603/761/19 Про закриття апеляціного провадження справи - 27.11.2023 Прийняття

відповідачі: ОСОБА_2, Монастириська міська рада, державний реєстратор прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка Сергій Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Хоми М. В., Храпак Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2, Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки.

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову відмовлено.

Ухвала суду обґрунтована тим, що заява позивачки подана без додержання вимог статті 49 ЦПК України та фактично стосується нового предмета позову, тобто нової матеріально-правової вимоги, а також нової підстави позову (нових обставин та норм права на обґрунтування нового предмета позову). У заяві про зміну предмета позову збільшено кількість заявлених раніше позовних вимог. Крім того, змінено спосіб захисту, підставу, предмет і обставини позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Пасічник А. З., задоволено.

Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада

2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок, що позивачка одночасно змінила підставу та предмет позову та безпідставно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову, оскільки вказані у заяві від 29 квітня 2022 року нові докази (про те, що вказані документи є саме доказами, зазначає позивачка у своїй заяві та підтвердив представник позивачки в апеляційному суді) - протокол про проведення перевірки електронного документа від 21 квітня 2021 року та висновок щодо перевірки електронного документа, не можна вважати зміною підстави позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 липня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року і ухвалити у справі рішення про закриття провадження

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність одночасної зміни підстав і предмета позову. Заявниця також вказує про порушення правил предметної підсудності заявлених вимог до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов?язання закрити поземельну книгу.

Аргументи інших учасників справи

13 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - Пасічник А. З. подав до Верховного Суду письмові пояснення.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Бучацького районного суду Тернопільської області.

20 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у письмових поясненнях. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Савки С. В., у якому просила:

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер 36413818, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0091, за суб`єктом ОСОБА_2 (податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_1 /НОМЕР_3);

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер 36413553, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0090, за суб`єктом ОСОБА_2 (податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_2 ).

У квітні 2022 року під час підготовчого засідання ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову (шляхом доповнення існуючих вимог новими), залучення у справі співвідповідача).

ОСОБА_1 просила прийняти до розгляду, окрім первісних позовних вимог, такі вимоги:

"3.1. Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0091, та її кадастровий номер 6124255500:05:001:0091;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області закрити поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку із здійсненням державної реєстрації земельної ділянки площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0091;

3.2. Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0090, та її кадастровий номер 6124255500:05:001:0090;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області закрити поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку із здійсненням державної реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 24255500:05:001:0090.

II. Залучити до справи співвідповідачем Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області".

Позивачка вказувала, що підставою позову були обставини з приводу захисту її права на земельні ділянки, які вона успадкувала, та з цих же підстав вона заявила вимоги про скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок, доповнивши їх вимогами про зобов`язання ГУ Держгеокадастру закрити поземельні книги щодо цих земельних ділянок.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що додатковим доказом існування обставини накладення спірних земельних ділянок відповідачки та її земельної ділянки, що є перешкодою як для державної реєстрації належних їй земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, так і подальшої реєстрації за нею права власності на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є рішення державного кадастрового реєстратора Відділу

у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Левицької Ю. П. від 21 квітня 2021 року № РВ-6302713682021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а також додані до нього протокол від 21 квітня 2021 року

№ ПП-6301412122021 проведення перевірки електронного документа і висновок щодо перевірки електронного документа державного кадастрового реєстратора.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу

в межах спірних правовідносин.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивачка доповнила позовні вимоги новими вимогами, тобто змінила предмет позову, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Заяву позивачки про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які

у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачка у заяві про зміну предмета позову змінила лише позовні вимоги, підстави позову позивачка не змінювала. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка лише доповнила позов новими обставинами зі збереженням первісних, що не може свідчити про зміну підстав позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримав норми частини третьої статті 49 ЦПК України, за результатом розгляду заяви позивача про зміну предмета позову дійшов правильних висновків, які відповідають зазначеним вище висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, що спростовує твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції вказаної норми процесуального права.

Аргументи заявника про те, що суд порушив правила предметної підсудності позову до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області,

є безпідставними оскільки питання щодо прийняття/неприйняття вказаних вимог ще не вирішено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, апостанови Тернопільського апеляційного суду від

12 червня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

18 вересня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про направлення касаційної скарги до Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивоване тим, що Головне управління Держгеокадастру

у Тернопільській області є суб?єктом владних повноважень. Спір у цій справі не пов?язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб?єкта владних повноважень, який реалізував

у спірних правовідносинах надані йому владні управлінські функції. Справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Приймаючи до розгляду заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення заявлених вимог новими та залучення до участі у справі співвідповідача, апеляційний суд вказаного не врахував та проігнорував той факт, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів, вивчивши клопотання, дійшла висновку що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оскільки ОСОБА_2 не заявляла про порушення правил предметної юрисдикції в судах першої та апеляційної інстанцій, підстав для передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає.