639/8171/21 Про переведення прав і обов`язків покупця на співвласника домоволодіння - 20.12.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року у складі судді Марченка В. В. та постанову Харківського апеляційного суд від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. та касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна І. М., про переведення прав і обов`язків покупця на співвласника.

2. Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 59/100 частки будинку АДРЕСА_1 .,

3. ОСОБА_2 (рідний брат позивачки) був співвласником 41/100 частини вказаного будинку до 24 березня 2021 року. Фактично будинок був завжди у власності однієї сім`ї, оскільки з самого початку будувався (планувався) для проживання однієї сім`ї.

4. Вона дізналась, що ОСОБА_2 ніби-то має намір продати свою частку та повідомила його про свій намір купити цю частину будинку у встановленому діючим законодавством порядку. Між нею та ОСОБА_2 усно велись переговори (торги) стосовно вартості його частки нерухомого майна. Кошти для придбання 41/100 частки нерухомого майна позивачка мала і має.

5. ОСОБА_2 весь час міняв ціну продажу та умови продажу своєї частки нерухомого майна. Крім того, позивачка підходила до приватного нотаріуса, яку також повідомила про намір скористатися своїм правом першого покупця та викупити частку житлового будинку, яка належала ОСОБА_2 .

6. Згодом їй стало відомо, що приватний нотаріус ХМНО Кривошеїна І. М. 24 березня 2021 року за реєстровим № 412 посвідчила договір купівлі-продажу 41/100 частки будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, продаж вчинено сторонній особі - ОСОБА_3 .

7. Проте, письмових повідомленнь про продаж нерухомого майна з зазначенням ціни та інших умов вона не отримувала і від отримання таких письмових повідомлень ніколи не відмовлялася.

8. Вважала, що нотаріус не упевнився у тому, що продавець ОСОБА_2 у письмовій формі повідомив іншого учасника спільної часткової власності, тобто її, про свій намір продати свою частку іншій особі, не співвласнику, із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка, що потягло за собою порушення її прав на переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

9. 01 грудня 2021 року позивачем на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова внесена сума 633 000 грн, яка відповідає вартості 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 24 березня 2021 року, реєстровий № 412, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО Кривошеїною І. М.

10. Враховуючи наведене просила суд:

- перевести на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця 41/100 частки у праві власності житлового будинку за договором купівлі-продажу від 24 березня 2021 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. 24 березня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 412;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 633 000 грн, що знаходяться на депозитному рахунку Жовтневого районного суду м. Харкова.

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати, які складаються з судового збору, у тому числі за розгляд заяви про забезпечення позову, правничої допомоги, банківської комісії за зарахування коштів на депозит суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 700 грн.

13. Постановою Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

14. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2022 року залишено без змін.

15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що за загальним правилом виділення частки житлового будинку в натурі припиняє право спільної часткової власності на нього та не потребує згоди колишнього співвласника на відчуження цього майна. Враховуючи те, що рішенням суду у справі № 639/8731/15-ц ОСОБА_2 було виділено конкретні житлові приміщення в будинку в натурі, він у встановленому законом порядку оформив право власності на нього, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мала переважне право на купівлю частини будинку.

16. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про розподіл судових витрат задоволено частково.

17. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат у повному обсязі.

24. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 711/1783/20, від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга мотивована тим, що 17 листопада 2021 року було укладено з ОСОБА_3 договір про надання правової професійної правничої (правової) допомоги.

26. Пунктом 3 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 17 листопада 2021 року визначено, що вартість зазначених у пункті 2 вказаної угоди послуг становить 24 000 грн фіксовано і не залежить від об`єму роботи, кількості аркушів, годин роботи адвоката у апеляційній інстанції.

27. Вказує, що заявлені вимоги у заяві про розподіл судових витрат цілком співрозмірні зі складністю справи, дійсні, розумні і співмірні відповідно до ціни позову, а також документально підтверджені.

28. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 травня 2022 року у справі № 482/1874/20, від 19 травня 2021 року у справі № 344/21193/19, від 01 червня 2021 року у справі № 127/32434/19-ц, від 21 лютого 2019 року у справі № 234/16417/13-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 127/16528/20, від 19 травня 20221 року у справі № 761/37049/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірне домоволодіння станом на дату спірного правочину та станом на час розгляду справи в суді першої інстанції було єдиним та неподільним об`єктом спільної часткової власності.

31. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що нові об`єкти нерухомості, створені з визнанням права кожного співвласника на окремі об`єкти нерухомості, утворені внаслідок виділу первісного об`єкту, не створені належним чином, оскільки технічні паспорти відсутні, окремі поштові адреси не присвоєні, реєстрація нових об`єктів нерухомості не відбулась, первісний об`єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві спільної часткової власності.

32. Таким чином, заявник вважає, що ОСОБА_1 мала переважне право на придбання спірної частини будинковолодіння.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. ОСОБА_1 є власником 59/100 частки будинку АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року (справа № 639/8731/15-ц), рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 липня 1988 року (справа №2-1236), договором довічного утримання № 5525, виданим 22 жовтня 2008 року ПНХМНО ОСОБА_7, свідоцтвом про право на спадщину № 3-1248, виданим 11 травня 1988 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою.

35. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 жовтня 2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину № 6-519, виданого 21 жовтня 2015 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 належить 54/600 частки будинку АДРЕСА_1 .

36. Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер за реєстром № 6-600, виданого 11 листопада 2015 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою (державний нотаріус Шевцова О. В.), нотаріальний бланк документа НАС 629002, рішення суду № 639/8731/15-ц, ухваленого 10 жовтня 2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова, ОСОБА_2 є власником 41/100 частки будинку АДРЕСА_1 .

37. Рішенням Жовтневого районного суду від 10 жовтня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

38. Рішенням суд здійснив виділ частки будинку в натурі та визначив порядок користування земельною ділянкою, провів розподіл житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та вирішив відійти від ідеальної частки ОСОБА_2, що становила 195/600, та виділив останньому 224/600 або 41/100 частку, з визначенням грошової компенсації 6 188 грн на користь ОСОБА_1 . Ідеальна частка співвласника ОСОБА_1 складає 59/100 частин або 356/600 частин домоволодіння АДРЕСА_1, замість 405/600 частин з визначенням грошової компенсації 6 188 грн.

Позиція Верховного Суду

39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

40. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

44. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

45. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона як співвласник спірного майна має переважне право перед іншими особами на його купівлю, тому спірним правочином порушено її законні права та інтереси.

46. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

47. Положеннями частин першої та другої статті 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

48. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

49. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

50. Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно.

51. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

52. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/37049/15-ц (провадження № 61-18950св20).

53. Згідно зі статтями 21, 24, 41 Конституції України, статтями 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

54. Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен співвласник має право вимагати від інших передання йому у володіння та користування конкретної частини спільного майна, що відповідає його частці у праві власності (частина третя статті 358 ЦК України). При цьому право спільної часткової власності, безумовно, не припиняється. Це право може припинитися для співвласника за його волею у разі поділу спільного майна (стаття 367 ЦК України), виділу з нього частки (стаття 364 ЦК України) або шляхом розпорядження співвласником своєю часткою (статті 361, 362 ЦК України).

55. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17 (провадження № 61-9064св19).

56. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов правомірного висновку, що, за загальним правилом, виділення частки житлового будинку в натурі припиняє право спільної часткової власності на нього та не потребує згоди колишнього співвласника на відчуження цього майна. Враховуючи те, що рішенням суду у справі № 639/8731/15-ц ОСОБА_2 було виділено конкретні житлові приміщення в будинку в натурі, він у встановленому законом порядку оформив право власності на нього, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мала переважне право на купівлю частини будинку.

57. Колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на те, що відсутні докази державної реєстрації спірної частини будинку за ОСОБА_2, виділеній частині не було присвоєно окремого реєстраційного номеру та поштової адреси з огляду на таке.

58. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на спірне домоволодіння з 22 червня 2018 року зареєстровано відповідно по 41/100 та 59/100 часток на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року (т. 1, а. с. 33-34).

59. Із змісту договору купівлі-продажу від 24 березня 2021 року вбачається, що предметом продажу були ті самі приміщення, які були виділені у власність ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року. Вказане рішення суду значиться як одна з підстав для набуття сторонами права власності.

60. Отже, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на виділені частки, тому відсутні підстави вважати, що не відбулась відповідна державна реєстрація права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виділене їм майно.

61. У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19 зазначено, що "…виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна"; "Аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється".

62. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 мала переважне право на придбання частини будинку, яка належить ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року.

63. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, які викладено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2022 року у справі № 482/1874/20, від 19 травня 2021 року у справі № 344/21193/19, від 01 червня 2021 року у справі № 127/32434/19-ц, від 21 лютого 2019 року у справі № 234/16417/13-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 127/16528/20, від 19 травня 20221 року у справі № 761/37049/15-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_3 - Шайхлісламової Я. В.

64. Представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, звертаючись із касаційною скаргою на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, вказувала, що апеляційний суд протиправно задовольнив частково заяву про розподіл судових витрат.

65. Вказувала, що суду надано всі необхідні докази, якими підтверджено наявність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі.

66. Колегія суддів відхиляє доводи заявника з огляду на таке.

67. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

68. Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

69. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

70. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

71. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

73. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

74. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

75. У лютому 2023 року представником ОСОБА_3 подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, серед іншого, представник просила стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 24 000 грн.

76. У квітні 2023 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просила суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 24 000 грн.

77. На підтвердження понесених судових витрат суду було надано:

- Ордер про надання правничої (правової) допомоги;

- Додаткову угода до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 січня 2023 року, у пункті 3 якої вказано, що вартість зазначених у пункті 2 вказаної угоди послуг становить 24 000 грн фіксовано і не залежить від об`єму роботи, кількості аркушів, годин роботи адвоката;

- Акт виконаних робіт від 21 квітня 2023 року до додаткової угоди від 21 січня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 листопада 2021 року;

- Товарний чек від 21 січня 2023 року.

78. У травні 2023 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просив суд зменшити розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу з 24 000 грн до 6 700 грн.

79. Клопотання обґрунтовано тим, що заявлена до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сума судових витрат у розмірі 24 000 грн за надану адвокатом ОСОБА_9 правову (правничу) допомогу відповідно до заяви про розподіл судових витрат у справі від 21 квітня 2023 року є неспівмірною та істотно завищеною щодо складності справи та виконаних робіт, витраченого адвокатом часу на виконання робіт (наданих послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Вказував, що доказово-обґрунтованою та співмірною сумою судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу (правову) допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, є сума 6 700 грн, що цілком відповідає вимогам рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року.

80. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

81. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

82. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

83. Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, правомірно зазначив, що на виконання умов договору про надання правової допомоги адвокат Шайхлісламова Я. В. надала відзив на апеляційну скаргу, також приймала участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 22 березня 2023 року та 05 квітня 2023 року в режимі відеоконференції. Згідно протоколів судового засідання від 22 березня 2023 року та 05 квітня 2023 року загальний час витрачений ОСОБА_5 на участь в судовому засіданні становив 36 хвилин.

84. Врахувавши обсяг наданої допомоги, складності справи, а також критерію розумності та виваженості апеляційний дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

85. Касаційна скарга містить посилання, серед іншого, на постанову Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, у якій вказано, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, такий розмір не потребує доказування, що підтверджується детальним описом робіт.

86. У наведеній постанові Верховного суду від 28 грудня 2020 року по справі № 640/18402/19 відносно положень частини четвертої статті 134 КАС України та відсутності у матеріалах справи детального опису робіт, Верховним Судом зазначено, що зміст цієї норми направлений лише на "визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить. З урахуванням чого, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належним и та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

87. Отже, враховуючи висновки у справі № 640/18402/19 та відсутність у ній заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу на відміну від справи, яка переглядається, колегія суддів відхиляє посилання заявника на вказану постанову як на підставу для скасування додаткової постанови апеляційного суду.

88. Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат не спростовують.

89. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції

90. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_11 понесені витрати на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 000 грн.

91. На підтвердження вказаних витрат до суду касаційної інстанції ОСОБА_5 надано:

- Ордер на надання правничої (правової) допомоги;

- Додаткова угоду від 14 липня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 листопада 2023 року, у якій вартість послуг сторонами визначено у розмірі 20 000 грн на рік за ведення справи або винесення рішення по справі в суді касаційної інстанції; також вказано, що визначена вартість послуг є фіксованою та не залежить від об`єму роботи, кількості аркушів, годин роботи адвоката в касаційній інстанції;

- Акт виконаних робіт від 23 липня 2023 року до додаткової угоди від 14 липня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 листопада 2023 року;

- Товарний чек від 14 липня 2023 року на суму 20 000 грн.

92. У вересні 2023 року до касаційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просив суд зменшити розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу з 20 000 грн до 6 700 грн. Вказане клопотання містить обґрунтування про те, що заявлена сума не є співмірною із виконаною роботою адвоката.

93. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшло заперечення представника ОСОБА_3 на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Заперечення обґрунтовано тим, що гонорар адвоката є фіксованим і не залежить від об`єму роботи, кількості аркушів, годин роботи адвоката у суді касаційної інстанції.

94. Таким чином, врахувавши обсяг наданої допомоги, складності справи, а також критерію розумності та виваженості, з урахуванням клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 4 000 грн.

95. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року, постанову Харківського апеляційного суд від 19 квітня 2023 та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишити без змін.