127/2-3431/10 Про заміну сторони виконавчого провадження - 28.02.2024 Прийняття

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 127/2-3431/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "ОТП Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

Короткий зміст заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") у січні 2023 року звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 127/2-3431/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій заявник просив замінити стягувача АТ "ОТП Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Заява мотивована тим, що 02 вересня 2010 року Замостянський районний суд міста Вінниці ухвалив рішення у справі № 2-3431/10 за позовом АТ "ОТП Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/068/2007 від 12 квітня 2007 року та за кредитним договором № CNL-B00/169/2006 від 07 серпня 2006 року та звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання зазначеного рішення 15 листопада 2010 року судом було видано виконавчі листи у цій справі, а 18 червня 2012 року - пред`явлено їх первісним стягувачем до виконання у Замостянський відділ ДВС Вінницького МУЮ, яким 18 червня 2012 року відкрито виконавче провадження.

Замостянським відділом ДВС Вінницького МУЮ 15 травня 2015 року видано довідку № 9171/09-87/15 про втрату виконавчого листа № 2-3431-2010 від 15 жовтня 2010 року, виданого Замостянським районним судом міста Вінниці під час провадження виконавчих дій.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 14 липня 2015 року заяву АТ "ОТП Банк" про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 127/2-3431/10 задовольнив.

Між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 10 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно з яким право вимоги за кредитним договором № CNL-B00/068/2007 від 12 квітня 2007 року та за кредитним договором № CNL-B00/169/2006 від 07 серпня 2006 року перейшло до ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

31 січня 2018 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № CNL-B00/068/2007 від 12 квітня 2007 року та за кредитним договором № CNL-B00/169/2006 від 07 серпня 2006 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 21 лютого 2023 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі задовольнив.

Замінив сторону стягувача виконавчого провадження, а саме стягувача АТ "ОТП Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у справі № 127/2-3431/10 за позовом АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Видав дублікат виконавчих листів у справі № 127/2-3431/10 за позовом АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поновив строк пред`явлення виконавчого листа у цій справі.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Також місцевий суд вважав поважним пропущений стягувачем строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальова В. С. подала апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ковальової В. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року у справі за заявою ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 127/2-3431/10 за позовом АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що апеляційна скарга Ковальової В. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року не відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) і протягом зазначеного судом строку недоліки апеляційної скарги заявником усунуті не були.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальова В. С. у жовтні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд наведені підстави для поновлення строку визнав неповажними та надав строк для подання заяви про поновлення процесуального строку з інших підстав. При цьому зробив висновок, що суд першої інстанції надсилав судові повітки за адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_1, однак у матеріалах справи докази вручення судових повісток відсутні.

Побачивши на телефоні 30 травня 2023 року повідомлення про списання коштів, ОСОБА_2, не маючи коштів, перебуваючи за кордоном, змогла звернутись за правовою допомогою лише 04 липня 2023 року до адвоката Ковальової В. С., від якої і дізналась про постановлену ухвалу, тому не змогла її виконати, оскільки інших причин пропуску процесуального строку не існувало.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 29 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Вінницького міського суду Вінницької області.

Справа № 127/2-3431/10 надійшла до Верховного Суду 15 грудня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Диспозитивність цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із частиною сьомою статті 14 ЦПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частини третя, п`ята статті 272 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

21 липня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальова В. С. не погоджуючись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року.

Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальова В. С. вказувала на те, що наказом директора Вінницького навчально-реабілітаційного центру "Гніздечко" Вінницької обласної ради М. Н. Басюк від 02 березня 2022 року № 29 "Про евакуацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" з метою збереження життя та здоров`я дітей у зв`язку з воєнними діями, які відбуваються на території України було наказано евакуювати 10-х дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування закладу до Республіки Польща 03 березня 2022 року, а відповідальність за безпеку, життя та здоров`я дітей в дорозі та під час перебування за кордоном покладено на керівника групи ОСОБА_2 (практичного психолога).

ОСОБА_2 04 березня 2022 року перетнула кордон з Республікою Польща, де перебуває з дітьми-сиротами в евакуації до часу подання апеляційної скарги, а 30 травня 2023 року побачила на своєму телефоні повідомлення про списання виконавчою службою з її рахунку 24 766,39 грн.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 07 серпня 2023 року визнав наведені ОСОБА_2, в інтересах якої діє Ковальова В. С., причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року неповажними. Апеляційну скаргу Ковальової В. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишив без руху для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку, вказавши інші підстави для його поновлення.

Апеляційний суд вказував, що ухвала суду першої інстанції постановлена 21 лютого 2023 року, а апеляційну скаргу подано Ковальовою В. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2, 21 липня 2023 року, тобто майже через 5 місяців з дня постановлення ухвали суду першої інстанції. Також апеляційний суд зазначив, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 127 ЦПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку; про розгляд справи в суді першої інстанції був обізнаний чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1, який зареєстрований за тією ж адресою, що і ОСОБА_2 куди надсилалися судові повістки.

Станом на 04 вересня 2023 року недоліки апеляційної скарги не усунуто у строк, встановлений ухвалою суду, з клопотанням про продовження строку відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України для усунення недоліків апеляційної скарги заявник або її представник до апеляційного суду не зверталися, тому апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

За змістом частини одинадцятої статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з підпунктом 15.14 пункту 15 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Пунктом 16 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" передбачено, що справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.

Наведені норми свідчать про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний в силу закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив, зокрема у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Із матеріалів справи встановлено, що Вінницький міський суд Вінницької області 21 лютого 2023 року постановив ухвалу у цій справі.

Згідно з листом, який міститься у матеріалах справи, вказана ухвала була направлена 22 лютого 2023 року, зокрема і ОСОБА_2 .

Проте, докази отримання ОСОБА_2 ухвали суду першої інстанції у матеріалах справи відсутні.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення.

Однак, суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не встановив чи наявні у справі докази вручення оскаржуваного судового рішення ОСОБА_2 .

За викладених обставин, висновок апеляційного суду про пропуск заявником строку апеляційного оскарження без поважних причин є передчасним.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 688/684/20 (провадження № 61-7583св21) та від 15 лютого 2023 року у справі № 546/1088/21 (провадження № 61-12117св22).

Також апеляційний суд зробив помилковий висновок за відсутності на те належних доказів про обізнаність ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки вона зареєстрована за тією ж адресою, що і її чоловік ОСОБА_1, який був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції.

Крім того апеляційний суд залишив поза увагою те, що із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.