750/13697/21 Про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання - 29.08.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року у складі судді Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання, в якій просило:

видати дублікат виконавчого листа № 2-5038/10, звернувши до виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ;

поновити пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-5038/10.

В обґрунтування вимог поданої заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вказувало, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором у сумі 121 663,93 дол. США, 5 000 грн штрафних санкцій та 1 820 грн судових витрат.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зазначало, що 02 грудня 2010 року у цій справі видано виконавчий лист.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 2-5038/10, а саме, стягувача ПАТ "Банк Форум" замінено його правонаступником - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-5038/10, яке було відкрито постановою державного виконавця 15 травня 2015 року. Це виконавче провадження завершено 27 серпня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ направлено на адресу стягувача, проте вказаний документ стягувачем не було отримано, що свідчить про його втрату при пересиланні поштою.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зауважує, що повторно на виконання зазначений виконавчий документ не надходив, при цьому у зв`язку з перебуванням ПАТ "Банк Форум" на стадії ліквідації виникла необхідність передачі документів до інших структурних підрозділів та продажу частини кредитного портфелю через електронний майданчик, і з цих підстав було пропущено строки пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" також просило суд врахувати ту обставину, що після купівлі частини кредитного портфелю виникла необхідність у передачі від ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" оригіналів кредитних справ клієнтів (боржників).

Відповідно до акту перевірки матеріалів кредитної справи виконавчий лист стосовно ОСОБА_1 не передавався.

За вказаних обставин, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних причин, що є підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа № 2-5038/10 до виконання, та для видачі дубліката виконавчого листа № 2-5038/10.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Видано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" дублікат виконавчого листа № 2-5038/10, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 663,93 дол. США та 5000 грн штрафних санкцій.

Визнано поважною причину пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-5038/10, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 663,93 дол. США та 5000 грн штрафних санкцій.

Поновлено ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" строк пред`явлення виконавчого листа № 2-5038/10, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 663,93 дол. США та 5000 грн штрафних санкцій.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий документ було втрачено при пересиланні поштової кореспонденції, що підтверджується актом перевірки матеріалів кредитної справи та листом Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), яким встановлено факт повернення виконавчого документа на адресу стягувача ПАТ "Банк Форум".

З урахуванням наведеного, заважаючи на те, що виконавчий документ у справі було втрачено під час його пересилання, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, рішення суду залишається не виконаним, а виконавчий лист не знаходиться на виконанні, а також з метою забезпечення виконання судового рішення на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та ухвалив видати дублікат виконавчого листа № 2-5038/10, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Деснянського районного суду Чернігова від 23 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

Під час вирішення справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання підлягає задоволенню.

Наявними у справі доказами доведено, що виконавчий документ втрачено при пересиланні поштової кореспонденції, що підтверджується актом перевірки матеріалів кредитної справи та листом Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), тому висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий лист було втрачено, є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в частині вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Заявник зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, та постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 2-3345/11, від 30 серпня 2022 року у справі № 1005/7141/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди не дослідили належним чином докази, подані сторонами у цій справі, не врахували преюдиційний характер рішення Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року у справі № 927/743/15 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Провадження у суді касаційної інстанції

15 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в частині оскарження вказаних судових рішень щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення дубліката виконавчого листа до виконання.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в частині оскарження вказаних судових рішень про видачу дубліката виконавчого листа залишено без руху, а заявнику надано строк для її недоліків.

16 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою в частині видачі дубліката виконавчого листа та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Інший учасник справи не скористався право на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року (справа № 2-5038/10) задоволено позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 663,93 дол. США, 5 000,00 грн штрафних санкцій та 1 820,00 грн судових витрат.

Вказане судове рішення набрало законної сили та є невиконаним.

02 грудня 2010 року видано виконавчі листи у цій справі, які отримано представником ПАТ "Банк Форум" 10 грудня 2010 року.

ПАТ "Банк Форум" у межах строку, встановленого законом, звернулося до органу державної виконавчої служби з метою примусового виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року.

15 травня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 27 серпня 2015 року виконавчий лист № 2-5038/10 від 02 грудня 2010 року, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова, повернуто стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (т. 1, а. с.157).

02 квітня 2019 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фінансова компанія "Веста" укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/15, зокрема, і за договором кредиту, укладеним між ПАТ "Банк Форум" із ОСОБА_1 № 0015/08/27-KL (т. 1, а. с.158-168).

06 серпня 2019 року відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фінансова компанія "Веста" товариство перейменовано на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Відомості про перейменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с.173-176).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, замінено стягувача у справі № 2-5038/10, а саме, первісного стягувача - ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (т. 1, а. с.197-199; т. 2, а. с. 42-46).

Відповідно до листа Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) від 16 листопада 2021 року, згідно з даними АСВП (ВП-спецрозділ) на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-5038/10. 27 серпня 2015 року виконавче провадження завершено відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ разом із постановою про повернення виконавчого документу направлено на адресу стягувача ПАТ "Банк Форум". Надати інформацію про отримання стягувачем поштової кореспонденції немає можливості у зв`язку із закінченням терміну зберігання документів щодо відправлення рекомендованої кореспонденції (термін зберігання - 1 рік) та матеріалів виконавчого провадження, переданих до архіву. Повторно на виконання до відділу зазначений виконавчий документ не надходив та на виконанні не перебуває (т. 1, а. с. 212).

Відповідно до акта ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" від 17 листопада 2021 року про втрату виконавчих документів, за наслідками перевірки матеріалів кредитної справи № 0015/08/27-КL стосовно ОСОБА_1, перевіркою встановлено факт втрати/відсутності оригіналів виконавчих листів № 2-5038/10, виданих на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року (т. 1, а. с. 208).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2022 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року оскаржуються в частині видачі дубліката виконавчого листа. В іншій частині вказані судові рішення не переглядаються.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

На час видачі виконавчого листа у справі № 1005/7133/2012 (червень 2013 року) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) , у статті 22 якого було встановлено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ), згідно із пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) виклала такий висновок: "… якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви".

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11038св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц (провадження № 61-17590св20), від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-21034св21).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Суд першої інстанції під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою дійшов висновку про пропуск заявником строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим поновив його та видав дублікат виконавчого документа стосовно боржника ОСОБА_1, оскільки заявником доведено належними та допустимими доказами факт втрати оригіналу виконавчого документа, та його відсутності у первісного кредитора ПАТ "Банк Форум", що об`єктивно перешкодило ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вчасно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Відмова у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв`язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин, суди надали вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при заміні стягувача правонаступником у виконавчому провадженні.

Доводи заявника про неврахування преюдиційного характеру рішення Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року у справі № 927/743/15, яким ПАТ "Банк Форум" відмовлено у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 69 776,64 дол. США, колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.

По-перше, справа, яка є предметом перегляду, стосується виконання іншого судового рішення, а саме заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року у справі № 2-5038/10, яке набрало законної сили та було ухвалено задовго до рішення Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року у справі № 927/743/15. Рішення у справі № 927/743/15 не має відношення до виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року у справі № 2-5038/10.

По-друге, у справі № 2-5038/10 відповідачем є ОСОБА_1, а у справі № 927/743/15 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

По-третє, у справі № 2-5038/10 правовідносини виникли з кредитного договору № 0015/08/27-КL від 25 вересня 2008 року, за яким ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 72 000,00 дол. США строком до 24 вересня 2009 року зі сплатою 14% річних на поповнення обігових коштів, закупівлю сировини та оплату монтажу технологічної лінії по виробництву паливного брикету, і ОСОБА_1 у цій справі є поручителем, а у справі № 927/743/15 - № 0015/08/27KL від 25 вересня 2008 року, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у формі кредитної лінії на поповнення обігових коштів, закупівлю сировини та оплату монтажу технологічної лінії з виробництва паливного брикету з максимальним лімітом заборгованості в сумі 60 000,00 дол. США строком до 24 вересня 2009 року зі сплатою 14% річних.

Таким чином, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року у справі № 2-5038/10 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року у справі № 927/743/15 відносяться до різних кредитних договорів.

Доводи заявника про те, що рішення у справі ухвалено без урахуваннявисновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, та постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 2-3345/11, від 30 серпня 2022 року у справі № 1005/7141/2012, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19,від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

У справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду була заява юридичної особи про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу. У цій справі було відмовлено заявнику у задоволенні заяви про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу в межах справи № 34/425.

У справі № 34/425 судами встановлено, що накази суду від 25 травня 2012 року не пред`являлися до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п`ятої статті 334 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, вказали, що здійснення правонаступництва стягувача у цій справі, на підставі наданих виконавчих документів, не є можливим, оскільки сплив строк пред`явлення їх до виконання, а заявником не доведено існування поважних причин пропуску цього процесуального строку; також відсутні підстави для видачі дублікатів наказів суду, строк виконання яких закінчився.

У справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) предметом розгляду Великої Палати Верхового Суду була заява юридичної особи про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.

У цій справі було відмовлено заявнику у задоволенні заявипро заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Відмова в задоволенні заяви мотивована тим, щофактично вимоги заявника вже були предметом судового розгляду, за результатами якого суд відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Факт зміни назви юридичної особи - заявника не свідчить про правонаступництво у цивільних відносинах. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, зокрема після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

У справі № 2-3345/11 (провадження № 61-11350св20) предметом розгляду Верховного Суду була заява банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення за позовом цього ж банку до фізичної особи про стягнення боргу за кредитним договором.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні заяви банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, вказуючи про те, що з грудня 2013 року по жовтень 2019 року банк не цікавився станом виконавчого провадження;банком не вчинено жодної дії, яка б свідчила про його звернення до суду із відповідними заявами щодо видачі дублікату виконавчого листа; строки пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягають поновленню; заявник недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами стягувача. Банк діяв всупереч принципам правової визначеності, оскільки вважав можливим відновити виконавче провадження, яке фактично було закінчено, що підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій.

У справі № 1005/7141/2012 (провадження № 61-18604св21) предметом розгляду Верховного Суду була заява юридичної особи про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання. Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив заяву про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, посилаючись на те, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт втрати оригіналів виконавчих документів. При цьому суд дійшов висновку, що наявні поважні причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій.

Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду з вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Апеляційний суд, переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням усіх конкретних обставин, надав вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", № 19164/04, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.