754/8630/17 Про визнання заповіту нікчемним - 20.12.2023 Прийняття

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Будеївська сільська рада Кодимського району Одеської області, правонаступником якої є Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, державний нотаріус П`ятої одеської державної нотаріальної контори Данкогло Вікторія Вікторівна, правонаступником якої є Малиновська державна нотаріальна контора у м. Одесі,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Поліщук І. О. від 10 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С., від 06 червня 2023 року.

Зміст позовних заяв та їх обґрунтування

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Будеївська сільська рада Кодимського району Одеської області, державний нотаріус П`ятої одеської державної нотаріальної контори Данкогло В. В., ОСОБА_4, про визнання заповіту нікчемним.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її родичка 5-го ступеня споріднення - ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Посилалася на те, що нібито 11 лютого 2008 року ОСОБА_5 було підписано заповіт, посвідчений секретарем Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області Морук Л. І., зареєстрований у реєстрі за

№ 17, згідно з яким вона заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, ОСОБА_2 .

4. Вважала вказаний заповіт нікчемним, оскільки з книги реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету сільради на 2008 рік та пояснень від 19 грудня 2016 року, наданих секретарем Будеївської сільської ради Морук Л. І., вбачається, що зазначений заповіт не посвідчувався, а в реєстрі за № 17 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_6 від 28 січня 2008 року, а заяви щодо реєстрації заповіту від імені ОСОБА_5 до Одеської філії ДП "Національні інформаційні системи" жодний працівник сільської ради не подавав. Крім того, 16 січня 2008 року ОСОБА_5 знаходилася на лікування в Одеській обласній клінічній туберкульозній лікарні, і саме на час підписання заповіту 11 лютого 2008 року лікарем проведено огляд ОСОБА_5, про що свідчить відповідний запис у медичній картці № 509 стаціонарного хворого на сторінці № 7.

5. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд: визнати нікчемним заповіт від імені ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений секретарем Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області Морук Л. І. 11 лютого 2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 17, виключити вказаний заповіт з реєстру спадкових справ та вчинення нотаріальних дій; визнати таким, що не підлягає відновленню заповіт від імені ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., зареєстрований в реєстрі за № 7, який відповідно до статті 1254 Цивільного кодексу України скасований чинним заповітом від імені ОСОБА_5, складеним 11 лютого 2008 року на користь ОСОБА_2, посвідченим секретарем Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області Морук Л. І., зареєстрованим у реєстрі за № 17.

6. У березні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, ОСОБА_2, у якому просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_3 12 серпня 2016 року за реєстровим номером 2-429.

7. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 зазначала, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_5, яка нібито склала заповіт 10 січня 2008 року на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Янковською О. С., за реєстровим №7.

8. 12 серпня 2016 року державний нотаріус Данкогло В. В. за реєстровим номером 2-429 на ім`я ОСОБА_3 видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену вище квартиру

9. Зазначала, що вона є спадкоємицею за законом, а тому вживала заходів щодо отримання спадщини після смерті сестри ОСОБА_5 .

10. Під час оформлення спадщини стало відомо, що до Спадкового реєстру Одеською філією ДП "НАІС" були внесені відомості про інший заповіт, нібито також складений ОСОБА_5 11 лютого 2008 року, який був посвідчений секретарем Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області за реєстровим номером 17. Зазначений заповіт відповідно до положень частини третьої статті 1254 ЦК України скасував попередній.

11. Однак, всупереч статтям 5, 69 Закону України "Про нотаріат" державним нотаріусом Данкогло В. В. безпідставно було видано свідоцтво про право власності особі, яка не мала на день видачі свідоцтва та не має в теперішній час підстав для набуття права власності, як спадкоємець, за скасованим заповітом.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

12. Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона є належним власником спірного майна на підставі заповіту від 10 січня 2008 року, складеного ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., зареєстрованого в реєстрі за

№ 7. ОСОБА_4 неодноразово оскаржувала заповіт на ім`я

ОСОБА_3 в судовому порядку, однак їй було відмовлено у задоволенні її вимог.

13. Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволені позовів, зазначаючи, що заповіт, який начебто складений на його користь, ніколи не існував. Зазначав, що з 2008 року в провадженні різних судів знаходилися цивільні справи, порушені за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним. За результатом розгляду цих справ підтверджено чинність заповіту, складеного 10 січня 2008 року ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 7. Протягом 10 років судових процесів ОСОБА_4 нічого не вказувала про заповіт, начебто підписаний ОСОБА_5, посвідчений секретарем Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області Морук Л .І., 11 лютого 2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 17.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт від 11 лютого 2008 року не підписувався ні ОСОБА_5, ні будь-якими особами в порядку, встановленому статтею 207 ЦК України, не посвідчувався, зокрема ні нотаріусами, ні іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251- 1252 ЦК України, а тому є неукладеним та не може бути визнаний нікчемним.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

16. ОСОБА_1 оскаржила рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

17. Постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року залишено без змін.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваного заповіту нікчемним, з огляду на його неукладеність.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування

висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі

№ 205/8049/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що спірний заповіт зареєстрований в Державному реєстрі заповітів, щодо його підробки проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 12017160470000848, а тому цей заповіт є юридично дійсним. Водночас відсутні підстави для визнання його неукладеним.

22. Зауважує, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

23. Додатково посилається на порушення прав її матері - ОСОБА_4, яка є також спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_5 та оспорює у справі, що переглядається, законність видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 10 січня 2008 року, після його скасування у зв`язку з оформленням нового заповіту від 11 лютого 2008 року на підставі положень частини третьої статті 1254 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 754/8630/17, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

25. 28 листопада 2023 року матеріали цивільної справи № 754/8630/17 надійшли на адресу Верховного Суду.

26. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

27. 27 листопада 2023 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Моісєєв Д. А., через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просять суд відмовити у її задоволенні.

28. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини не підписання спірного заповіту ні

ОСОБА_5, ні будь-якими іншими особами, а також те, що цей заповіт не посвідчувався уповноваженими особами, а тому є таким, що неукладений. Не може бути визнано недійсним (нікчемним) правочин, який не укладено. Звертають увагу на здійснення державної реєстрації такого заповіту лише через вісім років після смерті спадкодавця, після численних спорів між спадкоємцями за законом та спадкоємцем за заповітом щодо здійснення спадкування щодо майна померлої ОСОБА_5 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. 10 січня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт на випадок своєї смерті, спадкоємцем свого майна за яким визначила ОСОБА_3 .

30. Згідно з довідкою КП "ОМБТІ та РОН" № 70107.70 від 21 квітня 2009 року ОСОБА_5 за життя на праві власності належала квартира

АДРЕСА_2, та 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_3 .

31. Довідкою № 7793901.13 від 08 грудня 2006 року КП "ОМБТІ та РОН" підтверджується, що було проведено перерахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_3, та внаслідок перерахунку ОСОБА_5 належало 9/100 частин домоволодіння.

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ

м. Одеси, актовий запис № 4554.

33. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до статті 1265 ЦК України є спадкоємцями п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_5

34. ОСОБА_4 звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини на квартиру

АДРЕСА_2 та 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3, які належали на праві власності ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

35. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 березня

2013 року у справі № 1519/2-848/11 задоволено позов ОСОБА_4 . Визнано недійсним заповіт, складений 10 січня 2008 року від імені

ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., зареєстрований в реєстрі за № 7. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 та на 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3, які належали на праві власності ОСОБА_5, у задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено.

36. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 березня 2013 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

37. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подала заяву про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви ОСОБА_4 вказала, що 30 вересня 2016 року їй стало відомо, що померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 крім заповіту від 10 січня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 також склала заповіт 11 лютого 2008 року на ім`я ОСОБА_2, який був складений у виконавчому комітеті Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, що, на її думку, є підставою для скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року.

38. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

39. Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси

від 01 березня 2016 року у справі № 521/11422/14 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська О. С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус П`ятої Одеської державної нотаріальної контори Северова Н. В., про визнання заповіту недійсним.

40. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2018 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 521/11422/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська О. С., державний нотаріус П`ятої одеської державної нотаріальної контори Северова Н. В., про визнання заповіту недійсним залишено без задоволення.

41. Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_7, залишено без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2018 року залишено без змін.

42. З книги реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету на 2008 рік та з пояснень від 19 грудня 2016 року, наданих секретарем Будеївської сільської ради Морук Л. І., вбачається, що оспорюваний заповіт не посвідчувався, а в реєстрі за № 17 посвідчено зовсім інший документ, а саме - довіреність від імені

ОСОБА_6 від 28 січня 2008 року, заяви щодо реєстрації заповіту від імені ОСОБА_5 до Одеської філії ДП "Національні інформаційні системи" жодний працівник сільської ради не подавав.

43. Відповідно до виписки з медичної картки № 509 стаціонарного хворого ОСОБА_5, на сторінці № 7 зроблено запис лікарем 11 лютого 2008 року під час проведення огляду хворої ОСОБА_5 .

44. З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № інформаційної довідки 48140958, дата видачі - 20 червня

2017 року, виданої П`ятою одеською державною нотаріальною конторою, за вказаними параметрами запису у Спадковому реєстрі знайдено таку інформацію: заповіт номер у Спадковому реєстрі - 43762245, стан - чинний, бланки - ВКВ 382737, номер в реєстрі нотаріальних дій 7, дата посвідчення -

10 січня 2008 року, місце посвідчення - Одеська область, Одеський міський, приватний нотаріус Янковська О. С., місце зберігання приватний нотаріус Янковська О. С., АДРЕСА_4, Додаткові відомості: Інформація про заповідача ОСОБА_5, РНОКПП: НОМЕР_1, дата і місце народження ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Одеса. Дата та час реєстрації 10 січня 2008 року, 17:21, реєстратор: приватний нотаріус Янковська О. С., заповіт: номер у спадковому реєстрі: 5898116, стан: чинний, номер в реєстрі нотаріальних дій -17. Дата посвідчення: 11 лютого 2008, місце посвідчення - Одеська область, Будеївська сільська рада Кодимського району, 66022 Одеська область, Кодимський район, с. Будеї, вулиця Леніна, б/н, Додаткові відомості: інформація про заповідача: ОСОБА_5, РНОКПП: НОМЕР_1, дата і місце народження ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Одеса, місце проживання або місце перебування - АДРЕСА_5, Дата та час реєстрації -

19 травня 2016 року, 17:38, реєстратор - Одеська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи".

Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

50. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

51. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

52. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

53. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

54. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

55. За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

56. Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

57. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

58. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

59. Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

60. У частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України (435-15) щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

61. Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України (435-15) , зокрема у статтях 1247- 1249, 1253 ЦК України.

62. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21.

63. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі

№ 759/2328/16 зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

64. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

65. Лише укладений правочин може бути оцінений судом як нікчемний чи визнаний недійсним.

66. Встановивши, що оспорюваний заповіт не підписувався спадкодавцем ОСОБА_5 та не посвідчувався секретарем Будеївської сільської ради Морук Л. І., а в реєстрі за № 17 посвідчено зовсім інший документ, заяви щодо реєстрації заповіту від імені ОСОБА_5 до Одеської філії ДП "Національні інформаційні системи" жодний працівник сільської ради не подавав, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неукладеність спірного правочину.

67. Доводи касаційної скарги щодо реєстрації спірного правочину у Спадковому реєстрі через вісім років після смерті спадкодавиці на підставі заяви невідомої особи, а також здійснення досудового розслідування за фактом підробки такого заповіту у кримінальному провадженні, яке було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, не свідчать про укладення оспорюваного правочину.

68. Колегія суддів враховує, що фактично спірні правовідносини стосуються оспорення спадкоємцем права на спадкування майна після смерті ОСОБА_5 її спадкоємцем за заповітом від 10 січня 2008 року ОСОБА_3 . Звертаючись до суду з позовом про визнання оспорюваного заповіту від 11 лютого 2008 року нікчемним, ОСОБА_1 в порядку застосування наслідків нікчемності правочину просила визнати таким, що не підлягає відновленню, попередній заповіт від 10 січня 2008 року, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, з урахуванням положень частини третьої статті 1254 ЦК України.

69. Суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу, що чинність заповіту від 10 січня 2008 року, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, неодноразово була предметом перевірки судом (справи № 1519/2-848/11, 521/11422/14-ц). У той же час відсутність волі спадкодавця на складання нового заповіту (оспорюваний заповіт від 11 лютого 2008 року є неукладеним) свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1254 ЦК України.

70. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

71. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правові оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо неукладеності спірного правочину дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

72. Суди попередніх інстанцій надали правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.

73. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

74. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

75. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, які підтверджують неукладеність спірного правочину, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

76. Водночас, посилання касаційної скарги на порушення прав третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 є безпідставними, з огляду на те, що справа як в апеляційному порядку, так і в касаційному порядку переглядається лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 .

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

78. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.