204/3844/21 Про витребування квартири з чужого володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, поновлення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 21.12.2023 Прийняття

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Комунального підприємства "Криничанське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Криничанське БТІ") Шмідт Н. М., про витребування майна з чужого володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності, поновлення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року, серія ВКК № 578496, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С. В.

09 серпня 2019 року державний реєстратор КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. внесла до реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 32832538, відповідно до якого власником вказаного нерухомого майна є ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

15 серпня 2019 року державний реєстратор КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48254470, від 15 серпня 2019 року про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заволоділо її нерухомим майном незаконно. У квітні 2017 року їй стало відомо про те, що 14 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") та невідомою особою від її імені було укладено кредитний договір від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073, згідно з яким вона отримала кредит у сумі 72 500,00 дол. США для придбання нерухомості.

Будь-які кредитні чи іпотечні договори з ПАТ "Сведбанк" вона не укладала, грошові кошти не отримувала, оскільки в травні 2008 року не перебувала на території України.

Підпис, який міститься на кредитному договорі та на договорі іпотеки, їй не належить, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 12 жовтня 2017 року № 2478-17 у цивільній справі № 204/8683/13-ц.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року у справі № 204/8683/13-ц, встановлено, що указані договори є неукладеними, тому підстави для здійснення реєстраційних дій щодо квартири позивачки відсутні.

Оскільки між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, вважає, що її право порушене та підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

- витребувати на її користь з незаконного володіння ТОВ ФК "Вектор Плюс" квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2019 року, індексний номер: 48254470, про реєстрацію за ТОВ ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, позов задоволено частково.

Витребувано на користь ОСОБА_1 з незаконного володіння ТОВ ФК "Вектор Плюс" квартиру АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2019 року, індексний номер: 48254470, про реєстрацію права власності за ТОВ ФК "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у справі № 201/2001/18 встановлено нікчемність кредитного договору та договору іпотеки, на підставі яких за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно позивачки, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки вказане нерухоме майно вибуло з володіння позивачки незаконно, право позивачки порушене та підлягає захисту шляхом витребування з незаконного володіння ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на користь ОСОБА_1 спірної квартири.

Встановивши незаконність вибуття нерухомого майна з володіння позивачки, суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованою її вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48254470, від 15 серпня 2019 року про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас суди виходили з того, що позовна вимога про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за позивачкою права власності на вказану квартиру не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством визначено порядок проведення державної реєстрації та внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису і повноваження на здійснення зазначених дій покладено законом на відповідного державного реєстратора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ТОВ ФК "Вектор Плюс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, у якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Аналіз положень ЦК України (435-15) дає підстави для висновку, що законодавець не пов`язує нікчемність договору позики з тим, чи підписував його позичальник чи ні.

Суд не має правих підстав вважати кредитний договір та договір іпотеки, укладений позивачкою з банком, нікчемним та застосовувати наслідки нікчемного правочину. Позивач повинен довести недійсність указаних договорів. Як на момент звернення до суду з указаним позовом, так і на момент вирішення спору, відсутнє судове рішення, яким встановлено недійсність кредитного договору та договору іпотеки.

У цивільній справі № 204/6604/19 встановлено обставини укладення між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 кредитного договору та договору іпотеки, а також прострочення ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 204/6604/19, провадження № 61-7599св21, від 07 квітня 2021 року у справі № 543/811/15-ц, провадження № 61-4451св19, від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, провадження № 14-17цс19, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204цс19.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 204/3844/21 із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про зупинення дії рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Обставини справи, встановлені судами

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2017 року у справі № 204/8683/13-ц у позові ТОВ "ФК "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Стягнуто із ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на користь ОСОБА_1 вартість проведеної судової почеркознавчої експертизи в сумі 4 456,80 грн (а. с. 8).

Серед іншого цим рішенням встановлено, що:

- відповідно до переліку кредитних договорів (витяг з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б) право вимоги заборгованості за кредитним договором № 0301/0508/71-073, укладеним між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1, перейшло до ТОВ "ФК "Вектор плюс";

- відповідно до висновку експерта від 12 жовтня 2017 року № 2478-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підпис від імені позивача в графі "Позичальник: ______ ОСОБА_1" у кредитному договорі від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Іпотекодавець: ______ ОСОБА_1" у іпотечному договорі від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073-2-1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Підпис отримувача" на заяві про видачу готівки від 14 травня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;

- на момент укладання кредитного договору № 0301/0508/71-073, а саме 14 травня 2008 року, ОСОБА_1 перебувала за межами України, у Сполучених Штатах Америки в місті Орландо, штат Флорида.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 09 серпня 2019 року державний реєстратор КП "Криничанське бюро технічної інвентаризації" Шмідт Н. М. внесла до реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 32832538 про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для держаної реєстрації вказано: договір відступлення прав за іпотечними договорами, серія та номер: № 6970, виданий 28 листопада 2012 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І. О.; повідомлення про відступлення права грошової вимоги, серія та номер: №0032321, виданий 14 грудня 2012 року, видавник: ПАТ "Сведбанк"; вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія та номер: №511659/УЛ46, виданий 12 квітня 2017 року, видавник: ТОВ "ФК "Вектор Плюс"; іпотечний договір, серія та номер: № 0301/0508/71-073-Z-1, виданий 14 травня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровий С. В.; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 24 квітня 2017 року, видавник: Укрпошта. Підставою внесення запису є: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48254470, від 15 серпня 2019 року, 13:57:18, Шмідт Надія Миколаївна, КП "Криничанське БТІ" (а. с. 9-10 (зворот)).

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", Публічного акціонерного товариства "Омега банк" (далі - ПАТ "Омега банк"), про визнання кредитного договору від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073 та іпотечного договору від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073-Z-1 недійсними (справа № 201/2001/18).

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав (а. с. 103-105).

У справі № 201/2001/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 листопада 2017 року у справі № 204/8683/13-ц вже встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала кредитний договір від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073 та іпотечний договір від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073-2-1, то ці обставини не підлягають доказуванню і вважаються встановленими у справі, що розглядається. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про нікчемність цих договорів та відмову у позові з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М., КП "Криничанське БТІ", третя особа - ПАТ "Омега банк", про відновлення права (справа № 204/6604/19).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року у справі № 204/6604/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом:

- вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запису про іпотеку від 14 травня 2008 року № 25420564, 16:27:09;

- вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запису про обтяження № 25420392 від 14 травня 2008 року 16:16:28;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48254470, від 15 серпня 2019 року 13:57:18, прийняте державним реєстратором КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М.;

- скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв. м, номер запису про право власності № 32832538 від 09 серпня 2019 року 15:36:59.

Поновлено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1, права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв. м.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 204/6604/19 (провадження №61-7599св21) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасовано.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", третя особа - ПАТ "Омега банк", про відновлення права залишено в силі.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 20 жовтня 2020 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М., КП "Криничанське БТІ", про поновлення права скасовано, відмовлено у позові у цій частині.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Спірні правовідносини стосуються захисту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема шляхом подання віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)). Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними. Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства (пункти 183-188 постанови).

Суди попередніх інстанцій встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року, того ж дня квартиру передано в іпотеку ПАТ "Сведбанк", та у подальшому вказана квартира вибула з володіння позивачки в результаті здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалася на незаконність реєстрації за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2017 року у справі № 204/8683/13-ц встановлено, що ОСОБА_3 не укладала та не підписувала кредитний договір від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073 та іпотечний договір від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073-2-1. Вказане рішення набрало законної сили 08 грудня 2017 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 201/2001/18, встановлено, нікчемність кредитного договору від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073 та іпотечного договору від 14 травня 2008 року № 0301/0508/71-073-2-1.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року у справі № 204/6604/19 позов ОСОБА_1 у частині вимог до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", третя особа - ПАТ "Омега банк", задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом:

- вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запису про обтяження № 25420392 від 14 травня 2008 року 16:16:28;

Поновлено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв. м.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу….. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).

Оскільки судовими рішеннями у справах № 204/8683/13-ц, № 201/2001/18 та № 204/6604/19 вже встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала кредитний та іпотечний договори, їх нікчемність, а також незаконність державної реєстрації за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на належну їй квартиру, то ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України і вважаються встановленими у справі, що розглядається.

На спростування відповідних доводів касаційної скарги, зокрема щодо необхідності встановлення саме у цій справі нікчемності договору позики з огляду на те, підписував його позичальник чи ні, доведення позивачем недійсності указаних договорів, а також щодо відсутності правових підстав застосовувати наслідки нікчемного правочину, Верховний Суд зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 204/8683/13-ц, № 201/2001/18 та № 204/6604/19, щодо нікчемності кредитного та іпотечного договорів, а також незаконності державної реєстрації за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на належну позивачці квартиру та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для вибуття спірної квартири із власності позивачки.

Встановивши на підставі преюдиційних фактів незаконність вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність його витребування на користь позивачки у порядку віндикації.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності захисту речового права позивачки шляхом застосування віндикації, оскільки встановлено, що між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, є доводи заявника про встановлення обставин укладення між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 кредитного договору та договору іпотеки, а також прострочення ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту.

Твердження заявника про те, що на момент звернення до суду з указаним позовом, так і на момент вирішення спору, немає судового рішення, яким встановлено недійсність кредитного договору та договору іпотеки, за фактичних обставин цієї справи не впливає на висновки судів щодо вирішення спору по суті.

Посилання заявника на необхідність застосування правових висновків Верховного Суду, перелічених у касаційній скарзі, на висновки судів у цій справі не впливають та їх не спростовують.

Так, посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, стосується обрання ефективного способу захисту порушеного права.

У цій справі належним чином обґрунтовано необхідність захисту порушеного речового права позивачки у порядку віндикації, що не суперечить вказаним вище постановам Великої Палати Верховного Суду.

Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, провадження № 14-17цс19, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19, щодо обов`язку суду правильно кваліфікувати застосовані до спірних правовідносин норми права, не спростовує існування правових підстави для задоволення позову саме у обраний позивачкою спосіб.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас, дійшовши висновку, що немає підстав для задоволення вимог касаційної скарги з огляду на межі касаційного оскарження, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Суди попередніх інстанцій, обґрунтовано витребувавши спірне майно з чужого незаконного володіння, також задовольнили вимогу позивача про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП "Криничанське БТІ" Шмідт Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2019 року, індексний номер: 48254470, про реєстрацію права власності за ТОВ ФК "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86).

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).