ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 712/5274/21
провадження № 61-9261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року в складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в складі колегії суддів Новікова О. М., Фетісової Т. Л., Нерушак Л. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та застосування наслідків розірвання правочину.
Позов мотивувала тим, що 20 грудня 2017 року сторони уклали договір довічного утримання, за умовами якого вона передала відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1 . Натомість відповідач зобов`язався довічно забезпечувати позивачку матеріальним (грошовим) утриманням, яке складається з первинного (одноразового) платежу у розмірі 50 000 грн та щомісячних платежів у розмірі 1 000 грн. Також відповідач зобов`язався щомісячно оплачувати вартість спожитих позивачкою комунальних послуг.
Вказувала, що з 2019 року відповідач неналежним чином виконує свої обов`язки за договором довічного утримання в частині надання грошового забезпечення. Зокрема, зазначала, що з січня до жовтня 2020 року не отримувала від ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання. Крім того, відповідач не надавав їй кошти на оплату житлово-комунальних платежів, у зв`язку з чим заборгованість з оплати послуг централізованого опалення склала 3967,12 грн, що мало наслідком позбавлення позивачки субсидії на зимовий період 2021 року. Також відповідач не надає кошти на оплату послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, в зв`язку з чим ОСББ "Героїв Майдану-8" звернулося до неї з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 5 832,77 грн.
Посилалася на те, що договір довічного утримання містить вкрай несправедливу умову про те, що відчужувач у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення іншими видами утримання чи догляду самостійно несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих в межах цього договору. Наполягала на тому, що з урахуванням її віку (82 роки) сторони об`єктивно могли і повинні були усвідомлювати, що в такому віці особа через певний проміжок часу потребуватиме сторонньої допомоги в повсякденному житті (побуті, лікуванні тощо). Тому вважала, що незважаючи на відсутність у договорі деталізованих положень щодо порядку забезпечення відчужувача доглядом, відповідач мав забезпечувати її належним доглядом, піклуватися про неї та цікавитися станом її здоров`я в силу загальних положень про договір довічного утримання.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
розірвати договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Фіщуком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 5883;
застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання шляхом скасування за відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов задоволено частково:
розірвано договір довічного утримання, укладений 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О. за реєстровим номером 5883;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Суд установив, що відповідач за договором довічного утримання взяв на себе зобов`язання здійснювати матеріальне забезпечення позивачки шляхом:
сплати одноразового грошового внеску в розмірі 50 000 грн;
сплати щомісячних грошових внесків у розмірі 1 000 грн з їх щорічною індексацією;
збереження за позивачкою права користування відчуженою квартирою довічно;
оплати житлово-комунальних послуг.
Суд зазначив, що надані позивачкою докази підтверджують факт неповного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань майнового характеру. Зокрема, в період з березня до вересня 2020 року відповідач не довів здійснення ним сплати щомісячного внеску в сумі 1 000 грн. Крім того, суд установив факт несвоєчасної оплати відповідачем житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості з негативними наслідками для позивачки у вигляді відмови у призначенні житлової субсидії органами соціального забезпечення та ініціювання надавачем житлово-комунальних послуг процесу щодо стягнення боргу з позивачки в судовому порядку.
Суд також прийняв до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе майнових зобов`язань за договором довічного утримання протягом усього періоду дії договору не здійснював індексацію щомісячного внеску в розмірі 1 000 грн з урахуванням річного індексу інфляції за інформацією Державної служби статистики України. Тому місцевий суд дійшов висновку, що відповідач порушував умови щодо надання позивачці матеріального утримання.
Доводи представника позивачки про те, що індексація щомісячного платежу та сплата комунальних послуг згідно з пунктом 14 спірного договору не віднесені сторонами до істотних умов договору і тому їх порушення не може бути підставою для його розірвання, суд першої інстанції відхилив, оскільки підставою для розірвання договору довічного утримання згідно з частиною другою статті 651 ЦК України є істотне порушення умов договору, а не порушення істотних умов договору. При цьому при визначенні, чи є порушення умов договору істотним, слід врахувати, чи призвело таке порушення до завдання шкоди такого рівня, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд першої інстанції також зазначив, що незважаючи на те, що оспорюваним договором обов`язок набувача з догляду відчужувача не був конкретно визначеним, такий обов`язок покладений на відповідача як набувача за договором довічного утримання за законом та відповідно до засад справедливості та розумності.
В задоволенні вимог про застосування наслідків розірвання правочину суд відмовив з посиланням на те, що підставою для реєстрації права власності відповідача на квартиру був укладений між сторонами договір, а підставою припинення права власності відповідача є рішення суду про розірвання цього договору. Тому припинення права власності відповідача на квартиру та перехід такого права до позивачки має проводитися шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання.
Апеляційний суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем одноразового грошового внеску в розмірі 50 000 грн та щомісячні внески в розмірі 1 000 грн.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що сума в розмірі 1 000 грн жодного разу не індексувалась (як це передбачено договором), у результаті чого базові побутові потреби відчужувача не задовольнялись. Колегія суддів також зазначила, що ОСОБА_2 не надавав позивачці кошти для сплати комунальних послуг, а самостійна оплата ним комунальних послуг була нерегулярною і приводила до виникнення заборгованостей. Вказані обставини на переконання апеляційного суду свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивачка значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору довічного утримання.
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, яку просить скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивував тим, що оплата житлово-комунальних платежів та проведення індексації щомісячного грошового утримання в пункті 14 договору довічного утримання не віднесені сторонами до істотних умов договору, а тому невиконання набувачем указаних умов не може бути підставою для розірвання договору. Вказує, що індексація щомісячного грошового утримання за договором довічного утримання взагалі не передбачена чинним законодавством. Посилається на те, що з моменту укладення договору довічного утримання він набув право власності на спірну квартиру, а тому виникнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (яка на момент розгляду справи вже була погашена) не створює для позивачки будь-яких незручностей та не позбавляє її того, на що вона могла розраховувати при укладенні договору, оскільки всі витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна, несе відповідач як його власник. Зазначає також, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про незабезпечення набувачем позивачку належним доглядом, оскільки в оспорюваному договорі сторони погодили лише обов`язок набувача з надання відчужувачу грошового утримання.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху.
На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_2 подав квитанцію на підтвердження сплати судового збору, уточнену касаційну скаргу та усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 07 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
В ухвалі від 07 вересня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що в касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати оскаржені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 755/5449/17.
У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аналіз вимог та доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору довічного утримання. В частині відмови в задоволенні інших позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) уклали договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 5883.
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано в день укладення договору довічного утримання.
Відповідно до пункту 1 договору позивачка передала у власність відповідача двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 54,3 м?, а відповідач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
За змістом пункту 7 договору відповідач зобов`язався довічно утримувати позивача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з первинного (одноразового) платежу у розмірі 50 000 грн та щомісячних платежів в розмірі 1000 грн. Сторони домовилися, що щомісячне грошове утримання буде надаватися позивачу шляхом банківського, поштового переказу, або готівкою під розписку. Також відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким такі договори укладені (набувачем або відчужувачем). Кошти на оплату комунальних платежів повинні щомісячно надаватись позивачеві шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать послуги з утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі гаряча вода до 4 м?, холодна вода до 4 м? у разі наявності лічильника), електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) та послуги соціального пакету кабельного телебачення й оплата домофону. Сторони також домовились, що відчужувач у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення іншими видами утримання чи догляду самостійно на свій розсуд несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих за цим договором.
Відповідно до пункту 8 договору щомісячне грошове утримання буде надаватись до 10-го числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому або готівкою на руки під розписку, або на розрахунковий рахунок банківської установи. Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації щороку і виплачується в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції за інформацією Державної служби статистики України. Не своєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Згідно з пунктом 9 договору первинний (одноразовий) платіж у розмірі 50 000 грн відчужувач отримала від набувача перед підписанням договору.
Відповідно до пункту 14 договору істотними умовами цього договору вважаються щомісячні платежі, первинний (одноразовий платіж) та довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі.
Суди також установили, що відповідно до виписки з банківського рахунку позивачки від відповідача надходили перекази коштів у розмірі 1 000 грн з лютого 2018 року до лютого 2020 року.
За змістом довідки ДП "Укрпошта" від 26 березня 2021 року від відправника ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 були направлені, надійшли за призначенням до відділення поштового зв`язку та виплачені грошові перекази 06 жовтня 2020 року на суму 1000 грн (виплачений 07 жовтня 2020 року), 05 листопада 2020 року на суму 1000 грн (виплачений 06 листопада 2020 року), 05 грудня 2020 року на суму 1000 грн (виплачений 17 грудня 2020 року), 09 січня 2021 року на суму 1000 грн (виплачений 11 січня 2023 року), 07 березня 2021 року на суму 1000 грн (виплачений 19 березня 2021 року).
Апеляційний суд установив, що в період з березня 2020 року до вересня 2020 року обов`язок зі сплати щомісячного грошового утримання в розмірі 1 000 грн ОСОБА_2 також виконав належним чином.
Відповідно до відомості КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" заборгованість абонента ОСОБА_1 по квартирі АДРЕСА_1 за період з грудня 2017 року до лютого 2020 року складає 3 385,34 грн.
Згідно з розрахунком ОСББ "Героїв Майдану-8" заборгованість з оплати комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території абонента ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року до грудня 2020 року складає 5832,77 грн.
За змістом довідки Департаменту соціальної політики від 22 квітня 2021 року відповідно до поданих заяв ОСОБА_1 призначалась субсидія з 01 липня 2017 року до 30 квітня 2018 року, з 01 травня 2018 року до 30 квітня 2019 року. З 01 травня 2019 року у призначенні субсидії відмовлено через наявність заборгованості з оплати комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Суди також установили, що індексація щомісячного грошового утримання в розмірі 1 000 грн відповідачем не здійснювалася.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див.: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (стаття 751 ЦК України).
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення грошовим утриманням, доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19, провадження № 61-5955св21).
У статті 751 ЦК України передбачено індексацію матеріального забезпечення за договором довічного утримання. Зазначення сторонами в договорі довічного утримання про те, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору, не звільняє набувача за договором від виконання зобов`язань щодо індексації матеріального забезпечення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, провадження № 61-1677св17).
Висновок про те, що невиконання набувачем за договором довічного утримання обов`язку зі сплати індексації щомісячного грошового утримання є підставою для розірвання договору, міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 466/8743/18 (провадження № 61-14426св20) та від 10 травня 2023 року в справі № 756/3891/21 (провадження № 61-4834св23).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, сторони в оспорюваному договорі погодили обов`язок відповідача як набувача за договором забезпечувати відчужувача матеріальним (грошовим) утриманням, яке складається з:
одноразового внеску в сумі 50 000 грн;
щомісячних платежів у розмірі 1 000 грн, які підлягають щорічній індексації з урахуванням річного індексу інфляції за інформацією Державної служби статистики України;
оплати житлово-комунальних послуг.
Установивши, що ОСОБА_2 з моменту укладення договору довічного утримання жодного разу не здійснив індексацію щомісячного грошового утримання відчужувача в розмірі 1 000 грн, чим порушив окремо визначений у пункті 8 договору обов`язок, а також у порушення пункту 7 договору нерегулярно та несвоєчасно здійснював оплату житлово-комунальних послуг, що мало наслідком виникнення заборгованості, позбавлення позивачки субсидії, припинення надання окремих видів послуг, а також пред`явлення до неї позову про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок про наявність передбачених частиною першою статті 755 ЦК України підстав для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача.
Доводи касаційної скарги про те, що проведення індексації щомісячного грошового утримання відчужувача та оплата житлово-комунальних послуг згідно з пунктом 14 укладеного між сторонами правочину не відноситься до істотних умов договору, колегія суддів не приймає, оскільки за змістом частини першої статті 755 ЦК України наявність підстав для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача законодавець пов`язує з невиконанням або неналежним виконанням набувачем своїх обов`язків за договором незалежно від їх істотності.
Помилкове посилання суду першої інстанції на невиконання відповідачем обов`язків із забезпечення відчужувача доглядом, які укладеним між сторонами договором не передбачені, не вплинуло на правильність висновків судів по суті спору, оскільки невиконання набувачем покладених на нього договором обов`язків з оплати житлово-комунальних платежів та проведення індексації щомісячного грошового утримання є самостійними та достатніми підставами для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук