760/21285/21 Про стягнення аліментів на утримання сина - 20.12.2023 Прийняття

суб?єкт оскарження - начальник Солом?янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмила Іванівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану головним державним виконавцем Марків Яною Євгенівною, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів:

Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І., заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання дубліката виконавчого листа, виданого 11 серпня 2009 року Солом`янським районним судом

м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи з 14 липня 2000 року та до досягнення дитиною повноліття.

04 червня 2021 року вона надіслала на ім`я начальника відділу державної виконавчої служби Костенко Л. І. заяву про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Разом з тим з 07 червня 2021 року на її адресу не надходило жодної письмової відповіді начальника відділу державної виконавчої служби Костенко Л. І. на її заяву від 04 червня

ОСОБА_1 просила визнати неправомірною бездіяльність начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. щодо ненадання письмової відповіді на її заяву від 04 червня 2021 року про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1; зобов`язати начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. надіслати їй відповідь на заяву від 04 червня 2021 року про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. щодо ненадання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні від 16 лютого 2016 року № НОМЕР_1.

Зобов`язано начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. вчинити дії щодо надання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні від 16 лютого

2016 року № НОМЕР_1.

Ухвала суду мотивована неправомірною бездіяльністю начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І., оскільки відповіді на заяву ОСОБА_1 від 04 червня

2021 року нею надано не було.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Марків Я. Є., яка діє від імені та

в інтересах Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), залишено без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 травня 2023 року головний державний виконавець Марків Я. Є., яка діє від імені та в інтересах Солом`янського відділу державної виконавчої служби

у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року

в частині визнання неправомірною бездіяльності начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. щодо ненадання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що на звернення ОСОБА_1 від

04 червня 2021 року головний державний виконавець Марків Я. Є. надала відповідь, яку було направлено заявниці листом простої кореспонденції від

26 червня 2021 року. 04 серпня 2021 року головний державний виконавець Марків Я. Є. у відповідь на копію скарги ОСОБА_1 від 27 липня

2021 року направила повторний лист щодо ходу здійснення державним виконавцем виконавчих дій, який заявниця отримала особисто. 13 вересня 2021 року за підписом в.о. начальника Москалеко О. П. втретє направлено ОСОБА_1 відповідь на її заяву від 30 серпня 2021 року. Заявник вказує, що суди не в повному обсязі з?ясували обставини у справі, оскільки представник відділу тричі надав відповідь на звернення ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

17 липня і 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 та її представник

ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзиви, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Солом?янського районного суду м. Києва.

20 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що на виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання дубліката виконавчого листа, виданого 11 серпня 2009 року Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи з 14 липня 2000 року та до досягнення дитиною повноліття.

04 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслала на ім`я начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. заяву про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 посилалася на ненадання відповіді на її заяву від 04 червня 2021 року про надання інформації

у зведеному виконавчому провадженні від 16 лютого 2016 року № НОМЕР_1, адресовану начальнику Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється

з дотриманням, зокрема засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи

у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь

у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша статті 19 Закону України "Про виконавче провадження").

У частині першій статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 42/158/17 (провадження № К/9901/24644/18) зроблено висновок про те, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними

і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 травня

2018 року у справі № 332/1242/15-ц (провадження № 61-921св17), від

09 липня 2020 року у справі № 363/2359/19 (провадження № 61-7354св20) та від 28 вересня 2023 року у справі № 824/202/2018 (провадження

Установивши, що заява ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року, яка була адресована начальнику Солом?янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Костенко Л. І., залишилась нею не розглянута, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання бездіяльності начальника відділу Костенко Л. І. неправомірною. Доказів на підтвердження надсилання чи надання ОСОБА_1 належної відповіді на її заяву від 04 червня

2021 року не надано. Крім того, лист від 22 червня 2021 року підписано головним державним виконавцем Марків Я. Є., тоді як заява від 04 червня 2021 року адресована особисто начальнику Костенко Л. І.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, аухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня

2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.