537/522/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 18.12.2024 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року в складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в складі суддів Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите 06 лютого 2019 року на підставі виконавчого листа № 537/522/15-ц від 24 вересня 2015 року, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2008 року № КЛ/08-2 у розмірі 258 519,66 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення було еквівалентно 6 191 051,05 грн.17 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за якою Приватному підприємству (далі - ПП) "Центр незалежної оцінки та експертизи" доручено визначення ринкової вартості описаного і арештованого майна - незавершеного будівництва, розташованого на АДРЕСА_1, яке складається із незавершеного будівництва громадського будинку літ "А-4" загальною площею 1 415,2 кв. м, огорожі № 1, 2, 3, воріт № 4, хвіртки № 5, сходів № 6, 7, замощення № 8 та земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 5310436100:06:003:0454, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за цією ж адресою.21 травня 2019 року приватний виконавець отримав звіт № 365 про незалежну оцінку майна, згідно з яким вартість майна становить 1 355 000,00 грн, з яких вартість незавершеного будівництва складає 1 223 000 грн, а земельної ділянки - 132 000,00 грн.З результатами оцінки він ознайомився 30 вересня 2019 року.Заявник вважав вказану оцінку майна необ`єктивною, що не може використовуватись для продажу майна на електронних торгах, оскільки оцінювач:- недостатньо дослідив об`єкт оцінки; - у звіті не провів аналіз ринку нерухомості подібних об`єктів;- взяв до уваги об`єкти порівняння, які не є аналогічними до об`єкта оцінки;- некоректно застосував коригуючі коефіцієнти.Просив визнати неправомірними дії приватного виконавця в частині визначення вартості арештованого майна на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 21 травня 2019 року № 365.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

14 січня 2021 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що дії приватного виконавця в ході проведення виконавчого провадження відповідали вимогам чинного законодавства. Боржник фактично не оскаржував рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, а не погоджувався саме із висновком (звітом) суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки вартості майна боржника, який не є рішенням, дією або бездіяльністю виконавця, тому не є предметом судового контролю, визначеним статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Справа переглядалась апеляційним судом неодноразово.

Останньою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що висновком експерта від 15 листопада 2019 року № 120, складеним за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" судовим експертом Федоровим Д. Ф., встановлено, що звіт про незалежну оцінку від 20 травня 2019 року № 365 вцілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам порівняльного підходу, містить недоліки, які не вплинули на достовірність вартості.

Апеляційний суд відхилив посилання заявника на рецензію № VR200115-001-R від 15 січня 2020 року на звіт № 365 про незалежну оцінку майна від 20 травня 2019 року, виконану оцінювачем Новічевським Р. А. на замовлення ОСОБА_1, зазначивши, що вона, з урахуванням висновку експерта від 15 листопада 2019 року № 120, не підтверджує оспорюваною оцінкою занижено ринкову вартість об`єкта нерухомого майна.

Крім того, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 більше чотирьох років добровільно не виконує рішення суду, яким з його стягнуто заборгованість за кредитним договором, та те, що об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка на момент подання скарги реалізовані шляхом проведення електронних торгів.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в цій справі скасовано постанову апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, проте приймаючи оскаржувану постанову від 22 листопада 2021 року апеляційний суд у порушення статті 417 ЦПК України вказівки суду касаційної інстанції не врахував.

Вказує про неврахування судами попередніх інстанції того, що в звіті про незалежну оцінку майна від 21 травня 2019 року № 365 об`єктом оцінки є незавершене будівництво - недобудований будинок, проте рецензент Новічевським Р. А. у рецензії № VR200115-001-R від 15 січня 2020 року на вказаний звіт № 365 наголошував, що об`єктом оцінки є сукупність будівельних матеріалів (рухоме майно). Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, про те, що об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 914/2022/17 та від 11 серпня 2021 року в справі № 619/4981/13-ц (провадження № 61-18721св20), про те, що недотримання суб`єктом оціночної діяльності під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (1440-2003-п) , є підставою для визнання такої оцінки недійсною.

Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 травня 2018 року в справі № 910/10136/17 та від 14 лютого 2018 року в справі № 490/5475/15-ц (провадження № 61-435св18), про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Не врахували суди і висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), про те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

18 грудня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року залишено без змін.

Колегія суддів виснувала, що посилання заявника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 жовтня 2021 року в справі № 914/2022/17, від 11 серпня 2021 року в справі № 619/4981/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц, про те, що недотримання суб`єктом оціночної діяльності під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження проваджень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Національного стандарту № 1 є підставою для визнання такої оцінки недійсною, не мають правового значення, оскільки в справі, що переглядається, вимоги про визнання оцінки недійсною ОСОБА_1 у вказаній скарзі не заявляв.

Із висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Частинами третьою, четвертою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (зокрема й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.

При розгляді скарги на дії державного виконавця з оцінки майна суд має встановити саме дотримання виконавцем процедури оцінки майна, на яке накладено стягнення, а також перевірити дотримання іншими особами, які ним залучалися до виконавчих дій, вимог чинного законодавства.

У вказаній справі ОСОБА_1 посилався на те, що при оцінці вартості майна виконавцем допущено порушення його прав.

Вказував, що 17 травня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для оцінки описаного та арештованого майна.

21 травня 2019 року приватний виконавець отримав звіт № 365 про незалежну оцінку майна. 11 липня 2019 року предмет іпотеки реалізовано.

Водночас боржник ознайомився з результатом оцінки лише 30 вересня 2019 року, тобто після реалізації майна.

ОСОБА_1 замовив рецензію на звіт № 365, у якій вказано, що цей звіт містить численні порушення вимог законодавства, про що зазначено і в фактичних обставинах цієї постанови.

Отже суди мали встановити, чи дотримано було приватним виконавцем вимоги щодо своєчасного і належного повідомлення боржника про наявність звіту № 365, чи забезпечено боржнику можливість своєчасного рецензування цього звіту, а відтак - чи забезпечено права боржника як сторони виконавчого провадження у можливості реалізувати свої процесуальні права на забезпечення дотримання його майнових прав, оскільки саме оцінка описаного і арештованого майна має визначальне значення за якою ціною буде реалізовано таке майно, а як наслідок - чи будуть погашені майнові зобов`язання боржника.