Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Камеруну ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2013 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України до г-на Камеруну ОСОБА_2 про примусове видворення, -

В січні 2013 року Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління ДПС України звернувся до суду з адміністративним позовом до г-на Камеруну ОСОБА_2 про примусове видворення.

В позові Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління ДПС України покликається на те, що 28.01.2013 року ОСОБА_2 затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Чоп" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину з використанням чужого паспортного документу в пункті пропуску. На момент затримання документів, що посвідчують особу не мав. 30.01.2013 року начальником Чопського прикордонного загону відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі України, останньому роз'яснено, що він зобов'язаний покинути територію України в термін до 03.02.2013 року. Однак, відповідач територію України не покинув, в зв'язку з відсутністю у нього документів, що дають право на перетин Державного кордону, як України так і інших країн та достатніх коштів, а тому позивач просив суд про примусове видворення відповідача.

Оскаржуваною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2013 року позовну заяву Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України до громадянина Камеруну ОСОБА_2 про примусове видворення - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог п.1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи охорони державного кордону, стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства Якщо вони не виконали у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення. Відповідач перебуває на території України незаконно, документів, коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватися на території України не має змоги, родичів на території України не має.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Встановлено, що 28.01.2013 року ОСОБА_2 затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Чоп" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину з використанням чужого паспортного документу в пункті пропуску. На момент затримання документів, що посвідчують особу відповідач не мав. Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 28.01.2013 року, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 28.01.2013 року. 30.01.2013 року начальником Чопського прикордонного загону відносно ОСОБА_2 було прийнято рішення про примусове видворення за межі України, останньому роз'яснено, що він зобов'язаний покинути територію України в термін до 03.02.2013 року. Однак, ОСОБА_2 територію України не покинув в зв'язку з відсутністю в нього документів., що дають право на перетин державного кордону, як України так і інших країн та відсутністю достатніх коштів.

Вивчаючи матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку, що реалізувати свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком емігрувати в одну з Європейських країн на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Однак знаючи про можливість легально виїхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб. Знаючи, що під час досягнення своєї мети, він неодноразово буде порушити та ігнорувати законодавство країн на своєму шляху, відповідач умисно пішов на вчинення правопорушень.

Згідно вимог п.1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи охорони державного кордону, стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства Якщо вони не виконали у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, указаних у частині першій статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців. Рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. Для контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Затримання або примусове видворення іноземця та особи без громадянства здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. З таким позовом до адміністративного суду мають право звернутися органи внутрішніх справ (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції), органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України.

Суд першої інстанції під час розгляду справ про затримання та примусове видворення вирішує лише ці вимоги. Зокрема, суд не має права вирішувати вимоги про заборону іноземцю та особі без громадянства подальшого в'їзду на територію України на строк до трьох років, оскільки ці питання вирішують центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону, органи Служби безпеки України. Отже, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово видворені з території України лише на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням зазначених суб'єктів владних повноважень з позовною заявою про примусове видворення з України іноземця чи особи без громадянства, якщо вони не виконали у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення (частина перша статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Згідно з частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" випливає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Відповідач перебуває на території України незаконно, документів, коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватися на території України не має змоги, родичів на території України не має. Таким чином, позовні вимоги, щодо примусового видворення відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу громадянина Камеруну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2013 року у справі № 308/1524/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.