348/2208/15-а Про визнання постанови Управління державної архітектурно-будівельної інспекції про накладення адміністративного стягнення нечинною та її скасування - 25.04.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №348/2208/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення нечинною та її скасування.

1. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.10.2015 року нечинною та її скасування.

2. Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2016 року задоволено повністю адміністративний позов. Таке рішення було зумовлено тим, що посадовою особою - головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Кисляком М.В. 27.10.2015 року було винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 5950 грн, а підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності послужило те, що останній

подав недостовірні дані у повідомленні про початок виконання певних будівельних робіт, а саме - в повідомленні зазначено будівництво господарських будівель, які не запроектовані в будівельному паспорті та схемі забудови земельної ділянки.

4. Також у повідомленні зазначено, що будівельний паспорт виданий відділом архітектури та містобудування Надвірнянської міської ради, якого не існує, а фактично - на бланку госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро Надвірнянської міської ради, чим порушено ст. 34 ч.1 п.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто вчинино правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП і за що Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Із змісту ст. 71 КАС слідує, що обов'язок щодо доказування правомірності рішення в даному випадку покладається на відповідача по справі.

5. ОСОБА_2 з приписом Управління державної архітектурно-будівельної інспекцій в Івано-Франківській області від 20.10.2015 року не погодився, оскаржив цей припис в судовому порядку до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, і припис було скасовано. За цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для притягнення позивача по справі ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності немає, а тому його адміністративний позов підлягає задоволенню.

6. Із цією постановою суду першої інстанції не погодилось Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та подало на неї апеляційну скаргу, разом з якою заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 таку було повернуто, у зв'язку з несплатою судового збору. При цьому, до апеляційної скарги додало листи Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва від 12.01.2017 № 02-08/50, 27.01.2017 № 02-08/108, 02.02.2017 № 02-08/131, 07.03.2017 № 02-08/284, 10.03.2017 № 02-08/302, 07.04.2017 № 02-08/437, 24.04.2017 № 02-08/514, в яких зазначено, що платежі за платіжними дорученнями Держархбудінспекції за всіма кодами класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації бюджету, крім захищених видатків визначених БК України проводитись не будуть.

7. Крім того, апелянт вказував на те, що у період з 03.10.2016 по 20.02.2017 представник відповідача перебував на листку непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до листка непрацездатності від 03.10.2016 серії АДД № 303949, а в штатному розписі передбачено тільки одну посаду юриста.

8. Оскільки апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави вказані у клопотанні визнані неповажними, ухвалою судді від 09.08.2017 апеляційну скаргу залишено без руху та надано 30-денний строк, з дня отримання копії вказаної ухвали, для усунення зазначених недоліків.

9. Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 16.08.2017. На виконання вимог ухвали судді, відповідач 28.08.2017 скерував до суду повторне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на аналогічні підстави, зазначені у первинному клопотанні та додав штатний розпис на 2016 рік Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який введений в дію з 06.05.2016. Однак, суд у задоволенні цього клопотання відмовив, оскільки відсутність бюджетних асигнувань у кошторисі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, само по собі не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

10. При цьому, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Крім того, своєчасність фінансування органів державної влади та їх видатків є безпосереднім обов'язком держави, а тому відсутність коштів для сплати судового збору не можна вважати поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

11. Щодо посилання апелянта, як на ще одну підставу поважності причин ним пропуску строку на апеляційне оскарження на те, що у період з 03.10.2016 по 20.02.2017 представник відповідача перебував на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до листка непрацездатності від 03.10.2016 серії АДД № 303949, а в штатному розписі передбачено тільки одну посаду юриста, то суд апеляційної інстанції не взяв до уваги такі аргументи, оскільки апеляційна скарга подана 27.07.2017, в той час як інших доказів відсутності представника Управління в період з 21.02.2017 по 26.07.2017 останнім не надано. За таких обставин, наведені апелянтом підстави в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаються неповажними, а клопотання необґрунтованим.

12. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2016 року у справі № 348/2208/15-а. Враховуючи наведене, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 Відповідачу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

13. Не погоджуючись з таким рішенням, Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 та направити справу для продовження розгляду. Скаржник в обґрунтування зазначає, що ним було вжито всіх належних заходів для своєчасного подання апеляційної скарги, а саме - на своєчасну оплату судового збору. Крім того, Відповідач зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя та ускладнювати цей доступ. Крім того, Скаржник вважає, що відповідно до практики Верховного суду України за подання скарги суб'єктом владних повноважень судовий збір не стягується.

14. 11.01.2018 Верховний Суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі. Станом на 25.04.2018 відзив від Позивача не надходив.

15. Сторонами не було заявлено жодних клопотань.

16. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили

порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

17. Суд додатково звертає увагу, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Аналогічне положення передбачене у ч. 1 ст. 88 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017).

18. Зазначені правові норми про право суду, враховуючи майновий стан сторони, зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк слід застосовувати з урахуванням мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Саме для досягнення цієї мети законом створено сприятливі умови для доступу до суду осіб, які вважають, що їх права порушено.

19. Відтак, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 88 КАС України не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат суб'єктів владних повноважень.

20. Щодо посилань скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), то Суд вважає за необхідне зазначити, що Конвенція має на меті захист прав людини, а не державних органів. Тому недоречно посилатися на Конвенцію та практику її застосування для обґрунтування захисту державних інтересів.

21. Водночас, Суд звертає увагу сторін на те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. (п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України).

22. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. І Суд не вбачає жодних об'єктивних причин пропуску строку оскарження більше, ніж на 9 місяців.

23. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

24. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.