203/1437/21 Про визнання протиправними дії ГУ Держгеокадастру, пов'язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, на яку претендує особа, для індивідуального садівництва, з перенесенням кадастрового номера в архів та закриттям поземельної книги; зобов'язання ГУ Держгеокадастру поновити особі державну реєстрацію земельної ділянки для індивідуального садівництва - 24.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Косачевської Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова"), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з позовними вимогами позивачі просили суд:

- визнати дії ГУ Держгеокадастру, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0239, перенесенням цього кадастрового номера в архів та закриттям поземельної книги протиправними;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру поновити ОСОБА_1 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0239, та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт до Державного земельного кадастру;

- визнати дії ГУ Держгеокадастру, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_2, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0240, перенесенням цього кадастрового номера в архів та закриттям Поземельної книги, протиправними;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру поновити ОСОБА_2 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0240, та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 13 лютого 2023 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просили суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення прийнято без участі позивачів та їх представника, копію рішення вони не отримували, про оскаржене судове рішення дізналися 17 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також звертали увагу на те, що вони є ветеранами АТО та проходять військову службу в Збройних Силах України, у зв`язку з чим не могли раніше дізнатися про оскаржуване рішення.

Ухвалою від 29 травня 2023 року Дніпровський апеляційний судпродовжив представнику позивачів ОСОБА_3 строк для виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2023 року, а саме для подання суду доказів призиву позивачів на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію".

23 червня 2023 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому він зазначив, що не вдалося встановити телефонний зв`язок з позивачами, отримати від них довідки про проходження ними військової служби у Збройних Силах України та з`ясувати, чи отримували вони на електронну пошту копію оскаржуваного рішення. Також представник позивачів зазначив, що суд був зобов`язаний вручити або надіслати копію рішення у паперовому вигляді.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2023 рокувідмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявники зазначають порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції рішення суду не направляв ні позивачам ні їх представнику. Зазначає, що суд зобов`язаний був направити копію рішення суду у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі "Електронний суд". Вважає, що направлення копії судового рішення на особисту електронну пошту позивачів не є належним повідомлення про оскаржуване рішення. У зв`язку з чим вважає, що є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, третя особа - КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова", про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для подання суду доказів призиву на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію". Також суд вважав, що зазначена позивачами причина пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції про те, що вони не отримували копію рішення, а про його наявність дізналися лише 17 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, не може слугувати підставою для його поновлення, оскільки копію оскаржуваного рішення від 13 лютого 2023 року позивачі отримали 28 лютого 2023 року на свої електронні адреси, які зазначені ними в позовній заяві.

Ухвалою від 29 травня 2023 року Дніпровський апеляційний суд продовжив представнику позивачів ОСОБА_3 строк для виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2023 року, а саме для подання суду доказів призиву позивачів на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію".

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що представник позивачів ОСОБА_3 не виконав вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, яку він отримав 30 травня 2023 року, доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу для поновлення строку, не надав. Суд вважав, що надіслання копії рішення суду першої інстанції на електронні адреси позивачів, зазначені ними в позовній заяві, є належним способом повідомлення їх про оскаржуване рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі "Мікулова проти Словаччини" від 06 грудня 2005 року).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.

У частинах п`ятій, шостій статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі

- в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси,

- або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення

у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті "Голос України" від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв`язку.

Пункт 110 розділу V "Перехідні положення" Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).

Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що до Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) у пунктах 66-70 висловила правовий висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).

Фізична особа (за винятком передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особа, яка не має зареєстрованого Електронного кабінету, отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі "Електронний суд", рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі), не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).

В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

У справі, що переглядається, 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року, в якій, зокрема, просили суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення прийнято без участі позивачів та їх представника, копію рішення вони не отримували, про оскаржене судове рішення дізналися 17 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що вказані позивачами підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було надіслане на електронну адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 лютого 2023 року, що підтверджується довідками Дніпровського районного суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа.

Отже, у справі, що переглядається, спірним питанням є дата отримання позивачами копії рішення суду, а саме: апеляційний суд взяв за основу відомості, вказані у довідці про доставку електронних листів на електронні адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3), які зазначені у позовній заяві, та керувався тим, що копію рішення суду першої інстанції отримано 28 лютого 2023 року, а заявники ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) наполягають на тому, що офіційної електронної адреси не мають, клопотання про надсилання їм рішення суду в електронному вигляді не подавали, і копії рішення станом на час подання апеляційної скарги не отримували, про його існування дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень, отримали рішення суду першої інстанції лише 17 квітня 2023 року.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Верховний Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

На час прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, а саме 13 лютого 2023 року, підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку розпочали функціонування.

Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.

Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), у якій передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Доказів реєстрації позивачів у підсистемі "Електронний суд" матеріали справи не містять.

При цьому в розумінні приписів статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронних листів на електронні адреси (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) самі собою не свідчать про вручення копії рішення суду першої інстанції та за установлених у цій справі обставин не могли використовуватись апеляційним судом як підтвердження відправлення сторонам копії рішення суду на офіційну електронну адресу.

З огляду на викладене у цій справі суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати позивачам рішення у паперовій формі рекомендованим листом, а наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не свідчать про належне вручення копії рішення суду позивачам. Доказів направлення копії рішення адвокату позивачам ОСОБА_3 матеріали справи також не містять.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що за встановлених у цій справі обставин суд першої інстанції відповідно до вимог частини п`ятої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) був зобов`язаний надіслати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копію рішення від 13 лютого 2023 року у паперовій формі рекомендованим листом, а наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не свідчать про належне вручення копії рішення суду позивачам. За таких обставин апеляційний суд передчасно відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року із направленням справи до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.