Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. (судді - Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за його позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У квітні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив зобов?язати відповідача здійснити з 20.03.2016р. перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України №18-147зп від 17.03.2017р., відповідно до вимог ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та встановити основний розмір пенсії, виходячи з розміру 90% від середнього заробітку без обмеження заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати працівникам прокуратури, у зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2017р. позов задоволено.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-147зп від 17.03.2017р. про середньомісячну заробітну плату, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, починаючи з 20.03.2016р. без обмеження заробітної плати та виплати пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що перерахунок призначеної йому пенсії має здійснюватися виходячи із норм законодавства, яке було чинним на момент призначення пенсії, оскільки право на перерахунок пенсії надане йому з моменту її призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства. В свою чергу, не прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Крім того, посилався на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а тому він не зміг взяти участь у розгляді справи та реалізувати свої права щодо надання доводів, заперечень тощо.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з 2005 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) у розмірі 90% від заробітної плати.

У зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. (1013-2015-п) , позивач 20.03.2017р. звернувся до відповідача з заявою про проведення йому перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку на підставі довідки, виданої Генеральною прокуратурою України № 18-147зп від 17.03.2017р.

Листом №18601/05 від 22.03.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213 (213-19) , відповідно до положень якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1697-18) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , "Про статус народного депутату України" (2790-12) , "Про Кабінет Міністрів України" (514-16) , "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) Податкового (2755-17) та Митного кодексу України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України", раніше призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, без обмеження її граничного розміру, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у перерахунку пенсії суперечить положенням статті 22 Конституції України.

В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові виходив з того, що відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. №76-VІІІ (76-19) , який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VІІ (1697-18) ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Згідно частини 20 статті 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ втратили чинність, а визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. В свою чергу, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Водночас, норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій є чинними і не визнані неконституційними.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що з 15.07.2015р. законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури скасовані, а за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зазначив, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, тобто не відбулось звуження обсягу вже набутих ним прав та/або позбавлення його права на соціальний захист.

При вирішенні справи апеляційним судом враховано правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", в якому суд констатував, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також суд виходив з того, що у вказаному рішенні Європейський суд наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. (1697-18) в частині перерахунку пенсії втратила чинність, а також зважаючи, що на теперішній час питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати на законодавчому рівні не врегульовано, відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії в зв'язку із відсутністю законодавчих підстав для цього, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки зміни, внесені Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014р. (76-19) до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011р. №20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Водночас, право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Крім того, у спірний період положення Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) щодо обмеження пенсій максимальним розміром діяли, неконституційними не визнавались, а тому підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи апеляційний судом також є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема поштовим відправленням (судовою повісткою) на його ім?я, яке повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Крім того, враховуючи що особиста участь сторін в судовому засіданні не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції, відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), дійшов висновку щодо можливості проведення розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.