695/2214/21 Про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі - 01.08.2023 Прийняття

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" (далі - СГТОВ "НИВА") про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що між нею та відповідачем 20 лютого 2017 року укладений договір оренди земельних ділянок площею 3,0941 га та площею 3,0940 га, які перебувають у її власності.

Посилаючись на положення статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та порушення відповідачем її прав, ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за землю за період 2018-2020 років у сумі 299 193,79 грн;

- достроково розірвати договір оренди землі, укладений 20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та СГТОВ "НИВА", об`єктом якого є земельна ділянка площею 3,0941 га, кадастровий номер 7121587400:07:004:0534;

- зобов`язати СГТОВ "НИВА" повернути позивачу земельну ділянку площею 3,0941 га, кадастровий номер 7121587400:07:004:0534.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року, постановленої у складі судді Середи Л. В., клопотання представника СГТОВ "НИВА" - адвоката Новікова М. В. задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до СГТОВ "НИВА" про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі залишено без розгляду.

Роз`яснено позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції виходив з того, що 13 січня 2022 року, у присутності представника позивача, суд вирішив визнати явку позивача обов`язковою та викликати ОСОБА_1 у судове засідання, яке призначено на 23 березня 2022 року. Позивач не з`явилася у судові засідання призначені на 23 березня 2022 року, 03 серпня 2022 року та 18 жовтня 2022 року, хоча представник позивача був повідомлений про її обов`язкову явку. Суд першої інстанції врахував положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та вважав, що позов ОСОБА_1 підлягав залишенню без розгляду, а тому клопотання представника відповідача підлягало задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року скасовано.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СГТОВ "НИВА" про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та повертаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що суд першої інстанції визнав явку позивача у судове засідання обов`язковою, оскільки, як встановлено із протоколу судового засідання від 13 січня 2022 року, суд лише постановив викликати до суду позивача, водночас посилання на її обов`язкову явку відсутні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково розцінив причину неявки позивача у судове засідання, призначене на 03 серпня 2022 року як неповажну, а неявку у судове засідання, призначене на 18 жовтня 2022 року - повторною, враховуючи, що позивач просила слухати справу за її відсутності у зв`язку з неможливістю з`явитися до суду, мотивуючи заяву незадовільним станом здоров`я та похилим віком, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не обґрунтував необхідність виклику позивача за наявними матеріалами справи з урахуванням того, що у справі приймає участь представник позивача - адвокат Сизько Б. Б. Суд першої інстанції в ухвалі жодним чином не мотивував, яким чином неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті, зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, а також зібрані в ході розгляду справи докази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року СГТОВ "НИВА" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18-ц (провадження № 61-7240св19), від 19 травня 2022 року у справі № 373/912/18 (провадження № 61-93св22), від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, заявник вказує, що 13 січня 2022 року відповідач подав клопотання, у якому просив застосувати частину п`яту статті 223 ЦПК України та викликати для особистих пояснень у судове засідання позивача - ОСОБА_1, яке було задоволено судом у присутності представника позивачки, суд клопотання задовольнив. З урахуванням задоволеного клопотання, неявки позивача у судові засідання 03 серпня 2022 року та 18 жовтня 2022 року є повторними, а тому, позов підлягав залишенню без розгляду у зв`язку з неявкою у кожне з цих засідань позивача незалежно від причин неявки у ці засідання.

Апеляційний суд у межах розгляду питання про залишення позову без розгляду не має повноважень оцінювати доцільність виклику судом позивачки для дачі особистих пояснень, оскільки це питання розгляду справи по суті і є компетенцією суду першої інстанції.

У оскарженій постанові порушені пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 223 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу у визначений строк до Верховного Суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 вересня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 21 жовтня 2021 року о 08:30 год.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року вирішено викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_2, а також за її згодою, позивача ОСОБА_3 .

Представник позивача під розписку повідомлений судом про судове засідання призначене на 12 січня 2022 року на 10:00 год.

13 січня 2022 року відкладено розгляд справи та вирішено викликати позивача у судове засідання, відкладене на 23 березня 2022 року на 15:30 год.

Про дату та час розгляду справи 23 березня 2022 року позивач повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 22 січня 2022 року.

Від сторін у справі 22 березня 2022 року до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 03 серпня 2022 року на 14:00 год.

02 серпня 2022 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншій господарській справі.

02 серпня 2022 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона просить провести судове засідання, призначене на 03 серпня 2022 року на 14:00 год, за її відсутності. При цьому вона наполягала на задоволенні позовних вимог.

03 серпня 2022 року судом у судовому засідання, в якому був присутнім представник позивача, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та судовий розгляд відкладено на 18 жовтня 2022 року на 15:30 год.

У судовому засіданні, що призначено на 18 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 не була присутня. Водночас, у судовому засіданні приймав участь її представник - адвокат Сизько Б. Б.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга СГТОВ "НИВА" не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 12 червня 2023 року у справі № 386/497/18 (провадження № 61-8305св21).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що матеріали справи не містять належних доказів того, що судом визнано явку позивача у судове засідання обов`язковою, а протокол судового засідання від 13 січня 2022 року містить ухвалу суду першої інстанції лише про виклик до суду позивача на 03 серпня 2022 року, без посилань про її обов`язкову явку до суду, дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції помилково розцінив причину неявки позивача у судове засідання, призначене на 03 серпня 2022 року як неповажну, а неявку у судове засідання, призначене на 18 жовтня 2022 року - повторною.

Ухвала суду першої інстанції не містить мотивів того, яким чином неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті, зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, а також зібрані в ході розгляду справи докази.

Доводи касаційної скарги у цій частині висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18) на деякі зі яких заявник посилався як на підставу касаційного оскарження.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова відповідає вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.