442/3106/22 Про встановлення земельного сервітуту - 16.11.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області про встановлення земельного сервітуту.

Позов мотивований тим, що 03 грудня 2008 року ОСОБА_1 придбала кіоск, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Цей кіоск знаходився на балансі Малого приватного підприємства "Джерело" (далі - МПП "Джерело"), яке розташоване у м. Дрогобичі, пл. Ринок, балансова вартість становить 3 500,00 грн, що підтверджується довідкою № 24 від 03 грудня 2008 року.

26 травня 1994 року рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 134 "Про надання дозволу встановлення кіосків", МПП "Джерело" було надано дозвіл встановити стаціонарні автомати по АДРЕСА_2 . 07 липня 1998 року ухвалою Дрогобицької міської ради "Про надання в оренду земельних ділянок міськземфонду" було надано земельну ділянку в оренду.

06 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Дрогобицької міської ради з проханням укласти з нею договір строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 6 кв. м для обслуговування кіоску за адресою: АДРЕСА_1 ), проте їй відмовлено у задоволенні її прохання (сесія від 26 червня 2012 року).

Рішенням Дрогобицької міської ради від 27 вересня 2013 року № 1102 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, земельну ділянку площею 6 кв. м на АДРЕСА_1 ) для обслуговування кіоску.

У 2014 році розроблено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 з цільовим призначенням 03.07. для обслуговування кіоску за адресою: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер: 4610600000:01:001:0245.

24 червня 2014 року позивачем подано клопотання до Дрогобицької міської ради про затвердження проекту землеустрою та надання згоди на оренду вищевказаної земельної ділянки. Проте, у встановлені законодавством України строки, позивач відповіді не отримала, тому звернулася письмово до Дрогобицької міської ради з заявою щодо розгляду її письмового клопотання. 25 березня 2015 року позивач отримала відмову у задоволенні прохання. У відповіді Дрогобицької міської ради № 3-21/8415 вказано, що її земельне питання було включено до порядку денного сесії міської ради, рішення не прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів депутатів. У відповіді Дрогобицької міської ради № 3-21/1860 вказано, що її питання розглянуто на комісії з питань регулювання земельних відносин, остаточне рішення приймається сесією міської ради.

До кіоску проведена електроенергія, оплату за яку здійснювало спочатку МПП "Джерело", а після укладення договору купівлі-продажу здійснює позивач особисто. Оплата за оренду земельної ділянки здійснювалася на підставі договору оренди. Проте позивач не може досягти з відповідачем домовленості щодо встановлення сервітуту.

Позивач просила:

встановити на користь ОСОБА_1 право строкового безоплатного земельного сервітуту на користування земельною ділянкою площею 6 кв. м, кадастровий номер: 4610600000:01:001:0245 для обслуговування кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу кіоску, зареєстрованого у реєстрі за № 1637, посвідченого приватним нотаріусом Молокус Б. В., земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Дрогобича, у відповідності до робочого проекту, розробленого ліцензованою організацією Дрогобицьким міським відділом "Центр державного земельного кадастру".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач посилався, що не може досягти домовленості з Дрогобицькою міською радоюЛьвівської області щодо встановлення сервітуту, водночас до матеріалів справи, ним долучено лише докази щодо відмови в укладені строкового договору оренди. Доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту задля можливості користування частиною земельної ділянки відповідача позивачем надано не було. У цій категорії справ досудовий порядок врегулювання спору є обов`язковим і в разі його нездійснення позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року скасувати, позов задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:

суд першої інстанції, відмовивши у задоволення позову через не надання позивачем доказів звернення до відповідача з питання встановлення сервітуту, на прохання заявника не оголосив у судовому засіданні перерву для надання оригіналу заяви про таке звернення до відповідача;

суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, залишив поза увагою, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову з підстав не надання доказів звернення до відповідача із заявою про встановлення сервітуту, та вказав, що позивачем не надано доказів вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту, а у цій категорії справ досудовий порядок врегулювання спору є обов`язковим. Тобто відмовив у задоволенні позову з інших підстав;

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідач протягом зазначеного у законодавстві строку не надав ОСОБА_1 відповіді на заяву про встановлення земельного сервітуту, подану в червні 2022 року, а лише через півроку з моменту написання заяви та після ухвалення рішення судом першої інстанції надав відповідь, що позивач має долучити ще документи - витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку. Разом з тим, позивач додавала копію цього витягу до заяви про встановлення земельного сервітуту;

суди залишили поза увагою, що позивач відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України довела, що повноцінне використання її земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України вона не досягла з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року Дрогобицька міська рада подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, в якому просить залишити постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди з власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. У справі за позовом про встановлення сервітуту позивач має довести, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту. Проте, з позовної заяви не зрозуміло чим саме порушені права позивача, у зв`язку з чим позивач не може використовувати свою власність без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/3106/22, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2023 року матеріали цивільної справи № 442/3106/22 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 127/1417/16-ц, від 17 вересня 2018 року у справі № 686/3104/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 379/794/16-ц, від 17 січня 2019 року у справі № 607/12777/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 918/370/17, від 19 червня 2018 року у справі № 2а-1147/10, від 12 січня 2022 року у справі № 663/917/17, від 19 січня 2022 року у справі № 363/620/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 03 грудня 2008 року придбала у МПП "Джерело" кіоск, який розташований за адресою: м. Дрогобич, пл. Ринок, біля буд. 9.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицької міської ради із заявою про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 6 кв. м кадастровий номер: 4610600000:01:001:0245 для обслуговування кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу кіоску, зареєстрованого у реєстрі за № 1637 посвідченого приватним нотаріусом Молокус Б. В., земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Дрогобича, у відповідності до робочого проекту, розробленого ліцензованою організацією Дрогобицьким міським відділом "Центр державного земельного кадастру".

За відповіддю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 запропоновано для розгляду даного питання по суті додатково необхідно протягом 10 днів надати копію витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, вказану у зверненні, на АДРЕСА_1 та зазначено, що після отримання копії витягу з ДЗК це питання буде розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин. Остаточне рішення приймається сесією міської ради.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: "[…] земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 918/370/17, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: "саме позивач має довести, що: повноцінне використання своєї земельної ділянки чи іншої нерухомості неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки чи нерухомості; задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України він не досяг з відповідачем домовленості про установлення сервітуту та про його умови".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №663/917/17 (провадження № 61-12063св20), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: "У справі, що переглядається: суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови, не встановив чи ініціювала ОСОБА_1, як законний представник ОСОБА_2, питання встановлення сервітуту перед ОСОБА_3; чи зверталася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 із пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту на конкретно визначених умовах".

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається:

03 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицької міської ради Львівської області із заявою про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту спірної земельної ділянки. Вказана заява на час розгляду справи в суді першої інстанції не розглянута;

09 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом;

земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж шляхом встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту;

матеріали справи не містять доказів щодо недосягнення між позивачем і власником ділянки (відповідачем) домовленості про встановлення безоплатного земельного сервітуту, відмови власника земельної ділянки укласти договір про встановлення земельного сервітуту. Таким чином, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою не надання відповідачем протягом зазначеного у законодавстві строку відповіді на заяву позивача про встановлення сервітуту (відповідь про надання документів для розгляду цього питання була надана через півроку з моменту написання заяви), колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини не були предметом розгляду у цій справі.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням меж касаційного перегляду, доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.