758/9686/23 Про визнання недійсним електронного аукціону (торги) з реалізації предмета іпотеки - однокімнатної квартири, проведений в рамках виконавчого провадження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, виданого приватним нотаріусом, припинення права власності на спірну квартиру - 31.07.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Калугін Дмитро Олегович, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року в складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Калугіна Д. О. звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка М. О., ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам" про визнання електронних торгів недійсними та скасування їх результатів, у якому просила:

- визнати недійсним електронний аукціон (торги) з реалізації предмета іпотеки - однокімнатної квартири, загальною площею 34,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 530438), проведений в рамках виконавчого провадження № 70701584 з виконання виконавчого листа № 824/77/22 від 21 листопада 2023 року про стягнення з неї на користь КС "Зараз" заборгованості за кредитним договором;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, видане приватним нотаріусом Гороховою Н. В. 03 серпня 2023 року, зареєстроване в реєстрі за № 711;

- припинити право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Також подано заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, яку задоволено ухвалою суду від 21 серпня 2023 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи позивач та її представник повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції вказав про те, що обізнаність представника позивача ОСОБА_1 - Калугіна Д. О. про розгляд цієї справи, призначений на 07 листопада 2023 року та на 16 листопада 2023 року, підтверджується його клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У квітні 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Калугін Д. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 223, 257 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення позову без розгляду. Вказує, що позивача не було належним чином повідомлено про судові засідання, призначені на 23 жовтня 2023 року, 07 листопада 2023 року та 16 листопада 2023 року, що на переконання заявника виключає можливість застосування положень статей 223, 257 ЦПК України в частині права суду на залишення позову без розгляду. Водночас суди дійшли помилкового висновку про те, що направлення судової повістки представнику позивача у додаток "Viber"та позивачу на адресу його електронної пошти є належним повідомленням про дату та час судового засідання.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, а також заявою про його забезпечення.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року задоволено заяву представника позивача Калугіна Д. О. про забезпечення позову, накладено арешт на спірну квартиру та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав на вказане нерухоме майно, вселення у нього, тощо.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 18 жовтня 2023 року о 10.00 год.

Про розгляд справи на 18 жовтня 2023 року о 10.00 год. представник позивача ОСОБА_1 - Калугін Д. О. був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а. с.100).

18 жовтня 2023 року від представника позивача адвоката Калугіна Д. О. до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з його незадовільним станом здоров`я. У клопотанні зазначено, що докази, за необхідності, будуть надані по закінченню лікування та видачі медичним закладом листка непрацездатності.

З довідки, складеної секретарем судового засідання, вбачається, що фіксування судового засідання 18 жовтня 2023 року не здійснювалося у зв'язку з відсутністю осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи відкладено на 23 жовтня 2023 року о 11.30 год.

Про розгляд справи на 23 жовтня 2023 року о 11.30 год. позивач ОСОБА_1 була повідомлена шляхом направлення судової повістки на електронну пошту, яку остання зазначила у позовній заяві як засіб зв'язку її особисто та її адвоката Калугіна Д. О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, судова повістка доставлена до електронної скриньки позивача 18 жовтня 2023 року (а. с. 104 зворот).

Представник позивача був повідомлений про розгляд справи 23 жовтня 2023 року о 11.30 год. шляхом доставлення судової повістки у додаток "Viber" (а. с. 105 зворот) за номером телефону, зазначеним як засіб зв'язку як з позивачем ОСОБА_1, так і з її адвокатом Калугіним Д. О. ( НОМЕР_1 ).

З протоколу судового засідання від 23 жовтня 2023 року вбачається, що ні позивач, ні її представник не з`явилися в судове засідання, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 07 листопада 2023 року о 10.00 год.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, судова повістка про розгляд справи на 07 листопада 2023 року о 10.00 год. доставлена до вищезазначеної електронної скриньки позивача 23 жовтня 2023 року (а. с. 109 зворот).

Представник позивача був повідомлений про розгляд справи на 07 листопада 2023 року о 10.00 год. шляхом доставлення судової повістки у додаток "Viber" за вищевказаним номером телефону (а. с.110 зворот).

06 листопада 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - Калугіна Д. О. до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, оскільки він 07 листопада 2023 року о 09.30 год. буде брати участь у розгляді іншої судової справи.

Судом першої інстанції було задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 16 листопада 2023 року о 11.00 год., що підтверджується протоколом судового засідання від 07 листопада 2023 року.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, судова повістка про розгляд справи на 16 листопада 2023 року о 11.00 год. доставлена до електронної скриньки позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.119 зворот).

Представник позивача був повідомлений про розгляд справи на 16 листопада 2023 року о 11.00 год. шляхом доставлення судової повістки у додаток "Viber" на номер телефону НОМЕР_1 (а. с.120 зворот).

15 листопада 2023 року представник позивача подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 16 листопада 2023 року, оскільки він перебуватиме в місті Одесі у зв`язку з участю у розгляді інших судових справ.

У судове засідання, призначене на 16 листопада 2023 року о 11.00 год., ні позивач, ні її представник не з`явилися. Заяв про розгляд справи у їх відсутність не подавали.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року у вигляді накладення арешту на квартиру.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

У статті 129 Конституції України закріплено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з`явився.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 рок у справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розглядуна підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи позивач та її представник повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Водночас суди вказали про те, що обізнаність представника позивача ОСОБА_1 - Калугіна Д. О. про розгляд цієї справи, призначений на 07 та 16 листопада 2023 року, підтверджується його клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів вважає ці висновки судів законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день її вручення під розписку.

Як слідує з розписки Подільського районного суду міста Києва, адвокат Калугін Д. О. власноручним підписом засвідчив, що він повідомлений про місце, день та час розгляду цієї справи, який відбудеться 18 жовтня 2023 року о 10 год. 10 хв. (а. с. 100).

Мотивуючи свою заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 18 жовтня 2023 року, адвокат Калугін Д. О. вказав про незадовільний стан здоров'я, однак у подальшому не надав суду докази наведеної причини для відкладення розгляду справи.

Після подання клопотань про відкладення розгляду справи такий розгляд було відкладено двічі.

Про судові засідання, призначені на 07 та 16 листопада 2023 року, позивач ОСОБА_1 та її представник Калугін Д. О. були повідомлені, оскільки адвокат Калугін Д. О. реагував на інформацію про судовий розгляд шляхом подання заяв про відкладення справи, не заперечував проти використання судом таких засобів комунікації та не зазначав інших (зокрема, про наявність зареєстрованого з 02 лютого 2021 року електронного кабінету у підсистемі Електронного суду ЄСІТС), тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обізнаність сторони позивача про слухання цієї справи судом 07 та 16 листопада 2023 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Установивши, що належним чином повідомлена про судове засідання сторона позивача повторно (6 разів) не з'явилась в судове засідання, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача та її представника, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п'ятої статті 225 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06).

Верховний Суд зазначає, що відповідний висновок про те, що особа зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.

У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі "Цихановський проти України", заява № 3572/03, ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціювавши судовий розгляд та накладення арешту на належну відповідачу квартиру, позивач внаслідок неодноразового ігнорування судового засідання позбавила суд можливості вирішити справу в розумні строки та не порушувати баланс захисту прав сторін.

Водночас, якщо позивач неодноразово не міг узяти участь у розгляді цієї справи, активно використовувати свої процесуальні права з метою встановлення дійсних обставин справи задля отримання правосудного судового рішення, вона та її представник могли подати заяви про розгляд справи у їх відсутність, однак цим не скористались.

Залишення позову без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

З огляду на наведене також немає підстав вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, відповідно до статті 55 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції, є порушеними.

Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення заявником норм процесуального закону та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), оскільки висловлені у вказаній справі висновки про відсутність заборони надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не суперечать висновкам судів, зробленим у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року мова йшла саме про надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій установивши, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи в суді першої інстанції на 07 листопада 2023 року та на 16 листопада 2023 року, не з`явилися у ці судові засідання, не надіслали до суду заяв про розгляд справи за їх відсутності, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.