446/1511/15-ц Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - 22.01.2025 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 28 листопада 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2015 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону Пандяк М. І. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну ділянку, загальною площею 0,728 га, на

АДРЕСА_1, яка належить до земель оборони, та здійснила на вказаній земельній ділянці будівництво торгового павільйону, кафе-бару і триповерхового цегляного будинку.

3. Прокурор стверджує, що у відповідачки відсутні будь-які документи, які б посвідчували її право власності чи право постійного користування спірною земельною ділянкою, а самовільне зайняття вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 порушує інтереси держави.

4. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд зобов`язати

ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,728 га, на АДРЕСА_1, яка належить до земель оборони, шляхом знесення збудованих споруд та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області,

у складі судді Костюк У. І., від 16 серпня 2022 року позов прокурора задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,728 га, по

АДРЕСА_1, яка належить до земель оборони, шляхом знесення збудованих споруд та приведення земельної ділянки

у придатний для цільового використання стан. Вирішено питання розподілу судових витрат.

6. Суд першої інстанції вказав, що спірна земельна ділянка не була вилучена з користування Міністерства оборони України та належить до категорії земель оборони, в користування чи володіння ОСОБА_2 не передавалась. Відповідачка самочинно побудувала на земельній ділянці приміщення магазину, а тому позов про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

7. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовлено.

8. Колегія суддів вказала, що у грудні 1995 року частина будівель військової частини була передана у комунальну власність Кам`янка-Бузької міської ради, а тому змінилося цільове призначення нерухомого майна, оскільки відпала потреба у його використанні для цілей оборони.

9. У подальшому за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року, укладеним з міською радою, ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1, а тому до неї перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане нею нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.

10. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що

ОСОБА_2 правомірно користується спірною земельною ділянкою, оскільки на ній знаходилося придбана нею нежитлова будівля, при цьому права та інтереси Міністерства оборони України та КЕВ м. Львова не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Західного регіону Р. Бучко просить постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, залишивши в силі рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. 26 грудня 2023 року прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Західного регіону Р. Бучко подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 446/1511/15-ц.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, натомість застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, який не є релевантним до розглядуваної справи (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Звертає увагу, що у 1995 році Міністерство оборони України передало Кам`янка-Бузькій міській раді лише вісім будівель військового містечка,

у тому числі будівлю КПП, площею 50,5 кв. м, проте земельна ділянка міській раді не передавалась та залишилась у віданні Міністерства оборони України.

17. В 2003 році Кам`янка-Бузька міська рада продала ОСОБА_2 будівлю КПП, площею 50,5 кв. м, однак відповідачка без будь-яких дозвільних документів на забудову та без відведення земельної ділянки у власність чи користування здійснила будівництво на прилеглій земельній ділянці,

площею 0,728 га, торгового павільйону, кафе-бару, будинку.

18. Наголошує, що у цій справі прокурор не заперечує права ОСОБА_2 на земельну ділянку під придбаною нею будівлею, оскільки позовні вимоги стосуються земельної ділянки, площею 0,728 га (крім ділянки під будівлею КПП, площею 0,055 га), яка залишилась у володінні Міністерства оборони України.

19. Зауважує, що самовільно забудована земельна ділянка, площею

0,728 га, значно більше, ніж придбаний ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна. Отже відповідачка зайняла ділянку не для обслужування будівлі КПП, а для спорудження інших будівель. При цьому оскільки в ході самовільної реконструкції будівля КПП фактично знесена, то очевидно, що вона не потребує обслуговування.

20. Зазначає, що апеляційний суд помилково врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 910/18560/16, оскільки у тій справі Міністерство оборони України відчужило на користь юридичної особи усі об`єкти нерухомого майна, які були розташовані на земельній ділянці окремого військового містечка, тоді як у справі, що переглядається, було передано міській раді вісім будівель військового містечка, а не все майно містечка, частина будівель військового містечка та земельна ділянка, на якій вони розташовані, залишилась у володінні Міністерства оборони України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

21. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 287 від 17 квітня 1995 року (287-95-п) з метою вирішення питань соціального захисту військовослужбовців збереження та більш раціонального використання нерухомого майна, що вивільняється в процесі реформування Збройних сил, Кабінет Міністрів України вирішив прийняти пропозицію Міністерства оборони, погоджену з обласними радами народних депутатів, про передачу із загальнодержавної власності до власності областей житлово-казармених будівель, інженерно-технічних мереж і споруд, іншого нерухомого майна, зокрема військового містечка № НОМЕР_1 будівлі № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9

22. Згідно з актом прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка № НОМЕР_10 від 04 грудня 1995 року, у зв`язку з тим, що у

в/ч НОМЕР_11 відпала необхідність в будівлях КПП 4/38, автомайстерень 4/35, 4/36, заправочного пункту 4/55, складу 4/77, згідно із постановою КМУ № 287 від 17 квітня 1995 року (287-95-п) , комісія пропонує передати вказані будівлі у комунальну власність Кам`янка-Бузької міської ради безоплатно.

23. ОСОБА_3, який у 1995 року перебував на посаді міського голови

м. Кам`янка-Бузька, у нотаріально посвідченій заяві підтвердив факт підписання ним акту прийому передачі між Міністерством оборони України та Кам`янка-Бузькою міською радою.

24. Згідно із договором купівлі-продажу приміщення, укладеного 25 грудня 2003 року між територіальною громадою Кам`янка-Бузька в особі Кам`янка-Бузької міської ради та ОСОБА_2, остання купила нежитлову будівлю-прохідну (цегляну) під

АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м. Зазначене приміщення належало продавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлі від 27 січня 2003 року, виданого на підставі рішення виконкому Кам`янка-Бузької міської Ради за № 531 від 26 грудня 2003 року.

25. На підставі рішення Кам`янка-Бузької міської ради № 16 від 17 червня 2004 року ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження по відведенню земельної ділянки для будівництва торгового павільйону та кафе-бару, площею 170 кв. м, для влаштування зони відпочинку та спортивного майданчика, площею 1 га, в районі АДРЕСА_1 .

26. Цим рішенням зобов`язано, у тому числі ОСОБА_4, в місячний термін з дня прийняття рішення замовити в КП "Кам`янка-Бузька АПГ" розробку містобудівельного обґрунтування та подати на чергове засідання сесії міської ради матеріали погодження місця розташування об`єкта та вибору земельної ділянки.

27. Кам`янка-Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області підготовлено акт обстеження та надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для влаштування зони відпочинку та спортивного майданчика, площею 1 га, та торгового павільйону площею 170 кв. м, про що повідомлено ОСОБА_2 листом № 160 від 11 лютого 2005 року.

28. Згідно із витягом з протоколу засідання комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об`єктів при Кам`янка-Бузькій райдержадміністрації від 21 лютого 2006 року, на засіданні розглянуто містобудівне обґрунтування по влаштуванню зони відпочинку та спортивного майданчику в АДРЕСА_1, вирішено замовнику представити на комісію письмову згоду Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки. Службам розглянути містобудівне обґрунтування і подати свої висновки.

29. Як вбачається з листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області № 11-491 від 08 лютого

2007 року, державне управління погодило містобудівне обґрунтування по розташуванню зони відпочинку та спортивного майданчика на

30. Кам`янка-Бузька районна санепідемстанція погодила містобудівне обґрунтування по розташуванню зони відпочинку та спортивного майданчика по АДРЕСА_1 (лист № 8628/05

від 14 листопада 2007 року державного санітарного лікаря).

31. Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства не заперечив проти надання земельної ділянки для влаштування зони відпочинку та спортивного майданчика, площею 1, га по АДРЕСА_1 при умові дотримання архітектурно-будівельних та санітарних норм, вимог земельного та природоохоронного законодавства, протипожежних вимог та погодив містобудівне обґрунтування по розташуванню зони відпочинку та спортивного майданчика на цій же ділянці, розроблене КП "Кам`янка-Бузька архітектурно-планувальна група", що підтверджено листами № 210, 241

від 26 листопаду 2007 року відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

32. 04 вересня 2008 року ОСОБА_2 замовила містобудівне обґрунтування в ДП "Львівдіпрокомунбуд" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, яке проведено згідно з вимогами

ДБН Б1.1-4-2002 "Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження містобудівного обґрунтування". Укладено відповідний договір на виконання робіт.

33. Згідно з технічними висновками за результатами обстеження будинку АДРЕСА_1 відповідно до державної ліцензії на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні АВ № 119874

від 11 червня 2006 року ці обстеження проведені згідно з вимогами

ДБН 11-4-2002 "Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження містобудівного обґрунтування".

34. Відповідно до висновку містобудівного обґрунтування земельна ділянка, площею 1 га, по АДРЕСА_1 рекомендується під проектування зони відпочинку (1 черга) та реконструкції існуючої будівлі кафе (2 черга).

35. Відповідно до акта вибору земельної ділянки, площею 1 га, для влаштування зони відпочинку і спортивного майданчику на АДРЕСА_1 від 18 грудня 2007 року, комісія в складі начальника районного відділу земельних ресурсів, начальника відділу архітектури та містобудування, районної санепідемслужби, міської ради провела обстеження вказаної земельної ділянки і встановила, що вона розташована на території Кам`янка-Бузької міської ради та не заперечує про надання земельної ділянки для влаштування зони відпочинку, спортивного майданчика, площею 1 га, при умові дотримання архітектурно-будівельних та санітарних норм, вимог земельного та природоохоронного законодавства, протипожежних вимог.

36. Згідно із довідкою № 116, виданої начальником Кам`янка-Бузького районного відділу Лрф ДП ЦДЗК 23 березня 2009 року, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не приватизовувалася і державний акт не видавався.

37. Рішенням № 13 від 25 червня 2009 року Кам`янка-Бузької міської ради ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні містобудівного обґрунтування по розташуванню зони відпочинку і реконструкції кафе по

Вказане рішення ОСОБА_2 оскаржила в судовому порядку, і постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 листопада

2010 року у справі № 2-а-425/10 скасовано рішення № 13 від 25 червня

2009 року Кам`янка-Бузької міської ради про відмову ОСОБА_2 в затвердженні містобудівного обґрунтування по розташуванню зони відпочинку і реконструкції кафе на АДРЕСА_1, зобов`язано відповідача на черговому засіданні сесії ради затвердити висновки містобудівного обґрунтування, що земельна ділянка, площею 1 га, на АДРЕСА_1 рекомендується під проектування зони відпочинку (1 черга) та реконструкції існуючої будівлі кафе (2 черга).

38. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області

від 11 грудня 2013 року у справі № 2-1654/11 визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно побудований магазин із зовнішніми розмірами:

22,52 х 10,64 м + 15,75 х 3,10 м + 11,35 х 1,10 м + 1,28 + 4,08 м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу КЕВ м. Львова задоволено, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду України від 16 травня 2019 року у справі

№ 446/1654/11 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2016 року залишено без змін.

39. Згідно із актом обстеження земельної ділянки від 13 липня 2015 року,

в ході проведення інвентаризації нерухомого майна комісія провела обстеження земельної ділянки в/м

АДРЕСА_1, та встановила, що відповідно форми 405 за в/м № НОМЕР_1 обліковується земельна ділянка, площею 21,08 га, а відповідно до форми 6-зем у відділі Держземагентства Кам`янка-Бузької міської ради обліковується площа 18,02 га. На прилеглій до огорожі в/ч НОМЕР_12 території побудовано цегляну двохповерхову будівлю, орієнтовною площею 80 кв. м,

а також кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1", орієнтовною площею 264 кв. м. Кафе-бар розміщене безпосередньо до огорожі в/ч та можливо частково заходить на територію військової частини на площу 36 кв. м. Власником кафе-бару документів на будівництво приміщень та на земельну ділянку не представлено. Зі слів інженера-землевпорядника Кам`янка-Бузької міської ради, дозволів на будівництво та відведення земельної ділянки міською радою не надавалось. Встановити приналежність земельної ділянки, на якій розміщені кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1" та цегляна будівля, до земель оборони немає змоги, так як не проводились роботи по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку в/м № 4.

40. Листом Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області № 751/02-20 від 14 липня 2015 року повідомлено, що будівництво торгового павільйону та кафе-бару (на даний час кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1") та 3-х поверхового цегляного приміщення по АДРЕСА_1 проводиться на території, яка відноситься до земель оборони. Будівлі та споруди на земельні ділянці, де проводиться будівництво, були передані військовою частиною НОМЕР_11 міській раді згідно акту приймання передачі будівель, споруд і території військового містечка від 21 грудня 1995 року. Земельна ділянка в запас міської ради не передавалась. Земельна ділянка, де проведено спірне будівництво, в користування чи володіння ОСОБА_2 не передавалась, оскільки відсутня письмова згода Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

42. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Відповідно до статті 77 ЗК України землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

44. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (далі - військові частини).

45. За змістом статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

46. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

47. Відповідно до статті 30 ЗК України 1990 року, яка була чинною на момент передачі міській раді будівель військового містечка, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

48. У постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

49. З матеріалів справи вбачається, що за актом прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка № НОМЕР_10 від 04 грудня

1995 року, у зв`язку з тим, що у в/ч НОМЕР_11 відпала необхідність в будівлях, та згідно із постановою КМУ № 287 від 17 квітня 1995 року (287-95-п) Кам`янка-Бузькій міській раді було передано вісім будівель військового містечка, у тому числі будівлю КПП, яка у 2003 році міською радою була відчужена (продана)

50. Отже із передачею будівель до Кам`янка-Бузької міської ради перейшло право на частину земельної ділянки, на якій були розміщені будівлі військового містечка та яка необхідна для обслуговування цього майна, а у подальшому таке право набула й ОСОБА_2, зокрема в частині земельної ділянки, на якій розміщена придбана нею будівля.

51. З огляду на наведені вище приписи законодавства про підстави та порядок переходу права користування земельною ділянкою, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня

2018 року у справі № 910/18560/16, колегія суддів судів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що у цій справі права та інтереси Міністерства оборони України та КЕВ м. Львова на спірну земельну ділянку не порушені.

52. Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 442/3458/17.

53. Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі прокурор не заперечував права ОСОБА_2 на земельну ділянку під придбаною нею будівлею, оскільки позовні вимоги стосуються земельної ділянки,

площею 0,728 га (крім ділянки під будівлею КПП, площею 0,055 га), яка залишилась у володінні Міністерства оборони України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

54. У справі, що розглядається, прокурор, який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Львова не довів, що самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,728 га, на

АДРЕСА_1 відбулось саме за рахунок земельної ділянки, яка залишилась у володінні Міністерства оборони України, тобто земельної ділянки військового містечка, на якій не були розміщенні передані міській раді будівлі.

55. Згідно із наданим прокурором актом обстеження земельної ділянки

від 13 липня 2015 року слідує, що ОСОБА_2 здійснено самовільне зайняття земельної ділянки, що є прилеглою до огорожі в/ч. Збудовані нею приміщення розташовані безпосередньо поруч з огорожею в/ч та в акті констатовано лише про можливе часткове зайняття території військової частини,

площею 36 кв. м.

56. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Відомості Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, що викладені у листі № 751/02-20 від 14 липня 2015 року, як і позиція прокурора у цій справі, базуються на припущеннях.

58. При цьому представник відповідачки неодноразово звертав увагу суду першої інстанції, що згідно з акта прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка № НОМЕР_10 від 04 грудня 1995 року разом із будівлями та спорудами прийнята міською радою від військової частини земельна ділянка, площею 6,92 га, а спірна у розглядуваній справі ділянка входить до ділянки переданої міській раді у 1995 році.

59. Натомість ні прокурор, ні міська рада не надали доказів фактичного розташування земельної ділянки переданої разом із будівлями військового містечка згідно з актом № 16 від 04 грудня 1995 року .

60. Таким чином доводи касаційної скарги, що спірна земельна ділянка перебуває у власності держави (Міністерства оборони України) не доведені, як не доведено і те, що існувала, принаймні з моменту здійснення ОСОБА_2 реконструкції придбаної будівлі КПП, та досі існує потреба використання спірної земельної ділянки у військових цілях, зокрема для обслуговування майна військової частини.

61. Більш того, постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2-а-425/10 скасовано рішення Кам`янка-Бузької міської ради № 13 від 25 червня 2009 року про відмову ОСОБА_2 в затвердженні містобудівного обґрунтування по розташуванню зони відпочинку і реконструкції кафе на АДРЕСА_1, зобов`язано відповідача на черговому засіданні сесії ради затвердити висновки містобудівного обґрунтування, що земельна ділянка, площею 1 га, за вказаною адресою рекомендується під проектування зони відпочинку (1 черга) та реконструкції існуючої будівлі кафе (2 черга).

62. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду

від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу КЕВ м. Львова залишено без задоволення, а постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 листопада 2010 року - без змін.

63. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Львова на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 листопада 2010 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня

64. У справі № 2-а-425/10 КЕВ м. Львова оскаржувало, зокрема постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 листопада

2010 року як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що земельна ділянка АДРЕСА_1 належить до земель оборони, а тому без письмової згоди Міністерства оборони України не може бути вилучена.

65. Восьмий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, вказав на необґрунтованість доводів КЕВ м. Львова, оскільки у квітні 1995 року було передано у власність територіальної громади

м. Кам`янка-Бузька майно та земельні ділянки військової частини № НОМЕР_11, в тому числі і земельну ділянку, щодо якої ОСОБА_2 виготовлено містобудівне обґрунтування. На момент виникнення спірних правовідносин земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала в комунальній власності, затвердження містобудівного обґрунтування щодо такої земельної ділянки жодним чином не впливає на права та інтереси Міністерства оборони України, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про необхідність письмової згоди Міністерства оборони України для вилучення такої земельної ділянки.

66. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

67. Кам`янка-Бузька міська рада, у випадку, якщо вважає, що на належній їй земельній ділянці ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво, не позбавлена права звернення до суду із відповідним позовом.

68. Інші доводи касаційної скарги прокурора висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

69. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

70. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

71. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

72. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.