921/430/23 Про - визнання недійсним договору дарування акцій Приватного акціонерного товариства; застосування наслідків недійсності правочину, шляхом повернення на депозитарний рахунок цінних паперів у депозитарній установі Товариства; визнання незаконним внесення змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери - 22.11.2023 Прийняття

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 08 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач отримала від нього в борг 800 000 грн, які зобов`язалася повернути до 19 жовтня 2020 року, про що власноруч написала розписку. Однак відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань, в добровільному порядку повертати кошти відмовляється. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу за договором позики у розмірі 800 000 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року у складі судді Форощука О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 800 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на його користьзаборгованості за договорами позики, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

У березні 2023 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Синельниківського міськрайонного суд Дніпропетровської області апеляційну скаргу на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року було залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 12 000 грн та звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску. Також заявнику роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року було відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_3 отримав 29 травня 2023 року на електронну пошту, вказану ним в апеляційній скарзі, однак в установлений судом строк не подав до суду заяву із зазначенням підстав для поновлення встановленого законом строку на апеляційне оскарження, тобто вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 8 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладенихв постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 462/2662/20, а також - встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів і прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Старобільського районного суду Луганської області.

28 серпня 2023 року до Верховного Судунадійшли вищевказані матеріали судового провадження у справі № 431/3037/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що він не отримував копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року в паперовому вигляді, а лист, який було надіслано на його електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі, потрапив в папку "Спам", тому він не ознайомився із зазначеною ухвалою вчасно. На виконання вимог зазначеної ухвали 27 червня 2023 року, тобто за 6 днів до ухвалення оскаржуваного судового рішення він подав засобами поштового зв`язку до Дніпровського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанцію про сплату судового збору, які були доставлені до суду лише 06 липня 2023 року.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 800 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість Старобільського районного суду Луганської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність вказаного суду. Визначено територіальну підсудність справ Синельниківському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 02 березня 2023 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Синельниківського міськрайонного суд Дніпропетровської області апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року витребувано із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 431/3037/21.

Листом від 20 березня 2023 року вих. № 01-05/10/2023 Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області повідомив апеляційний суд, що вищевказана цивільна справа до суду ні в паперовому, ні в електронному вигляді не надходила.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року матеріали апеляційного провадження у цивільній справі № 431/3037/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів направлено за встановленою підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 431/3037/21 в частині рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2021 року.

29 травня 2023 року Дніпровський апеляційний суд направив копію вищевказаної ухвали на електронну адресу: advokatfilipovska@gmail.com, яку ОСОБА_3 зазначив в апеляційній скарзі.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді ухвала Дніпровського апеляційного судувід 29 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 431/3037/21 була надіслана одержувачу на його електронну адресу: advokatfilipovska@gmail.com 29 травня 2023 року о 14:39:43, а доставлена - 29 травня 2023 року о 14:47:46 (а.с.72)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти росії").

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, згідно з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" Судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що апеляційна скарга подана ОСОБА_3 з пропуском встановленого законом строку і заявник не виконав вимог, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та не заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, а також не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не отримував копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року в паперовому вигляді, а лист, який було надіслано на його електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі, потрапив в папку "Спам", тому він не ознайомився із зазначеною ухвалою вчасно, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Із змісту вказаної процесуальної норми убачається, що для цілей цього кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС.

Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22).

В постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) вказано, що електронна адреса - адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені "mail.gov.ua".

В постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) вказано, що для цілей ЦПК України (1618-15) офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС. Разом з тим, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, хоча зазначена ОСОБА_3 в апеляційній скарзі електронна адреса advokatfilipovska@gmail.com, на яку суд апеляційної інстанції направляв ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, не є офіційною, однак, особисто надавши суду такі засоби комунікації, заявник фактично погодився на доставлення йому судових рішень на вказану ним електронну адресу.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 травня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111147769). Тому, подавши апеляційну скаргу на рішення місцевого суду у справі № 431/3037/21, ОСОБА_3 мав об`єктивну можливість за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень дізнатися про рух (стан) відомого йому судового провадження, зокрема про залишення його апеляційної скарги без руху та необхідність усунення недоліків, а саме - сплатити судовий збір у розмірі 12 000 грн та звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги та виконання вимог ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, в цій справі не надано.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд діяв у межах наданих йому цивільним процесуальним законодавством України повноважень, з додержанням вищенаведених вимог міжнародного законодавства та згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ.

Отже, в даному конкретному випадку колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Аргументи заявника про те, що отриманий ним на електронну пошту лист з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року потрапив в папку "Спам", тому він не ознайомився із зазначеною ухвалою вчасно, а 27 червня 2023 року, тобто за 6 днів до ухвалення оскаржуваного судового рішення, подав засобами поштового зв`язку до Дніпровського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанцію про сплату судового збору, які були доставлені до суду лише 06 липня 2023 року, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не спростовують тих обставин, що заявник мав можливість ознайомитися з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху з часу її доставлення на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто з 29 травня 2023 року, а відтак десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 08 червня 2023 року.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до викладення обставин справи та незгоди заявника із судовим рішенням суду першої інстанції, яке не переглянуте в апеляційному порядку по суті, а тому не може бути предметом касаційного перегляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, поставлені заявником, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.