ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/1873/20
провадження № 61-16608св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року про залишення первісного позову без розгляду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску; сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 02 червня 2023 року недоліки у визначений судом строк не усунуто та не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
04 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця 31 серпня 2023 року отримала поштою ухвалу Київського апеляційного суду від 02 червня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, в якій було надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду. Заявниця зазначила, що 07 вересня 2023 року вона направила квитанцію про сплату судового збору та 09 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку направила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке має міститись в матеріалах справи.
Враховуючи той факт, що нею було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження поштою 09 вересня 2023 року, ОСОБА_1 вважає, що ухвала Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року прийнята з порушенням норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 02 червня 2023 року недоліки у визначений судом строк не усунуто та не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи та встановивши, що заявником у наданий судом строк не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року, колегія суддів робить висновок, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що 09 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку нею направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке має міститись в матеріалах справи є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні як саме клопотання, так і докази його направлення заявником або отримання судом. Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.
З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263- 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник