Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Київській області

треті особи - Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційна комісія № 2 Головного управління поліції у м. Києві, Атестаційна комісія північного регіону Національної поліції України,

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), треті особи - Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційна комісія № 2 Головного управління поліції у м. Києві, Атестаційна комісія північного регіону Національної поліції України, в якому просила, зокрема: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 21 о/с від 15 січня 2016 року про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади слідчого Дніпровського управління поліції за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію"; поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві; стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 8 990, 52 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить ці рішення скасувати.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що суди при прийнятті рішень неправильно витлумачили у цій справі Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII (580-19) (далі - Закон №580-VIII (580-19) ) та Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (z1445-15) .

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон №580-VIII (580-19) , набрав чинності 07 листопада 2015 року), яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до преамбули Закон №580-VIII (580-19) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) , працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Згідно з частини 2 статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (z1445-15) , зокрема п. 3 р. І.

Зі змісту наказу про проведення атестації суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що він не містить посилань на підстави для атестування позивача, встановлених частиною 2 статті 57 Закону України "Про національну поліцію".

Наказ містить посилання лише на мету проведення атестації, яка визначена в частині 1 статті 57 Закону України "Про національну поліцію".

Суд зазначає, що мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина, достатній привід для її проведення.

Усі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі, або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків. У даному випадку, відповідач проводив атестацію не з індивідуальних причин (у розумінні частини другої статті 57 Закону №580-VIII). У Законі №580-VIII (580-19) відсутні підстави для проведення атестації майже всього складу територіального органу поліції. Наявність таких підстав для проведення атестування позивача не встановлена.

Таким чином, проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам цього закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 10 о/с від 07 листопада 2015 року, ОСОБА_2 прийнято на службу в поліцію в порядку переатестування. Вказаний наказ був виданий відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

Позивач призначена на посаду безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, тому проводити її атестацію можливо було лише в разі виникнення індивідуальних підстав передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, але відповідач не зазначив, цих підстав.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги мають бути задоволені.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.