Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді Аліменко В.О., Карпушова О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України,

третя особа - Департамент захисту економіки Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу рішення,

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач-1), Центральної атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України (далі-відповідач-2), третя особа - Департамент захисту економіки Національної поліції України в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України від 05 січня 2016 року № 15.00000061.14350.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що процедурні порушення під час проведення атестації позивача не вплинули на обґрунтованість оскаржуваного рішення і вказані порушення не свідчать про протиправність висновку атестаційної комісії.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач-1 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що атестування позивача було проведено у межах наданих атестаційній комісії повноважень та у спосіб, який передбачений нормативними актами України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон №580-VIII (580-19) , набрав чинності 07 листопада 2015 року), яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) , працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Згідно з частини 2 статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (z1445-15) , зокрема пункт 3 розділу І.

Зі змісту наказу про проведення атестації суд апеляційної інстанції правильно встановив, що він не містить посилань на підстави для атестування позивача, встановлених частиною 2 статті 57 Закону України "Про національну поліцію".

Наказ містить посилання лише на мету проведення атестації, яка визначена в частині 1 статті 57 Закону України "Про національну поліцію".

Суд зазначає, що мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина, достатній привід для її проведення.

Усі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі, або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків. У даному випадку, відповідач проводив атестацію не з індивідуальних причин (у розумінні частини другої статті 57 Закону №580-VIII), а загальну атестацію для всіх поліцейських Національної поліції України та територіальних підрозділів, які до цього працювали в міліції. Однак, у Законі №580-VIII (580-19) відсутні підстави для проведення атестації майже всього складу територіального органу поліції. Наявність таких підстав для проведення атестування позивача не встановлена.

Таким чином, проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам цього закону.

Позивач призначений на посаду безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, тому проводити його атестацію можливо було лише в разі виникнення індивідуальних підстав передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, але відповідач не зазначив, цих підстав.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваного рішення та обґрунтоване задоволення позовних вимог позивача.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.