522/6111/16-а Про скасування постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу за порушення ПДР - 06.06.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної служби 2-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Толстяка Андрія Андрійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Семенюк Г. В., суддів: Потапчук В. О., Жук С. І.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної служби 2-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Толстяка Андрія Андрійовича (далі - інспектор роти № 2 Толстяк А. А.), в якому просив:

визнати дії інспектора роти № 2 Толстяка А. А. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) неправомірними;

скасувати постанову серії ПС2 № 476358 від 01 квітня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення;

закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В мотивування позову позивач зазначає, що 01 квітня 2016 року він, кермуючи автомобілем "BMW X-6", державний номер НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі М-14 "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ". Однак на 81 км його було зупинено працівниками поліції та притягнуто до адміністративної відповідальності за, нібито, порушення пункту 14.6 (г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) (далі - Правила дорожнього руху).

Позивач вказує, що на його прохання інспектором роти № 2 Толстяком А. А. не було йому роз'яснено суті правопорушення, а також не надано матеріали відеофіксації.

Також зазначає, що після зупинки його транспортного засобу відповідач зупинив інший автомобіль та відібрав у водія пояснення свідка з приводу правопорушення.

Позивач стверджує, що підписав складені відносно нього документи, проте роз'яснень щодо своїх прав, порядку та строки оскарження інспектором роти №2 Толстяком А. А. надано не було.

Вважаючи постанову серії ПС2 № 476358 від 01 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про її скасування.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасовано постанову Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2016 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії інспектора патрульної служби 2-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Миколаєві старшого сержанта Толстяка Андрія Андрійовича щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 425,00 грн. неправомірними.

Скасовано постанову серії ПС2 № 476358 у справі про адміністративне правопорушення, прийняту 01 квітня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, 1976 року народження.

В решті позову - відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції матеріалів відеозапису, що надано відповідачем в якості доказу зафіксованого нагрудним відеореєстратором. Крім того, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні посилався на норми, які є застарілими та такими, що були змінені чи виключені із законів. На положення цих статей посилались суди в 2008-2010 роках під час оскарження постанов стосовно перевищення швидкості транспортними засобами, які були зафіксовані вимірювальним пристроєм "Візир".

Водночас, позивач у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспектором роти № 2 Толстяком А. А. прийнято постанову серії ПС2 № 476358 від 01 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 01 квітня 2016 року позивач, керуючи автомобілем BMW X6 з державним номерним знаком НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу в зоні обмеженої оглядовості при заокруглені проїзної частини, чим порушив пункт 14.6 (г) Правил дорожнього руху, що призвело до скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Наданим відеозаписом встановлено, що відповідач роз'яснив та надав ОСОБА_1 право скористатись допомогою адвоката, роз'яснив положення статей 268, 307, 308 КУпАП, а також порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287- 289 КУпАП. Разом з цим, відповідач роз'яснив суть правопорушення, надав можливість ознайомитись з постановою та викласти свої заперечення на окремому бланку за умови приєднання його до матеріалів справи, оскільки в бланку постанови не передбачено графи для внесення заперечень та пояснень.

Крім того, в письмових поясненнях свідка ОСОБА_4 вказано, що вона, кермуючи транспортним засобом "Reno", д.н.з. НОМЕР_2, рухалась по автомобільній дорозі М-14 "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ" зі швидкістю більше 40 км/год., проте на 81 км, перетнувши суцільну лінію розмітки, її обігнав транспортний засіб "ВМW Х6", д.н.з. НОМЕР_1, після чого її авто та авто, яке здійснило обгін були зупинені, а ОСОБА_4 запрошено в якості свідка.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП та правомірності накладення адміністративного стягнення.

Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про порушення відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, використання незаконних технічних засобів.

Верховний Суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, з урахуванням такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП (80731-10) , статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року (3353-12) № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дає підстави для висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року (z1408-15) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (z1408-15) (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 01 квітня 2016 року позивач, кермуючи автомобілем BMW X6 з державним номерним знаком НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу в зоні обмеженої оглядовості при заокруглені проїзної частини, чим порушив пункт 14.6 (г) Правил дорожнього руху, що призвело до скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Так, пунктом 14.6 (г) Правил дорожнього руху обумовлено про заборону обгону у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів

Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

З оглянутого в судах попередніх інстанціях відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції встановлено, що відповідач роз'яснив та надав позивачу право скористатись допомогою адвоката, роз'яснив положення статей 268, 307, 308 КУпАП, а також порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287- 289 КУпАП. Разом з цим інспектор роти № 2 Толстяк А. А. роз'яснив суть правопорушення, надав можливість ознайомитись з постановою та викласти свої заперечення на окремому бланку за умови приєднання його до матеріалів справи, оскільки в бланку постанови не передбачено графи для внесення заперечень та пояснень.

Крім того, з письмових пояснень свідка ОСОБА_4 від 01 квітня 2016 року, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом "Reno", д.н.з. НОМЕР_2, рухалась по автомобільній дорозі М-14 "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ" зі швидкістю більше 40 км/год., проте на 81 км, перетнувши суцільну лінію розмітки, її обігнав в зоні обмеженої оглядовості транспортний засіб "ВМW Х6", д.н.з. НОМЕР_1, після чого її авто та авто, яке здійснило обгін були зупинені, а ОСОБА_4 запрошено в якості свідка.

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 пункту 14.6 (г) Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною другою статті 122 КУпАП.

Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про доведеність факту вчинення позивачем правопорушення, що передбачено частиною другою статті 122 КУпУП.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в позові.

Одеський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2016 року - залишенню в силі.