикімнатної квартири № 1 по
вул. Г-у 19 в м. Києві в ЖБК "ХХХ" від ХХ.12.1992 р., посвідченого
18-ою Київською державною нотаріальною конторою за р.н. № З між Р.
та Ф.
Визнати договір дарування домоволодіння по вул. Б-а 3 в м. Києві
від ХХ.07.1997 р. між Р. та Ф., посвідчений 9-ою Київською
державною нотаріальною конторою за р.н. № 4 - недійсним.
Стягнути з Ф. на користь Р. 300 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через
райсуд протягом місяця з наступного після проголошення дня.