Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В.,

Яковенко С.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 11.07.13

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції (вул. Ялтинська, 7,Гурзуф,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98640)

Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевої Юлії Григорівни (вул. Ялтинська, 7,Гурзуф,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98640)

про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевої Юлії Григорівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2133487 від 07.05.2013р.

Зобов'язано Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України 34,41 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим на користь ОСОБА_3.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Пункт 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2011 №703.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 09.09.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надіслав на адресу Реєстраційної служби 25.04.13 заяву про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками розгляду вказаної заяви реєстратором 07.05.13 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2133487, відповідно до якого позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності, так як відсутні документи, які підтверджують право на земельну ділянку.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, що стало підставою для звернення до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення та припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , врегульовано правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції, яка діє з 01.01.2013 року, а також встановлені підстави та орган, що вчиняє дії з реєстрації речових прав.

У ст.2 цього Закону визначено,що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України;центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

У ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені повноваження органу державної реєстрації прав, до яких відноситься проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 16 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за якими виникло право, уповноваженої особою або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано,що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили;інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 6, п. 5 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" органами державної реєстрації прав, який проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень є органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011р. (703-2011-п) затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №703), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

В п. 2 Порядку №703 (703-2011-п) зазначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку (п.4 Порядку № 703 (703-2011-п) ).

Відповідно до п.7 Порядку № 703 (703-2011-п) для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку № 703 (703-2011-п) ).

Пункт 17 Порядку № 703 (703-2011-п) передбачає, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт (п.26,29 Порядку).

Відповідно до п.23 Порядку № 703 (703-2011-п) державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

З матеріалів справи слід, що 18.03.2013р. Інспекцією ДАБК в АРК зареєстрована декларація про готовність об'єкту до експлуатації з реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 надана ОСОБА_3

На даний об'єкт нерухомості Ялтинським БРТІ виготовлений технічний паспорт.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Більш того, положення ст.24 Закону не визначає підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, з підстав відсутності документів, які підтверджують право на земельну ділянку.

Крім того, ч.9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Позивач, звертаючись до Реєстраційної служби з заявою для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, надав документи визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядку № 703 (703-2011-п) , в тому числі: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, технічний паспорт на будинок, рішення про присвоєння адреси, квитанцію про сплату держмита.

Отже, позивач, звертаючись до Реєстраційної служби з заявою для проведення державної реєстрації права власності, надав документи відповідно до вимог діючого законодавства України.

Ані приписи ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ані приписи Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна не зобов'язують особу, яка має правовстановлюючий документ додатково надавати документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку під будинком.

Таким чином реєстратор відмовляючи позивачу у державної реєстрації права власності на нерухомість з підстав відсутності документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, діяв невмотивовано, внаслідок чого не можна визнати правомірним прийняте ним рішення про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень №2133487 від 07.05.2013р.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про зобов'язання Реєстраційної служби повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.13 по справі № 801/5665/13-а залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук