362/8003/23 Про стягнення пені, нарахованої на заборгованість по аліментам - 23.01.2025 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кравченко Л. М.

від 07 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

від 19 листопада 2024 року і виходив з такого.

Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ пред`явлено до виконання до Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

3. Позивачка вказувала, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, внаслідок чого виникла заборгованість.

4. Також позивачка повідомила, що вона раніше зверталася до суду з позовом про стягнення частини пені лише за перший місяць прострочення

(30 або 31 день відповідно) в межах періоду з серпня 2020 року по

серпень 2022 року, а не на всю суму заборгованості в межах вказаного періоду. Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 362/4568/22 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 22 757 грн.

5. У зв`язку з викладеним позивачка вважала, що має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів в іншій частині.

6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення по сплаті аліментів у розмірі 88 896, 89 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 07 травня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

8. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на 07 травня 2024 року набрала законної сили постанова Київського апеляційного суду Київської області у цивільній справі № 362/4568/22 від 10 жовтня 2023 року, предметом якої були ті самі правовідносини між тими самими сторонами та з тих самих підстав (стягнення пені у зв`язку з простроченням сплати аліментів з серпня 2020 року по серпень 2022 року), що є підставою для закриття судом провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року залишено без змін..

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що підстави та предмет позову у цій справі є тотожними підставам та предмету позову у справі № 362/4568/22, в якій ухвалене рішення, яке набрало законної сили. Отже, вже існує рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 19 грудня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат

Колісниченко А. С.,звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Підставою касаційного оскарженняухвалиВасильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року заявниця зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування норм процесуального права.

13. Заявниця стверджує, що заявленні позовні вимоги у справі № 362/4568/22 та у цій справі не є тотожними. У цій справі загальний розмір пені, який нарахований на заборгованість відповідача по аліментам за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року становить 224 348, 94 грн. У справі

№ 362/4568/22 було стягнуто пеню у розмірі 22 757, 00 грн, однак вказана сума була розрахована лише за перший місяць прострочення сплати у межах періоду з серпня 2020 року по серпень 2022 року, тобто пред`явлена відповідно до засад диспозитивності лише на частину вимог до відповідача щодо стягнення пені у межах періоду з серпня 2020 року по серпень 2022 року.

14. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 362/8003/23.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

16. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої

статті 255 ЦПК Україниє обґрунтованими. Предметом розгляду справи

№ 362/4568/22 були ті самі правовідносини між тими самими сторонами та з тих самих підстав, що і у цій справі, і є таке, що набрало законної сили рішення суду, а саме постанова Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 362/4568/22.

17. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 вказує, що копію ухвали Верховного Суду від 26 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі відповідач отримав засобами поштового зв`язку 13 січня 2025 року, що підтверджується відомостями трекінгу

АТ "Укрпошта", у зв`язку із чим відзив подано поза визначеним судом строку разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.

18. Враховуючи наведенні відповідачем обставини та подані докази на обґрунтування доводів щодо продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу до дати його подання - 17 січня 2025 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

20. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ пред`явлено до виконання до Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ). Вказувала, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, внаслідок чого виникла заборгованість.

21. Позивачка повідомила, що вона раніше зверталася до суду з позовом про стягнення частини пені лише за перший місяць прострочення (30 або 31 днів відповідно) в межах періоду з серпня 2020 року по серпень 2022 року, а не на всю суму в межах вказаного періоду.

22. Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 362/4568/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 28 березня 2023 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 22 757 грн.

23. Вирішуючи спір у справі № 362/4568/22, апеляційний суд виходив з того, що періодом нарахування пені на розмір заборгованості по аліментам відповідно до позовних вимог є вересень 2020 року - серпень 2022 року. Суд апеляційної інстанції врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. У зв`язку з невідповідністю розрахунку позивачки актуальній практиці Верховного Суду, апеляційний суд самостійно здійснив розрахунок пені на заборгованість відповідача по аліментам та встановив, що за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року її розмір становить 224 347, 94 грн. Також, апеляційний суд врахував, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а позивач заявила позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 22 757, 00 грн, тому дійшов висновку про стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача у межах заявлених позовних вимог.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

25. Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

27. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

28. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

29. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

30. Для застосування підстави закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

31. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу

з тих самих підстав.

32. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року

у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

34. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

35. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21,

від 31 січня 2022 року у справі № 569/9506/21, від 07 вересня 2023 року

у справі № 750/9187/22, від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22.

36. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

37. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року

у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України",

від 28 жовтня 1999 року підкреслено існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

38. Суди попередніх інстанцій, що у справі № 362/4568/22 ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року. Періодом нарахування пені на розмір заборгованості по аліментам позивачка визначила вересень 2020 року - серпень 2022 року.

39. При вирішенні спору у справі № 362/4568/22 Київський апеляційний суд встановив, що позивачка неправильно здійснила розрахунок аліментів і на її користь за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року підлягає стягненню пеня у розмірі 22 757, 00 грн.

40. Постанова Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 362/4568/22 позивачкою не оскаржувалася.

41. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що у справі № 362/4568/22 та у справі № 362/8003/23 сторони є тотожними ( ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач)), предмет спору є тим самим (стягнення пені за прострочення сплати аліментівза період з вересня 2020 року по серпень 2022 року), підстави позову є також тотожними (порушення строку сплати аліментів за судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року), дійшов обґрунтованого висновку про тотожність цих справ, а також про те, що спір між сторонами щодо стягнення пені у зв`язку з простроченням сплати аліментів за період з вересня 2020 року по 01 серпень 2022 року вже вирішений судом у справі № 362/4568/22.

42. Слід врахувати, що позивачка, використовуючи обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 362/4568/22, якою вирішено спір між сторонами, вирішила повторно звернутися до суду з тотожнім позовом до ОСОБА_2 .

43. Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

44. Виходячи з вказаних вище обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження.

45. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої та апеляційної інстанцій положень пункту 3 частини першої

статті 255 ЦПК України.

46. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

47. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.