390/1167/21 Про визнання заповіту недійсним - 18.09.2024 Прийняття

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений старостою територіального відділення Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Шевченко Л. М. 15 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 6.На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_3 є його двоюрідною бабою, яка за життя не мала своїх дітей, проживала одна та перебувала на обліку в Центрі соціального захисту населення та соціальних послуг Соколівської сільської ради, який призначав соціального робітника ОСОБА_2, яка її навідувала та надавала соціальну допомогу. З 12 березня 2021 року у ОСОБА_3 значно погіршився стан здоров`я, вона погано рухалась і розмовляла, 17 березня 2021 року позивач повідомив ОСОБА_2, що подальший догляд за ОСОБА_3 він разом із сім`єю буде здійснювати самостійно. Пізніше позивач дізнався про існування спірного заповіту. Складення оскаржуваного заповіту за декілька днів до смерті спадкодавця позивач вважає таким, що не відповідає внутрішній волі ОСОБА_3, а обставини, за яких посвідчений оскаржуваний заповіт, викликають обґрунтовані підозри вважати, що відповідач скористалася станом спадкодавця у власних інтересах, оскільки спадкодавець на день складання заповіту не могла його самостійно ні прочитати, ні підписати. Крім того, позивач вважає, що оскаржуваний заповіт вчинений з порушенням закону щодо процедури його посвідчення, оскільки він посвідчений старостою Карлівського старостинського округу Соколівської сільської ради на користь соціального працівника Центру соціального захисту населення та надання соціальних послуг Соколівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровоградський районний суд Кіровоградської області рішенням від 11 грудня 2023 року позов задовольнив. Визнав недійсним заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений старостою територіального відділення 2 Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Шевченко Л. М. 15 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 6. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн, витрати на судову експертизу в розмірі 11 326,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що складений ОСОБА_3 заповіт на ім`я ОСОБА_2, староста територіального відділення ОСОБА_4 посвідчила з порушенням вимог щодо його посвідчення.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2023 року - без змін.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Відповідач на час складання заповіту перебувала на посаді, яка входить до штату виконавчого комітету Соколівської сільської ради, тому посвідчення заповіту старостою територіального відділення Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області є порушенням норм статті 9 Закону України "Про нотаріат" та підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суди належним чином не дослідили та не врахували норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) . Структура Соколівської сільської ради, загальна чисельність працівників апарату та її виконавчих органів доводить, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не було трудових та/або субординаційних зв`язів, що виключає можливість існування будь-яких ризиків.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Одуда А. М. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішенням другого пленарного засідання першої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради від 12 листопада 2020 року № 14 "Про створення виконавчого комітету Соколівської сільської ради" створено відповідний виконавчий комітет. Згідно з пунктом 2.3 Положення про старосту Соколівської сільської ради, затвердженого рішенням Соколівської сільської ради від 12 листопада 2020 року № 10, староста є членом виконавчого комітету Соколівської сільської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі. Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) Соколівська сільська рада за своєю структурою та функціями підпадає під визначення органу місцевого самоврядування. Оскільки ОСОБА_2 на момент посвідчення заповіту працювала на посаді соціального робітника відділу надання соціальних послуг Соколівської сільської ради, тому можна стверджувати, що відповідач і староста ОСОБА_4 працювали в одному органі місцевого самоврядування Соколівській сільській раді, що було відомо ОСОБА_4, про що вона повідомила в своїх поясненнях суду.

Крім того, щодо старости ОСОБА_4 за фактом посвідчення зазначеного заповіту до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 364 КК України (кримінальне провадження № 12023121040000302).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.11 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка проживала сама та була зареєстрована з 1965 року до дня смерті на АДРЕСА_1 . Причиною смерті ОСОБА_3 є інфаркт головного мозку, цереброваскулярна хвороба.15 березня 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений старостою територіального відділення Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Шевченко Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 6, за яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2 . Із заяви та письмових пояснень ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року відомо, що він звернувся до поліції та просив провести перевірку за фактом шахрайських дій ОСОБА_2, яка працює в соціальній службі та доглядає за його тіткою ОСОБА_3 . Заявник довідався про складання ОСОБА_3 заповіту на користь ОСОБА_2, тому він вважає такий заповіт складеним внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 ОСОБА_2 працювала на посаді соціального працівника відділу надання соціальних послуг Центру соціального захисту населення та надання соціальних послуг Соколівської сільської ради Кіровоградської області (далі - ЦСЗННСП) з 02 січня 2018 року до 14 травня 2021 року (довідка начальника ЦСЗННСП від 22 листопада 2021 року № 02-19/315). Згідно з додатком до рішення Соколівської сільської ради від 27 липня 2023 року № 2861 до структури Соколівської сільської ради, загальної чисельності працівників апарату та її виконавчих органів входить ЦСЗННСП з відділом надання соціальних послуг, у штаті якого є соціальний робітник - 8,75 штатних одиниць.Відповідно до посадової інструкції соціального робітника відділу надання соціальних послуг ЦСЗННСП, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 25 січня 2018 року, соціальний працівник підпорядковується начальнику Центру.Згідно із спадковою справою № 7/2021, заведеною щодо майна померлої ОСОБА_3, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом 02 квітня 2021 року звернувся ОСОБА_1 ; 05 травня 2021 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_2 . З висновку експерта від 27 січня 2023 року № 3744/4265-4267/22-27 рукописні тексти "Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноруч" у двох примірниках заповіту ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого 15 березня 2021 року старостою територіального відділення 2 Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Шевченко Л. М., зареєстрованого в реєстрі за № 6, виконані ОСОБА_3 під впливом "збиваючих" факторів природного внутрішнього характеру, імовірніше - це нервові захворювання, вікові зміни організму, пов`язані з порушенням письмово-рухових функцій, та втома пишучої руки, фізична м`язова втома тощо. Підписи від імені ОСОБА_3, які містяться в графах "ПІДПИС: _____", виконані самою ОСОБА_3 під впливом "збиваючих" факторів природного внутрішнього характеру, імовірніше - це нервові захворювання, вікові зміни організму, пов`язані з порушенням письмово-рухових функцій, та втома пишучої руки, фізична м`язова втома тощо.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.Аналогічну норму містить і Закон України "Про нотаріат" (3425-12) .Стаття 1257 ЦК України містить вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування, крім норм ЦК України (435-15) та Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , регулюється Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерсва юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) , та Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (419-94-п) .Суди встановили, що 15 березня 2021 року староста територіального відділення Карлівського старостинського округу виконавчого комітету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Шевченко Л. М. посвідчила заповіт ОСОБА_3, яким вона все своє майно заповіла ОСОБА_2, котра перебувала на посаді соціального робітника відділу надання соціальних послуг Соколівської сільської ради.Відповідно до статті 9 Закону України "Про нотаріат" нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншого органу місцевого самоврядування. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та довіреності на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними. Відповідно до статті 5, частин першої, другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції закону) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація для малозабезпечених громадян похилого віку, осіб з інвалідністю будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування (пункт 3 частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").Отже, встановивши, що ОСОБА_2 перебувала на посаді, яка входить до штату виконавчого комітету Соколівської сільської ради, на час складання ОСОБА_3 на її користь заповіту, суди дійшли обґрунтованого висновку, що посвідчення оспорюваного заповіту старостою цієї ж сільської ради ОСОБА_4 є порушенням вимог статті 9 Закону України "Про нотаріат", що є підставою для визнання його недійсним.Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм законів щодо дійсності заповіту на власний розсуд.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін.Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Головуючий М. Є. Червинська Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов