Про визнання ордеру недійсним, надання жилого приміщення та виселення - Матеріали рішення 4/8

про визнання ордеру недійсним та надання жилого приміщення та позову Ж. В. та Ж. О. до С, К , Д. , К.Р. 3-я особа Н-ська районна державна адміністрація м.Києва про виселення ,

Вищезазначені позивачі за основними позовними вимогами звернувшись до суду просили визнати ордер №1 сери "Б" , виданий на підставі рішення Н-ської райдержадміністрації м.Києва Ж.В. на зайняття кімнати площею 11,3 кв. м. в квартирі № б. №2 по вул. Н-ській в м. , недійсним та приєднати цю спірну кімнату до їх рахунку. Підтримуючі свої вимоги в судовому засіданні , посилались на викладені обставини в позові , звертаючи увагу суду на те, що спірна кімната на час видання ордеру була практично зайнята ними, і при цьому їх родина мала більші переваги ніж родина Ж. на її приєднання.

Ж. В. та Ж. О. звернулись в свою чергу в порядку ст. 105 ЦПК України (1501-06) із вимогами, які підтримали в судовому засіданні, про виселення С, К , І. (Д.), К із спірної кімнати, посилаючись на ту обставину, що саме їм видано ордер на право зайняти цю кімнату , однак відповідачі самовільно зайнявши кімнату, в добровільному порядку її не звільняють . Проти позиву С. та інших заперечували з вищевказаних підстав.

Представник райдержадміністрації м. Києва в судовому засідання заперечуючи проти задоволення вимог С. та інших про визнання ордеру недійсним та приєднання спірної кімнати , та підтримуючі вимоги про виселення, в свою чергу як 3-і особи за цим позовом з самостійними вимогами також просили задовольнити їх вимоги про виселення С., К "К.Р. , І. (Д.), із спірної кімнати . В обгрунтування своїх вимог і заперечень посилився на те, що в 1992 році родина С. поліпшила свої житлові умови , і в зв`язку з цим була знята з квартирного обліку. Ордер на зайняття спірної кімнати було видано родині Ж. в порядку встановленому чинним законодавством.

Вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача равдержадміністрації м. Києва ,3-х осіб , вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків .

Матеріалами справи та поясненнями сторін судом встановлено, що ХХ.ХХ.92 року С, О. з родиною чотири особи було надано трикімнатну квартиру жилою площею 41,76 кв. м. кв.3 буд.1 по вул.Т-ській і знято останніх з квартирного обліку. При цьому з особового рахунку С. О. було вилучено кімнату 11,3 кв. м. та відкрито особовий рахунок на ім`я С. на дві суміжні кімнати площею 28,7 кв. м. загальної квартири в буд. №2 по вул Н-ській № 1 квартирному обліку залишилась С. з дочкою К. на загальній черзі . В квітні 1996 року на жилу плоту 28,7 кв. м. в зазначеній квартирі був прописаний чоловік К -І. (Д) . 18.07.96 року на засіданні комісії по розгляду житлових питань громадян Н-ського району було постановлено відмовити С. у задоволенні клопотання про приєднання вільної кімнати площею 11,3 кв. м. в цій квартирі, враховуючи рішення від ХХ.ХХ.92 року та ст. 54 ЖК України (5464-10) .

Розпорядженням №00 від ХХ.ХХ.96 року Ж. В. з дружиною Ж. О. було надано кімнату 11,3 кв. м. і вирішено рахувати на особовому рахунку дві кімнати площею 27,6 кв. м в цій квартирі на підставі цього розпорядження ХХ.ХХ.96р. Ж. В. було видано ордер №1 серії "Б" на право зайняття приміщення площею 27,6 кв. м. (дві кімнати) в загальній квартирі №1 будинку №2по вул.Н-ській. Чоловік С. К.Р. був прописаний на жилу площу своєї жінки в жовтні 1996 року , використавши до цього своє право на приватизацію займаного ним приміщення в іншій комунальній квартирі.

Фактично С, та К займали дві кімнати площею 14,5 та 15, 7 кв. м., що становить 30,2 кв. м. , як і зазначено в протоколі засідання від ХХ.ХХ.1996 року . Ж. В, та Ж. О, фактично займали кімнати 8,2 і 8,1 кв. м., що становить 16,3 кв. м. (ордер від 12.03.77року на кімнату площею 15.0 кв. м.) Після приєднання вільної кімнати 11,3 кв. м. , загальна площа родини Ж. становила 27,6 кв. м.

Позивач І.(Д.) , уродженець Республіки Молдова, на час укладенні шлюбу з К в грудні 1995 року , був тимчасово , на час навчання в Україні, прописаний в гуртожитку будинку№6 по вул. Г-ській, і як зазначено в актовому запису про одруження №4 від ХХ.ХХ.95р. громадянства України не мав. Паспорт громадянина України отримав ХХ.ХХ.98 року після переміни прізвища ХХ.ХХ.98 р. Як зазначено у відповіді Посольства Республіки Молдова в Україні , І. (Д.) з питання виходу із громадянства Молдови до них не звертався.

Закон України "Про громадянство" (1636-12) в його редакції 1991 року та послідуючими змінами та доповненнями на даний час , передбачає, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які не є громадянами інших держав, або подали у встановленому порядку заяви про визначення своєї належності, до громадянства України.

Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що І. (Д.) хоча і був прописаний в 1996 році на площі в кв.№1 буд.№2 по вул.Н-ській, однак права на отримання житлового приміщення не набув , оскільки на час прийняття Закону України "Про громадянство" (1636-12) на території України проживав, пише тимчасово, на період навчання, а не постійно.

Враховуючи , що останній не мав громадянства України , тому і при вирішення питання про надання звільненої спірної кімнати не був , і не повинен був бути врахований.

За правилами ст. 54 ЖК України (5464-10) звільнене жиле приміщення і квартирі з двома і більше наймачів надається наймачу, потребуючого поліпшення житлових умов, а при відсутності такого іншому наймачу цієї квартири. При цьому норма жилої площі не повинна перевищувати 13,65 кв.м. на кожну особу.

Як встановлено в судовому засіданні, на час вирішення питання про надання наймачам загальної квартири№1 в буд.№2 по вул. Н-ській вільної кімнати , площею 11,3 кв. м. норма , встановлена ст.47 ЖК України (5464-10) у родини С. з дочкою К перевищувала розмір , оскільки на той час вони фактично займали 30,2 кв. м. (що затверджується і експлікацією , поверховим планом, складеним БТІ м. Києва) , за іншими даними 28,7 кв. м. Ж. В. з дружиною Ж. О. займали приміщення площею 16,3 кв. м. А тому мали переважне право на приєднання вільної кімнати до їх особового рахунку.

На ту обставину, що на час видачі спірного ордеру , кімната площею 11,3 кв. м. була вільною , вказує і те, що тільки в 1996 рощ С. , прописавши зятя І. (Д.) , звернулась з проханням приєднати до її особового рахунку саме вільну, а не зайняту нею кімнату . Після чого самовільно зайнявши спірне приміщення, не звільнила його.

Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, посилання позивачів на видачу ордера на фактично зайняте жиле приміщення необгрунтованим , оскільки останнє було вилучено з їх особового рахунку, передано для заселення з черги району, весь час до виникнення спірного питання в 1996 року було вільним, і було зайнято позивачами без відповідного дозволу після видачі ордеру на ім`я Ж. В. Ц обставини підтверджуються поясненнями сторін і приписами та актами, складеним працівниками і затвердженими начальником ЖЕК в серпні 1996 року.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що вимоги про визнання ордеру недійсним та приєднання вільної кімнати до особового рахунку С. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Виходячи з того , що спірна кімната на даний час зайнята позивачами без відповідного дозволу , і є відповідне рішення ,яким це приміщення надано у встановленому законом порядку, останні підлягають виселенню з нього без надання іншого приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1,,9 , 47,54,59 ЖК України (5464-10) , ст. ст. 15, 30, 62, 202, 203 ЦПК України (1501-06) , суд-

В задоволенні позовних вимог С, К , Д. , Р. до районної державної адміністрації м. Києва , 3-ї особи Ж. В та Ж. О. про визнання ордеру недійсним та надання звільненої кімнати 11,3 кв. м. в квартирі №1 будинку №2 по вул. Н-ській , відмовити.