Спір про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманню судді у відставці - Матеріали рішення 24/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Ч.О.В. до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та апеляційного суду Х-кої області, про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманню судді у відставці,

Ч.О.В. звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та апеляційного суду Х-кої області, у якому просив стягнути на його користь ненараховану та невиплачену частину щомісячного грошового утримання судді у відставці за період 1997 - 1999 років в розмірі 3 тис. 618 грн. 78 коп.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказував на те, що його стаж роботи на посаді судді 33 роки, в тому числі на посаді судді Х-кого обласного суду він працював понад 15 років, звідки і був звільнений у зв'язку з виходом у відставку і йому було призначено, згідно Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , щомісячне довічне грошове утримання.

Указом Президента України N 856/96, від 19.09.1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" (856/96) , суддям, починаючи з ХХ.01.1997 року, які досягли пенсійного віку, була встановлена щомісячна надбавка за особливий характер роботи в розмірі 50-ти відсотків від посадового окладу судді на відповідній посаді з врахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що повинно було бути враховано і при нарахуванні в даному випадку щомісячного грошового утримання. Однак, незважаючи на це, відповідний перерахунок такого утримання в даному випадку проведений, не був, у зв'язку з чим розмір невиплаченої частини довічного грошового утримання за розрахунками позивача, за період 1997 - 1999 років становить 3 тис. 618 грн. 78 коп. Водночас, позивач просив суд поновити йому строк позовної давності, як пропущений ним з поважних причин.

В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність.

Представник Міністерства юстиції України - Б.О.І. в судовому, засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, поскільки вважала, що надбавка до заробітної плати судді, яка встановлена Указом Президента України N N 856/96 (856/96) від 19.09.1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" і яку позивач вимагає включити в розрахунок довічного грошового утримання, надається за особливий характер роботи та інтенсивність праці суддям з метою закріплення з судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів.

Пункт 2 зазначеного Указу передбачає (856/96) , що виплати встановлен_ цим Указом (856/96) проводяться в межах асигнувань, передбачених на утримання судд_в. Проте, Державними бюджетами на 1997 - 2001 роки (404/97-ВР, 796/97-ВР, 378-14, 1458-14, 2120-14) не передбачено ф_нансування витрат на виплату надбавки у розм_р_ 50 в_дсотк_в в_д зароб_тної плати до сум дов_чного грошового утримання судд_в. Кр_м того, в_дпов_дно до ст. 35 Бюджетного кодексу України (2542-14) , обов'язок складання проекту зведеного бюджету України покладено на М_н_стерство ф_нанс_в України. Саме воно доводить прогнозн_ показники видатк_в до м_н_стерств, в_домств, _нших орган_в державної виконавчої влади та затверджує їх кошториси доход_в та видатк_в. В_дпов_дно до названого Закону, М_н_стерство юстиц_ї України щор_чно подає до М_н_стерства ф_нанс_в України розрахунки необх_дних витрат судової влади, в тому чсил_ _ на дов_чне грошове утримання судд_в у в_дставц_. Проте, М_н_стерство ф_нанс_в не бере до уваги розрахунки М_н_стерства юстиц_ї України при складанн_ проект_в закон_в України про Державний бюджет, вважаючи, що надбавка, яка встановлюється суддям зг_дно, Указу Президента України (856/96) в_д 19.06.1996 року, не повинна зараховуватись до зароб_тної плати для визначення розм_ру щом_сячного дов_чного грошового утримання судд_, який вийшов у в_дставку до прийняття вказаного Указу (856/96) .

Представники інших відповідачів по справі - Міністерства фінансів України та апеляційного суду Х-кої області, а також притягнутого судом в якості відповідача Державного казначейства України, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Неявка представників вказаних сторін по справі, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи і вирішення даного позову на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Ч.О.В., який працював на посаді судді і має стаж такої роботи понад 30 років, був звільнений у відставку з посади судді Х-кого обласного (в даний час - апеляційного) суду у грудні 1994 року. У зв'язку з виходом у відставку йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати діючого судді вказаного суду.

Згідно п. 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2863-12) , з наступними змінами та доповненнями від 06.05.1993 року та від 24.02.1994 року, в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді. При цьому заробітна плата суддів, у відповідності до п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , із змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року, складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Указом Президента України N 856/96, від 19.09.1996 року, "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" (856/96) , суддям, починаючи з 01.01.1997 року, що досягли пенсійного віку, була встановлена щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці, у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Таким чином, діюче законодавство України підтверджує вимоги позивача про виплату йому щомісячно, пожиттєвого грошового утримання з врахуванням 50-ти відсоткової надбавки до посадового окладу, працюючого на відповідній посаді судді.

Як видно з доводів позивача, щомісячна надбавка, встановлена Указом Президента України від 19.09.1996 року (856/96) , при розрахунку його грошового утримання за період 1997 - 1999 років, врахована і виплачена йому не була.

Між тим, на думку суду, вказана надбавка, яка передбачена Указом Президента (856/96) від 19.09.1996 року, за змістом п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , входить в розмір заробітної плати суддів, а тому повинна враховуватись при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Доводи представника Міністерства юстиції України про те, що надбавка встановлена Указом Президента України від 19.09.1996 року (856/96) , надається за особливий характер роботи та інтенсивність праці суддям саме з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів, є необгрунтованими, тому що таке обмеження Законом України "Про статус суддів" (2862-12) не встановлено. Тлумачення Міністерством юстиції України Указу Президента України від 19.09.1996 року (856/96) таким чином, що встановлена ним надбавка не повинна зараховуватись до заробітної плати для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який пішов у відставку до прийняття цього Указу (856/96) , фактично звужує його право на збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в разі збільшення заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, яке передбачене п. 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2863-12) , з доповненнями, внесеними 06.05.1993 року та 24.02.1994 року, що у відповідності до ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР) є недопустимим.

Згідно розрахунку позивача, який було зроблено правильно, і саме проти чого не заперечував представник Міністерства юстиції України, заборгованість по щомісячному довічному грошовому утриманню за вказаний в позовній заяві період 1997 - 1999 років, в даному випадку становить всього 3 тис. 618 грн. 78 коп., тому суд вважає необхідним стягнути цю суму на користь позивача, як ненараховану та невиплачену частину належного йому щомісячного довічного утримання судді у відставці. При цьому, вирішуючи питання, - хто повинен виплатити зазначену суму, суд вважає, ці кошти повинні бути стягнуті з Міністерства фінансів України шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України, у зв'язку з наступним.

Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у відповідності з Постановою Верховної Ради України від 15.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2863-12) , за рахунок державного бюджету. Згідно ст. 26 Закону України "Про бюджетну систему України" (512-12) , складання зведеного бюджету України покладено на Міністерство фінансів України, яке доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади, затверджує у кошторисі доходів та видатків Міністерства юстиції України лише прогнозні, а не реальні показники. Як вбачається з даних Міністерства юстиції України, ними щорічно складаються кошторисні проекти видатків та доходів з врахуванням і фінансування на довічне грошове утримання суддів у відставці. Проте, Міністерство фінансів України не бере до уваги розрахунки Міністерства юстиції України при складанні проектів законів України про Державний бюджет, вважаючи, що надбавка, яка встановлюється суддям у відставці, яка передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 року N 856/96 (856/96) , не повинна зараховуватись до заробітної плати для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який пішов у відставку до прийняття вказаного Указу Президента України (856/96) . Таким чином, Міністерство фінансів України вимоги Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та Указ Президента України від 19.09.1996 року N 856/96 "Про додаткові заходи по матеріальному забезпеченню суддів" (856/96) , не виконує.

Відповідно до роз'яснення Верховним Судом України за N 7 від 30.05.1997 року "Про посилення судового захисту прав та свобод громадянина і людини" (v0007700-97) , невиконання ст. 130 Конституції України (254к/96-ВР) відповідними органами чи посадовими особами слід розцінювати як порушення конституційних принципів незалежності судової влади. Таким чином, Міністерство фінансів України порушує ст. 130 Конституції України (254к/96-ВР) , скорочуючи видатки на утримання суддів.

Зважаючи на специфіку стосунків позивача з відповідачами, що перешкоджало зверненню до суду з даним позовом, суд поновлює стороні цей строк.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 15-1, 30, 62 (1501-06) , 202, 203 та 209 (1502-06) ЦПК України, ст. 56 та 130 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 43 та 44 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , з доповненнями, внесеними 06.05.1993 року та 24.02.1994 року, ст. 19 Закону України "Про судоустрій" (3018-14) , ст. 35 Бюджетного кодексу України (2542-14) , Указом Президента України від 19.09.1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" (856/96) , суд, -

Поновити строк позовної давності.

Позов задоволити.

Стягнути з Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь Ч.О.В. невиплачену частину щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 3 (три) тис. 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 78 коп.